4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті

1. Ознайомлення з влаштуванням місця для зберігання ліків в лікарні, у старшої медичної сестри та на посту у чергової медичної сестри.

2. Ознайомлення з документацією щодо обліку сильнодіючих та наркотичних речовин у дитячому стаціонарі.

3. Дати дитині ліки для перорального застосування.

4. Провести інгаляцію дитині за допомогою стаціонарного інгалятора.

5. Закрапати краплі у вухо та ніс дитині.

6. Спостереження за проведенням внутрішньом‘язових, внутрішньовенних та підшкірних ін‘єкцій дітям.

Зміст теми:

Правила зберігання ліків залежно від їх групової приналежності, форми випуску та можливості взаєморозташування у шафі.

Облік сильнодіючих та наркотичних речовин та правила їх зберігання.

Місце для зберігання ліків на посту медичної сестри.

Вибіркові положення наказу МОЗ України № 584 від 16.12.2003 року «Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у ЛПЗ»

1. Вхідний контроль якості ЛЗ (лікарських засобів) у ЛПЗ (лікувально-профілактичний заклад) здійснюється уповноваженими особами (головними/старшими медсестрами, провізорами або фармацевтами лікарняних аптек), призначеними наказом керівника ЛПЗ відповідальними за якість ЛЗ.

2. Державний контроль якості ЛЗ в ЛПЗ здійснюється Державною інспекцією з контролю якості ЛЗ МОЗ України (далі – Державна інспекція) та територіальними інспекціями.

3. Вимоги до приміщень ЛПЗ, призначених для зберігання ЛЗ:

• експлуатація обладнання приміщень ЛПЗ, призначених для зберігання ЛЗ, мають забезпечувати збереження їх якості протягом усього терміну придатності. Кількість площ і приміщень для зберігання визначається кількістю ЛЗ, які в них зберігаються, з урахуванням їх токсикологічних, фармакологічних груп та фізико-хімічних властивостей;

• приміщення забезпечуються охоронними та протипожежними засобами;

• приміщення мають забезпечувати захист ЛЗ від пилу та сторонніх запахів;

• у приміщеннях повинні підтримувати температуру і вологість повітря, які відповідають вимогам інструкції, для спостереження за цими параметрами мають бути термометри і гігрометри

• приміщення мають бути обладнані витяжною вентиляцією або кватирками та фрамугами

• приміщення мають бути забезпечені необхідною кількістю стелажів, шаф, холодильників, піддонів, підтоварників. Забороняється зберігати ЛЗ на підлозі;

• приміщення прибирають вологим способом не рідше 1 разу на день із використанням дозволених до застосування миючих та дезінфекційних засобів.

4. Загальні вимоги до організації зберігання ЛЗ у приміщеннях ЛПЗ:

• ЛЗ слід зберігати окремо за фармакологічними групами залежно від способу їх введення, з урахуванням фізико-хімічних властивостей ЛЗ, відповідно до вимог інструкції про застосування ЛЗ;

• у процесі зберігання не рідше 1 разу на місяць проводять суцільний візуальний контроль стану тари, зовнішнього вигляду ЛЗ. Ознаками псування ЛЗ є зміни зовнішнього вигляду (поява нальоту, плям на таблетках), поява додаткового запаху, зміни кольору;

• при пошкодженні тари негайно усувають дефекти. Перекладання, переливання в іншу тару, розфасування або розважування ЛЗ, заміна їх етикеток в ЛПЗ забороняється;

• у разі зміни зовнішнього вигляду ЛЗ ЛПЗ звертається в територіальну інспекцію за місцем його розташування для встановлення їх придатності до застосування

• ЛЗ, термін придатності яких минув, або відносно яких виникли сумніви щодо їх якості, мають бути вилучені та поміщені у «карантин» - чітко відокремлену зону, для запобігання помилкового їх застосування;

• Особливих умов зберігання потребують ЛЗ:

  1. які вимагають захисту від світла (бром, йод) зберігають у ємностях із темного скла

  2. які вимагають захисту від вологи;

  3. які вимагають захисту від випаровування;

  4. які вимагають захисту від дії підвищеної температури (рідкі ЛЗ, такі, як настої, відвари швидко псуються, тому повинні зберігатися в холодильнику при температурі від 2 до 10 ºС). Такіж вимоги висуються до зберігання емульсій, деяких антибіотиків, сироваток, інсуліну тошо.

  5. які вимагають захисту від дії пониженої температури;

  6. які вимагають захисту від дії газів, що містяться в навколишньому середовищі;

  7. пахучі (йодоформ, лізол, нашатирний спирт), барвні (йод, діамантовий зелений)

  8. дезінфекційні засоби;

  9. медичні, імунобіологічні препарати;

  10. вогненебезпечні (легкозаймисті) речовини.

Термін придатності ЛЗ визначається за маркировкою. Кожна промислова партія медикаментів має заводську серію, що позначається 5 цифрами. Дві останні справа – рік випуску, дві наступні – місяць випуску, останні – заводська серія.

Вибіркові положення наказу КМДКЛ № 2 № 27 від 27.01.2006 року «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у КМДКЛ № 2»

1. Транспортування (доставка) наркотичних, психотропних ЛЗ та прекурсорів з аптеки у лікарню здійснюється тільки на службовому автотранспорті, представленому адміністрацією.

2. Відповідальні особи повинні отримувати наркотичні і психотропні ЛЗ та прекурсори лише у вигляді готових лікарських форм, виготовлених фармацевтичною промисловістю або аптекою

Вони повинні мати такі реквізити:

• номер (назву) аптеки, де виготовлені ці лікарські форми;

• точне і якісне позначення на сигнатурі або етикетці (внутрішнє), мазь, для ін’єкцій, очні краплі, тощо.

• Найменування відділення (кабінету) для якого призначені виготовлені лікарські форми;

• Склад лікарської форми, що відповідає пропису, вказаному у вимогах, поданих в аптеку;

• Дату виготовлення лікарської форми;

• Підпис осіб, які виготовили, перевірили і видали лікарські форми з аптеки

3. Правила зберігання:

• наркотичні засоби зберігати тільки у відділенні реанімації в спеціально обладнаній кімнаті, психотропні ЛЗ згідно з Типовим вимогам – в замкнених вогнетривких сейфах. Запас зберігання наркотичних та психотропних ЛЗ не повинен перевищувати тридобової потреби.

• На постах дозволяється зберігати наркотичні та психотропні ЛЗ в замкнених вогнетривких сейфах або при їх відсутності – в замкнених металевих шафах, надійно прикріплених до підлоги чи стін, в кількості , що не перевищує однодобової, а на вихідні (святкові) дні дводобової потреби. На дверцятах для отруйних (наркотичних) речовин розміщують літеру «А» чорного кольору, для сильнодіючих літеру «В» червоного кольору. Розміщують ці ліакрські засоби або в окремих шафах або на окремих полках у сейфі. На внутрішній поверхні кожного з сейфів розміщують перелік наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів та інформацію про вищі разові та добові дози (в залежності від віку дитини). Крім цього розміщують таблиці протиотруйних засобів

4. Правила призначення і використання

• Застосування наркотичних ЛЗ на термін більше трьох діб стаціонарним хворим зобов’язана вирішувати комісія доцільності призначення наркотичних ЛЗ з обов’язковим затвердженням цього рішення головним лікарем або його заступником по медичній частині.

5. Правила відпустку і обліку.

• старшим сестрам, відповідальним за зберігання наркотичних і психотропних ЛЗ зберігати порожні ампули 10 днів. Знищення порожніх ампул проводиться 1 раз на десять календарних днів комісією, про що негайно складається акт, який підписують всі члени комісії.

Для обліку прибутку та витрат наркотичних та сильнодіючих ЛЗ ведеться спеціальний пронумерований, прошнурований журнал, що скріплюється сургучевою печаткою лікувального закладу. Журнал а також вимоги на отримання та відпуск наркотичних та сильнодіючих ЛЗ зберігається протягом 3 років. Потім ці документи знищуються комісійно, про що складається акт.

На посту у медичної сестри є шафа для зберігання лікарських засобів. На кожній поличці шафи мають бути написи «Внутрішнє», «Зовнішнє», «Для ін’єкцій». Біля задньої стінки розміщують більший посуд, попереду – меншу. Це дозволяє не пересувати лікарські засоби і прочитати етикетку та вибрати необхідний препарат. Крім того кожна поличка повинна бути розділена: наприклад, «внутрішні» - на відділення для порошків, таблеток, мікстур. Можна також на однієї поличці розмістити порошки, таблетки, капсули, на іншій – мікстури, розчини. Так зберігають лікарські засоби загального списку.

На медичному посту не повинно бути ЛЗ, що мають вичерпаний термін придатності.

Техніка застосування дитині таблеток, порошків, мікстур, сиропів, розчинів для внутрішнього застосування.Техніка застосування свічок для ректального введення.

Особливості проведення внутрішньом‘язових, внутрішньовенних та підшкірних ін‘єкцій дітям. Особливості використання очних та вушних крапель у дітей.

Особливості відпуску інгаляцій дитині раннього віку.

Ентеральний шлях введення лікарських речовин

Пероральне (через рот) введення лікарських засобів.

Найбільш поширений, простий і зручний метод, хоча він має деякі недоліки, а саме: неповне всмоктування ліків у травному каналі, часткове руйнування їх травними ферментами та інактивація в печінці, що не дає змогу точно визначити концентрацію Використовують пігулки, драже, капсули, гранули, порошки, рідини (краплі, мікстури, настої, відвари).

Перед роздачею ліків медсетсра відбирає необхідні їй медикаменти за листом призначень, ретельно читає назву ліків та розкладає їх в тій послідовності, в якій вони будуть видаватися хворим дітям. Особливу увагу звертають на дотримання правильних доз. Медичні сестра повинна знати як приймати ліки: скільки разів на день,перед їдою, після їжі чи під час їжі,в яких дозах. Існує декілька способів роздачі ЛЗ у дитячій лікарні. Можна користуватися лотками, що розподілені на чарунки із вказанням прізвища хворого. Інший спосіб – це використанні пересувного столика, на якому викладені ЛЗ для приймання, графін з водою та мензурки. Цей столик медична сестра вкатує в палату і по черзі переміщує до ліжка кожного хворого.

Порошки і краплі розводять в невеликій кількості солодкого чаю і дають з ложки або мензурки. Дітям грудного віку призначену «дозу рідких ліків» краще давати не заразом, а частинами. Не треба давати ліки дітям з руки і дозволяти приймати їх при відсутності дорослих. Дитині першого року життя медсетсра натискує двома пальцями на щоки, відкриваючи рота, і обережно вливає ліки. Можна також зажати ніс і дитина відкриє рота.

Краплі відміряють піпеткою або просто капають з пляшечки в чарку чи склянку чи користуються спеціальною пляшечкою – крапельницею. Набравши потрібну кількість крапель, доливають трохи перевареної води і випивають. Мікстуру треба пити ложкою. Якщо у мікстурі є нерозчинний осад, її перед вживанням збовтують. Чайна ложка відповідає 5 мл ліків, десертна – 10 мл і столова – 15 мл. Краще для розливання мікстур користуватися спеціальними градуйованими чарками – мензурками, на яких нанесені поділки – 5, 10, 15, 20..

Порошки висипають на язик, ближче до кореня, де менше чутливих смакових цибулин, і запивають невеликою кількістю води. Якщо порошки дуже неприємні на смак, до них можна додати трохи цукрової пудри або запити його солодким чаєм. Дітям молодшоговіку не призначають ліки у вигляді таблеток, обладок чи пілюль. Рідки ліки їм дають з ложки, порошки теж насипають у ложку.

Ректальний спосіб введення лікарських засобів.

При такому способі введення ліки всмоктуються у кров через гемораїдальні вени та діють на весь організм. Проте лікувальні препарати білкової, жирової і полісахаридної природи через відсутність ферментів у прямій кишці не можуть пройти через її стінку і діють тільки місцево. Свічки для ректального введення мають форму циліндра з конусоподібним кінцем. Аптека випускає свічки у обгортках. Для введення свічки, дитину укладають на лівий бік з напівзігнутими ногами і злегка фіксують її у такому положенні. Перед введенням свічки її виймають з обкладинки і двома пальцями вставляють у задній прохід конусовидним кінцем і потям одним пальцем проштовхують за сфінктер. Перед введенням свічки необхідно поставити очисну клізму.

Парентеральне введення лікарських засобів. Введення лікарських речовин можливе внутришньошкірно, підшкірно, внутрішньом'язово, в спиномозковий канал за допомогою шприца. Цей метод вимагає суворого дотримання правил асептики.

Внутрішньошкірні ін’єкції.

Показання до застосування: при внутрішньо шкірних діагностичних пробах(наявність підвищеної чутливості до лікарських препаратів).

Техніка проведення: використовують шприц разом з тонкою ін’єкційною голкою діаметром 0,4мм. Голку необхідно тримати зрізом до верху, майже паралельно шкірі, ввести її на невелику глибину так, щоб при введенні ліків утворилась папула в вигляді «лимонної шкірочки».

Підшкірні ін’єкції.

Показання до застосування: введення лікарських речовин для місцевого(вогнище запалення, місцевого знеболення) та загальної дії.

Техніка проведення: підшкірне введення лікарських речовин проводиться в зовнішню поверхню плеча, стегна, підлопаткову ділянку, передню стінку живота, чи в ділянку що вимагає місцевого лікування або ж знеболення. На місці введення шкіру обробляють спиртом, потім її беруть в складку і відтягують пальцями однієї руки, а другою проколюють шкіру голкою під кутом 30° до поверхні одягненою на шприц та вводять ліки. При проколі шкіри просвіт голки завжди повинен бути обернений вгору.

Внутрішньо м’язові ін’єкції.

Показання до застосування: введення лікарських речовин.

Техніка проведення: введення лікарських речовин проводиться в верхній зовнішній квадрант сідничної ділянки чи передню зовнішню ділянку стегна. Шкіру в місці проведення ін’єкцій обробляють спиртом, фіксують пальцями, голкою довжиною 6-8см, одягненою на шприц, рішучим рухом вводять голку з шприцом в середину шкірної складки на глибину 7-8 см, залишаючи 1 см над муфтою, оскільки в цьому місці голка найчастіше ламається. Шкіру проколюють перпендикулярно її поверхні , відтягують поршень шприца на себе, перевіряючи поза судинне розміщення голки і вводять ліки

Техніка внутрішньовенних ін’єкцій

При цьому способі введення лікарська речовина поступає безпосередньо в кров і надає негайну дію. Введення лікарських речовин у вену забезпечує точніше дозування препаратів, а також дає можливість введення таких засобів, які не всмоктуються з шлунково-кишкового тракту або дратують його слизисту оболонку.

Місце введення: частіше у вену ліктьового згину, у дітей перших років життя – вени в області променевозап'ясного суглоба, підшкірні вени голови, вени області гомілковостопного суглоба.

Оснащення: Стерильні голка і шприц одноразового використання ємністю 10 або 20 мл в упаковці, стерильні гумові рукавиці одноразового використання в упаковці, лікарські препарати в ампулах і флаконах, пилочка, 70% р-н етилового спирту, ватні кульки, джгути, полотняна серветка (рушник), лоток для використаних інструментів і матеріалів, пінцети в потрійному розчині.

І. Підготовка процедури

• Ретельно вимити двічі руки з милом, витерти рушником, обробити 70% розчином Забезпечується інфекційна безпека.

• Звірити напис на ампулі з призначенням лікаря, звернути увагу на термін придатності. Забезпечується точність мед сестринського догляду.

• Звільнити одноразовий шприц і голку від упаковки.

• Розчин набрати із ампули в шприц.

• Видалити з шприца пухирці повітря. Запобігання утворення емболій.

• Покласти шприц з набраними лік. речовинами на лоток. Забезпечується інфекційна безпека.

• На цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочені у 70% р-ні етилового спирту. Забезпечується інфекційна безпека.

• Провести психологічну підготовку пацієнта. Заохочується пацієнта до співпраці.

• При виконанні ін’єкцій пацієнт має лежати в ліжку. Запобігання непритомності.

• Рука пацієнта повинна розташовуватись на столі в зручному, максимально розігнутому у ліктьовому згині положенні.

ІІ. Виконання процедури.

• Намітити місце ін’єкції. Найзручніше виконувати внутрішньовенну ін’єкцію в вени ліктьового згину. Це пояснюється доброю фіксацією вени в підшкірній основі, що не дає їй можливості зміщуватись і спадатися під час ін’єкції.

• На плече вище ліктьового згину накласти гумовий джут; під джгут підкласти полотняну серветку. Джгут зав’язати таким чином, щоб вільні кінці були спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін’єкції, а також щоб його можна було легко розв’язати лівою рукою. Забезпечується чітке конкурування венозних стовбурів і створення штучного венозного спазму.

• Запропонувати пацієнту кілька разів енергійно стиснути і розтиснути кулак. Розтерти згинальну поверхню передпліччя рукою у напрямку від кисті до ліктьового згину. Забезпечується посилення венозного застою.

• Кінчиком вказівного пальці правої руки пропальпувати вени ліктьового згину і вибрати велику і малорухому вену. Забезпечується правильність мед сестринського догляду.

• Запропонувати пацієнту стиснути кулак. Забезпечується чітке контурування вени.

• Двічі протерти місце ін’єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 70% розчині етилового спирту. Забезпечується інфекційна безпека.

• Взяти наповнений ліками шприц правою рукою так, щоб 2 палець підтримував муфту голки, 1, 3, і 4 пальці – циліндр шприца, а 5 палець розміщувався на поршні.

• Першим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче від наміченого місця ін’єкції. Забезпечується точна фіксація вени.

• Голку шприца встановити під гострим кутом до поверхні шкіри по напрямі току крові. Зріз голки повинен бути догори. Обережно проколоти шкіру і стінку фіксованої вени. Забезпечується правильність мед сестринського догляду.

• Опустити шприц і провести голку ще на 5-10 мм по ходу вени. При правильному положенні голки у вені в шприці з’явиться темна венозна кров. У пацієнтів з низьким артеріальним тиском кров у шприці буде після того, як поршень шприца злегка потягнути на себе. Якщо з першого разу не вдалося потрапили у вену, потрібно потягнути голку трохи на себе або ввести її трохи глибше, але щоб вона залишалася у підшкірній основі.

• Перед введенім розчину лівою рукою обережно зняти накладений на плече гумовий джгут, запропонувати пацієнту розтиснути кулак. Забезпечується правильне і швидке попадання ліків в кров’яне русло.

• Не змінюючи положення шприца першим пальцем лівої руки натиснути на рукоятку поршня, і повільно ввести препарат. При повільному введенні препарат не викликає небажаної реакції організму.

ІІІ. Закінчення процедури

• Після закінчення введення лікарської речовини прикласти до місця ін’єкції стерильну ватну кульку змочену у 70% розчині етилового спирту. Забезпечується інфекційна безпека; запобігання виконання непритомності.

• Запропонувати пацієнту зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку з спиртом на 3-5 хв. Заборонити пацієнту різко вставити після ін’єкції. Забезпечується інфекційна безпека; запобігання виникнення непритомності.

• Відпрацьовані ватні кульки занурити у5% розчині хлораміну в ємності, про маркірованій “Для використаних ватних кульок” на 1 годину. Забезпечується інфекційна безпека.

• Відпрацьований шприц занурити у 5% розчині хлораміну, в ємності про маркірованій “Для замочування одноразових шприців і голок” на 1 годину. Забезпечується інфекційна безпека.

• Вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти. Забезпечується інфекційна безпека.

• Зробити відмітку про виконання. Забезпечується правильність мед сестринського догляду.

Внутрішньовенні краплинні вливання дозволяють вводити великі кількості рідини, не перенавантажуючи серцево-судинну систему. Рідина, що вводиться, повинна мати склад, що не змінює осмотичного тиску крові, не містити сильнодіючих засобів, бути ретельно простерилізованою і підігрітою до 40°С.

- Після перемішування вмісту флакона обробляють його пробку спиртом або йодом, звільнивши голку від захисного ковпачка, вводять її в пробку флакона якомога глибше.

- Флакон повертають вверх дном, укріплюють на штативі і звичайним способом заповнюють систему.

- З фільтру і крапельниці витісняють повітря, підвівши крапельницю так, щоб капроновий фільтр знаходився вгорі, а трубка крапельниці - внизу. Розчином, що вводиться, заповнює крапельницю до половини, потім опускають її і витісняють повітря з нижнього відділу трубки, поки розчин не почне поступати з голки струменем. На трубку перед голкою накладають затиск.

- Перед пункцією шкіру обробляють спиртом. Якщо є абсолютна упевненість в правильно виконаній пункції вени (надходження крові через голку), систему сполучають з голкою і приступають до введення розчину у вену.

- Протягом декількох хвилин спостерігають, чи не поступає рідина під шкіру (при цьому може з'явитися припухлість), потім голку фіксують липким пластиром по напряму вени, а область пункції закривають стерильною серветкою. Успішне виконання процедури значною мірою залежить від правильної фіксації кінцівок або голови дитини. Кут між голкою і шкірою обережно заповнюють стерильними марлевими серветками, які також фіксуються двома довгими широкими смужкамилейкопластиру. Нерухомість кінцівки забезпечується шляхом її іммобілізації в лангеті.

- Під час введення розчину треба стежити за роботою всієї системи, чи не промокає пов'язка, чи не утворився інфільтрат або набряклість в області вливання унаслідок надходження рідини мимо вени, чи не припинився струм рідини із-за перегину трубок системи або закупорки вени.

- Медична сестра під час процедури повинна стежити за зовнішнім виглядом хворого, пульсом, частотою дихання, звертати увагу на його скарги. При щонайменшому погіршенні стану вона терміново викликає лікаря.

- Введення розчину може бути струменевим і краплинним. До струменевих введень (не більше 50 мл рідини) вдаються при необхідності швидкого відшкодувати об'єм циркулюючої рідини (масивні крововтрати під час операції, шок або колапс).

- При краплинному способі розчин, що вводиться, поволі, по краплях, потрапляє в русло крові; число крапель регулюється крапельницею.

В останній час при крапельних вливаннях користуються крапельницями разового користування, голками «бабочками» та спеціальними катетерами для внутрішньовенних впорскувань. Для збереження прохідності голки або катетера, якщо виникає потреба в тимчасовому припиненні крапельного введення та попердження згортання крові роблять так званий гепариновий замок. Для цього змішують 1 мл гепарина та 9 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, вводять через канюлю або голку 1 мл цієї суміші і закривають канюлю голки спеціальним гумовим ковпачком.

Зовнішнє застосування лікарських речовин

В ніс лікарські речовини вводять краплями. Перед введенням крапель ніс дитини очищають від слизу та кірок. Дитину кладуть горизонтально, помічник її утримує, набирають в піпетку лікарський розчин і, потім, не доторкаючись піпеткою до носа, вводять 2-3 краплі в одну ніздрю і зразу повертають голову дитини в бік цієї половини носа. Через 1-2 хвилини таку ж кількість розчину вводять в другу половину носа.

Введення крапель в ухо.

Попередньо слуховий прохід очищають від сірки, кірок, виділень. Краплі підігрівають до температури тіла. Дитину кладуть на бік, лівою рукою відтягують вушну раковину назад і вгору, а правою рукою з піпетки обережно закрапують ліки в слуховий прохід так, щоб краплі потрапляли на стінку слухового проходу і по ній стікали до барабанної перетинки. Дитина повинна лежати на цьому боці 10-20 хвилин. Якщо ліки треба закрапити в обидва вуха, то це роблять не одночасно.

При захворюваннях очей по розпорядженню лікаря проводять закапування крапель або втирання мазей. Перед процедурою медична сестра ретельно миє руки з милом і щіткою, протирає їх спиртом. Піпетку для закапування крапель і лопатку для закладки мазі перед вживанням кип'ятять.

Для закапування очей, в піпетку набирають лікарський засіб. Вказівним пальцем злегка відводять нижню повіку, другою рукою з піпетки поволі випускають одну краплю (ближче до носа). Хворий при цьому повинен дивитися в протилежну сторону. Потім закрапують| друге око і просять дитину закрити очі. Після використання очну піпетку промивають теплою водою і поміщають в спеціальний футляр.

Очну мазь закладають за допомогою скляної лопатки. Для цього відводять нижню повіку і на кон'юнктиву кладуть мазь, дитина закриває очі та обережними рухами пальців по повіках розтирають мазь.

Інгаляції – це метод введення лікарських засобів через дихальні шляхи. Вдихати можна дрібнорозпилені речовини (аерозолі), гази (кисень, вуглекислота та інші). Для їх утворення вживають спеціальні апарати – інгалятори. Під час інгаляції хвора дитина повинна спокійно та глибоко дихати.

У зв'язку з локалізацією патологічного процесу в дихальних шляхах найбільш ефективним способом застосування лікарських препаратів при бронхолегеневих захворюваннях є інгаляційний. При цьому виключається ефект «першого проходження» та зниження активності препарату в печінці. Суттєвою перевагою інгаляційної терапії є висока концентрація медикаментів у дихальних шляхах за незначної загальної кількості препарату і низький рівень концентрації в організмі в цілому.

Основні правила прийому інгаляцій.

· Інгаляції проводять через 1-1,5 години після прийому їжі, фізичного навантаження.

· Інгаляції приймають у спокійному стані.

· Під час прийому інгаляції не рекомендується робити нахил тулуба вперед, одяг не повинен стискати шию, оскільки це все ускладнює дихання.

· При захворюваннях носа, носоглотки вдих та видих необхідно робити через ніс (назальна інгаляція). При цьому рекомендується застосовувати спеціальні носові насадки до небулайзера.

· При захворюваннях глотки, гортані, трахеї та бронхів рекомендується вдихати ротом.

· При інгаляції необхідно робити повільний глибокий вдих із затримкою дихання наприкінці вдиху на 2 с, а потім видихати через ніс.

· Часте глибоке дихання може спричинити запаморочення, тому рекомендується робити короткі перерви.

· Перед процедурою хворим не дозволяється приймати відхаркувальні засоби.

· Об'єм рідини, рекомендованої для інгаляції, у більшості випадків становить 2-5 мл. У деяких випадках до лікарського препарату додають фізіологічний розчин. Для цього не можна використовувати дистильовану воду, гіпо- та гіпертонічні розчини, оскільки це може спричинити бронхоспазм.

· Після інгаляції слід прополоскати ротоглотку для запобігання системній дії та розвитку побічних ефектів препарату, особливо у разі застосування інгаляційних глюкокортикостероїді

Матеріали для самоконтролю:

Контрольні питання.

1) Перерахуйте вимоги до приміщень ЛПЗ, призначених для зберігання ЛЗ.

2) Які лікарські засоби потребують особливих вимог зберігання?

3) Перерахуйте основні правила зберігання та обліку наркотичних засобів у ЛПЗ.

4) Основні переваги перорального способу введення лікарських засобів

5) Особливості застосування порошків, сиропів, крапель у дітей молодшого віку.

6) Основні переваги ректального способу введення лікарських засобів

7) Техніка проведення внутрішньошкірні ін’єкції.

8) Техніка проведення підшкірного введення лікарських речовин.

9) Особливості застосування внутрішньо м’язових ін’єкцій у педіатричній практиці

10) Особливості застосування внутрішньовенних ін’єкцій у педіатричній практиці

11) Які особливості зовнішнього введення лікарських засобів: закапування крапель в ухо,

ніс, кон’юнктивальний мішок?

12) Основні правила проведення інгаляцій у дітей.

Тести для самоконтролю

1. До основних недоліків перорального введення лікарських засобів відносять, крім:

А. Неповне всмоктування ліків у травному каналі

В. Часткове руйнування ліків травними ферментами

С. Неможливість точно визначити концентарцію лікувального препарату в крові.

Д. Потреба в суворому дотриманні правил асептики та антисептики

2. Перед роздачею ліків медсестра обов’язково повинна знати про лікарський засіб:

А. Кратність прийому ЛЗ на день

В. Зв’язок із їжею

С. Дозу лікарського засобу

Д. Все пераховане.

3. Якій кількості рідкого лікарського засобу відповідає десертна ложка?

А. 5 г В. 10 г С. 15 г Д 20 г

4. При введенні лікарських засобів через пряму кишку необхідно:

А. Покласти дитину на правий бік, з напівзігнутими ногами, зафіксувати в такому положенні, одним пальцем проштовхнути свічку за сфінктер.

В. Зробити очисну клізму, покласти дитину на лівий бік, з напівзігнутими ногами, зафіксувати в такому положенні, одним пальцем проштовхнути свічку за сфінктер.

С. Зробити очисну клізму, покласти дитину на правий бік, з напівзігнутими ногами, зафіксувати в такому положенні, одним пальцем проштовхнути свічку за сфінктер.

5. До парентерального способу введення лікарських засобів відносять, крім

А. Внутришньошкірно В.Підшкірно С. В наружний слуховий прохід

Д. Внутрішньом'язово Е. В спиномозковий канал за допомогою шприця

6. Підшкірне введення лікарських речовин, як правило, проводиться, крім

А. В зовнішню поверхню плеча В. В зовнішню поверхню стегна

С. В підлопаткову ділянку Д. В верхній зовнішній квадрант сідничної ділянки

Е Впередню стінку живота

7. Лікарські засоби слід зберігати:

А. За фармакологічними групами

В.Залежно від способу їх введення

С. З урахуванням фізико-хімічних властивостей

Д. Все перераховане

8. Наркотичні засоби у відділенні повинні зберігатися:

А. В кабінеті старшої медичної сестри

В. У шафі, в спеціально обладнаній кімнаті

С. В спеціально обладнаній кімнаті, в замкненому сейфі

Д. В спеціально обладнаній кімнаті, в замкненому вогнетривкому сейфі.

9. Які види контролю якості лікарських засобів існують:

А. Вхідний

В. Державний.

С. Суцільний щомісячний візуальний контроль стану тари

Д. Все перераховане

10. До основних переваг внутрішньовенного способу введення лікарських засобів відносять, крім:

А. Психологічне навантаження для дитини

В. Можливість введення таких засобів, які не всмоктуються з шлунково-кишкового тракту

С. Можливість введення таких засобів, які дратують слизисту оболонку шлунково-кишкового тракту.

Д. Точніше дозування

Е. Негайна дія.

10. Яку мінімальну довжину голки над муфтою треба залишити при внутрішньом’язевому введенні лікарських засобів?

А. 0 см В. 0,5 см С. 1 см Д. 1,5 см Е. 2см

10. До основних правил проведення інгаляцій у дитини відносять:

А. Інгаляції проводять через 1-1,5 години після прийому їжі,

В. Інгаляції проводять після фізичного навантаження.

С. Інгаляції приймають у спокійному стані.

Д. Під час прийому інгаляції не рекомендується робити нахил тулуба вперед,

Е. Одяг не повинен стискати шию, оскільки це все ускладнює дихання.

F. Все перераховане вірно

ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ ДО ТЕСТІВ ПО ТЕМІ: «ОБЛІК ТА ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ. ОСОБЛИВОСТІ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ДІТЕЙ»

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Д	Д	В	В	С	Д	Д	Д	Д	А	С	F

Задачі для самоконтролю:

Відповіді на ситуаційні задачі:

Рекомендована література.

Основна література:

1. В.Г. Майданник, В.Г. Бурлай. Ваша дитина(догляд та виховання). - Київ 2004.-298 с.

2. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми. – Київ 2002. Знання України. Майданник В.Г., Дука К.Д., Бурлай В.Г.

3. Т.В. Капітан Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми. – Вінниця. – 2006.

4А.Н.Бурая, И.А.Головко, В.С.Тихомирова / Руководство к практическим занятиям по уходу за здоровым и больным ребенком. – Москва. – 1982.

5.Мазурин А.В., Запруднов А.М., Григорьев К.И. / Общий уход за детьми. – «Медицина» Москва – 1998

6.А.В. Токар, В.І. Джемайло та ін. /Довідник для медичних сестер – Київ 2002

7.С.П. Винникова, И.Н. Дыгало и др. / Практические навыки и умения медсестры педиатрического профиля – Ростов-на-дону «Феникс» 2002.

8. Аверьянова Н. И. Гаслова А. А. Вскармливание ребенка первого года жизни . – Феникс 2007

9. «Клінічний протокол медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років» наказ МОЗ України від 20.03.2008 р. № 149

Додаткова література:

1. Р.В.Тонкова-Ямпольская. Т.Я.Черток, И.Н.Алферова / Основы медицинских знаний.- Москва.- 1981

2. Гребенев А.Л., Шептулин А.А., Хохлов А.М. Основы общего ухода за больными. - М: Медицина, 1999.

3. П.Г.Жученко, Н.С.Пушкарь, И.А.Ситник / Антенатальная охрана плода и уход за новорожденным. – Киев. 1983

4. Основи медичних знань та методи лікування за Девідсоном / пер. с англ. В 2 Т. -Київ:"Кобза».

14