Основи
програмної інженерії
Лекція 2
Класифікація програмного забезпечення
Можна виділити три класи ПЗ:
1) системне;
2) пакети прикладних програм (ППП);
3) інструментальні засоби для розробки ПЗ (інструментарій технології програмування).
Системне ПЗ (System Software) – сукупність програм і програмних комплексів для забезпечення роботи комп'ютера й обчислювальних мереж.
Системне ПЗ спрямовано:
• на створення операційного середовища функціонування інших програм;
• забезпечення надійної й ефективної роботи самого комп'ютера й обчислювальної мережі;
• проведення діагностики й профілактики апаратури комп'ютера й обчислювальних мереж;
• виконання допоміжних технологічних процесів (копіювання, архівація, відновлення файлів програм і БД і т.п.).
Прикладне ПЗ служить програмним інструментарієм рішення функціональних завдань і є самим численним класом ПЗ. У даний клас входять програмні продукти, що виконують обробку інформації різних предметних областей.
Таким чином, прикладне ПЗ – комплекс взаємозалежних програм для рішення завдань певної предметної області.
Інструментарій технології програмування – це спеціалізоване ПЗ, що є інструментальним засобом розробки. ПЗ даного класу підтримує всі технологічні етапи процесу проектування, програмування, налагодження й тестування створюваних програм. Користувачами даного ПЗ є системні й прикладні програмісти.
Системне програмне забезпечення
У складі системного ПЗ можна виділити дві складові:
1) базове ПЗ;
2) сервісне ПЗ.
Базове ПЗ – мінімальний набір програмних засобів, що забезпечують роботу комп'ютера.
Сервісне ПЗ – програми й програмні комплекси, які розширюють можливості базового ПЗ й організують зручне середовище роботи користувача.
У базове ПЗ входять:
1) операційна система;
2) операційні оболонки (текстові, графічні);
3) мережна операційна система.
Операційна система – це комплекс програм, що забезпечує управління апаратними засобами ПК; організує роботу з файлами і прикладним програмним забезпеченням.
Операційні оболонки – спеціальні програми, призначені для полегшення спілкування користувача з командами ОС. Операційні оболонки мають текстовий і графічний варіанти інтерфейсу кінцевого користувача.
Найбільш популярні такі текстові оболонки MS DOS, як Norton Commander, DOS Navigator, Volkov Commander і ін. Серед графічних оболонок MS DOS можна виділити Windows 3.1, Windows 3.11, які розширюють набір основних (диспетчер файлів, графічний редактор, текстовий редактор і т.д.) і сервісних функцій, що забезпечують створення користувачеві систем обробки інформації в складі локальних мереж.
Розширенням базового ПЗ комп'ютера є набір сервісних, додатково встановлюваних програм. Ці програми називають утилітами.
Утиліти – програми, що служать для виконання допоміжних операцій обробки даних або обслуговування ПК:
• програми діагностики працездатності ПК;
• антивірусні програми;
• програми обслуговування дисків;
• програми-архіватори;
• програми обслуговування мережі.