МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

(м. Сєвєродонецьк)

Кафедра економіки підприємства

конспект лекцій

з дисципліни

„ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І

СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”

(Модуль 1)

(для студентів, які навчаються за напрямом підготовки

6.050100 – Економіка та підприємництво)

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри економіки підприємства протокол № 9 від 31.03.2008 р.

Сєвєродонецьк 2008

Конспект лекцій з дисципліни „Економіка праці і соціально-трудові відносини” (для студентів, які навчаються за напрямом підготовки 6.050100 – Економіка та підприємництво) / Уклад.: С.Ф. Большенко, В.О. Грицишин.. – Сєвєродонецьк, 2008. – 87 с.

Викладено основні питання економіки та соціально-трудових відносин (по першому модулю): трудові ресурси та трудовий потенціал; сутність і типи соціально-трудових відносин; соціальне партнерство; формування ринку праці та його регулювання; сутність зайнятості.

Конспект лекцій відповідає вимогам до змісту та обсягу учбового матеріалу.

Затверджено методичною комісією Технологічного інституту СНУ ім. Володимира Даля (м. Сєвєродонецьк) за напрямком "Економіка та підприємництво". Протокол № 5 від 01.04.08 р.

Укладачі	С.Ф. Большенко, доц.
	В.О. Грицишин, доц.
Відповідальний за випуск	Г.З. Шевцова, зав. каф. ЕП.
Рецензент	Г.З. Шевцова, зав. каф. ЕП

ЗМІСТ

стор.

ТЕМА 1 ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ 4

ТЕМА 2 ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ 8

ТЕМА 3 СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА 26

ТЕМА 5 РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ 46

ТЕМА 6 СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ 58

ТЕМА 7 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ 71

Тема 1 об’єкт, предмет і завдання дисципліни

1.1. Предмет, об’єкт та завдання дисципліни

1.2. Зв’язок економіки праці з іншими науками

Праця є основною й неодмінною умовою життєдіяльності людей. Впливаючи на природне оточення, змінюючи й пристосовуючи його до своїх потреб, люди забезпечують не тільки своє існування, а й створюють умови для розвитку й прогресу суспільства.

Праця визначає місце людини в суспільстві, служить однією з найважливіших форм її самовираження й самоактуалізації, тому повинна бути організована таким чином, щоб адекватно відображати ці особливості людини, забезпечувати відповідну за розміром винагороду.

Мета вивчення дисципліни полягає у пізнанні основних соціально-економічних відносин, пов'язаних із працею людини в суспільному виробництві в сучасних умовах.

Економіка праці – це конкретна економічна наука, що вивчає загальні закономірності організації праці, як у суспільстві, так і на підприємствах або організаціях, тобто можна виділити макроекономіку й мікроекономіку праці.

Рівень макроекономічного аналізу відносять або до економіки держави в цілому, або до основного її підрозділу, такому, як державний сектор і приватний сектор.

Макроекономіка охоплює аналіз таких величин як загальний обсяг продукції, загальний рівень зайнятості, продуктивності, загальний обсяг доходу, середній рівень заробітної плати.

Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями, тобто окремими підприємствами. При цьому увага зосереджується на таких величинах як виробництво й ціна конкретного продукту, чисельність робітників, які зайняті в одній фірмі, продуктивність і доходи працівників даної фірми.

Однак потрібно зауважити на те, що не існує чіткого розподілу на макроекономіку й мікроекономіку праці - багато тем могли б відноситися до обох цих сфер. Наприклад, безробіття можна розглядати як макро- так і мікроекономічну проблему.

Предмет економіки праці й соціально-трудових відносин – це праця як доцільна діяльність людей, що завжди й одночасно є взаємодією між людиною й природою, а також відносинами між людьми в процесі виробництва.

Процес праці – це дуже складне, багатоаспектне явище. Всі елементи цього процесу (трудові ресурси, ринок праці, зайнятість населення, заробітна плата, продуктивність праці, соціально-трудові відносини й т.ін.) слід вважати об'єктами вивчення науки економіки праці та соціально-трудових відносин.

Економіка праці досліджує фактори, які визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестиції в людський капітал, співвідношення безробіття й інфляції, вплив профспілок на ринок праці тощо. Цим визначається і зміст економіки праці як навчальної дисципліни.

Перше систематизоване викладання питань, яке відноситься до даної дисципліни, проходило в часи так званої "індустріальної (промислової) революції" – в Західній Європі (XVIII ст.) в часи бурхливого розвитку промисловості.

В 1776 р. Адам Сміт опублікував свою відому роботу "Добробут націй"/ "Багатство народів". Саме в цій книзі, серед багатьох інших, вперше була висунута ідея про те, що добробут (багатство) націй залежить від здібності організовувати свої виробничі сили в більшій мірі ніж від кількості матеріальних ресурсів. Розвиваючи цю ідею, Сміт стверджував, що багатство націй базується на внеску тих, хто безпосередньо виконує роботу, тобто головної виробничої сили – праці (світовий досвід це підтверджує).

Тобто, коротко ідею А.Сміта можна сформулювати наступним чином: праця - головне джерело багатства країни. Це вірно і зараз. Особливу актуальність уявляють ці питання для господарства України. Воно має достатню кількість природних багатств (наприклад, найцінніша земля - чорнозем), але наша економіка знаходиться в дуже важкому, кризовому стані і одна з основних причин тому – невміння, неспроможність організувати виробничі сили (в першу чергу працю людей).

Економіка праці вивчає багато суперечних проблем. На думку західних економістів, проблеми праці не залежать від політико-ідеологічного базису економіки, багато з них є загальними для всіх країн і економічних систем. При цьому більшість економічних конфліктів і проблем, які виникають при капіталізмі і при соціалізмі, і в період переходу до ринкових відносин, стосуються питань праці. Те, як вирішуються ці проблеми, визначає рівень добробуту, темпи економічного росту, економічну стабільність господарства країни.

Проблеми праці важливі не тільки для працівників і підприємців (роботодавців). Вони діють на кожного члена суспільства, який виступає в ролі виробника, споживача, вкладника грошових коштів (у вигляді акцій), людини, яка сплачує податки.

Так, робітники і службовці домагаються підвищення заробітної плати, скорочення робочого часу, покращення умов праці і безпеки праці.

Підприємці (роботодавці) повинні наймати, навчати і перевчати робочих, забезпечувати їм необхідний рівень заробітку, створювати кращі умови праці, щоб подолати конкуренцію (бути конкурентоспроможними на ринку).

Споживачі також зацікавлені в підвищенні якості трудових ресурсів, регулюванні проблем праці, яке сприяє підвищенню продуктивності праці, скороченню витрат і відповідно зниженню цін на товари.

Вкладники грошових коштів, тобто ті, хто держить акції, зацікавлені в одержані більшого доходу на вкладений капітал, а це знову ж залежить від рівня продуктивності праці і від стану трудових ресурсів.

Уряд, який відображає інтереси народу, повинен формувати суспільну політику по таких напрямках:

підвищення освітнього рівня трудових ресурсів;

мобільність робочої сили між професіями, галузями і регіонами;

визначення рівня заробітної плати, охорони здоров’я і безпеки роботи;

контроль за створенням пенсійного фонду, забезпечення рівних умов праці;

контроль управлінських конфліктів і страйків робітників,

турбота про хворих і малозабезпечених верств населення.

Головним вирішальним елементом трудового процесу є робоча сила. Як вже відмічалось, праця відіграє виключно важливу роль в існуванні і розвитку людського суспільства. Дякуючи праці, створено матеріальне і духовне багатство країн.

Праця – це умова існування людей, вічна природна необхідність. Які б перетворення не стались в економіці країни, завжди питання праці будуть знаходитись на першому плані.