КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ТАКТИКИ ТА ОПЕРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А

ДИСЦИПЛІНА: Тактична підготовка

ТЕМА № 22(29). Інженерні загородження і порядок їх подолання.

Заняття № 1. лекція, 2 години.

Заняття №2. Підготовка до семінарського заняття з теми №22 (29), самостійна робота, 2 години.

Заняття №3. Контрольне заняття з теми №22 (29), семінарське заняття, 2 години.

м. Київ-2008 р.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ТАКТИКИ ТА ОПЕРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри тактики та

оперативного мистецтва

полковник С.А.ШВОРОВ

„___”________________ 2008 р.

М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А

ДИСЦИПЛІНА: Тактична підготовка

ТЕМА № 22(29). Інженерні загородження і порядок їх подолання.

Заняття № 1. лекція, 2 години.

Заняття №2. Підготовка до семінарського заняття з теми №22 (29), самостійна робота, 2 години.

Заняття №3. Контрольне заняття з теми №22 (29), семінарське заняття, 2 години.

Розроблена у відповідності до навчальної програми 200_р.

Розглянута на засіданні кафедри тактики та оперативного мистецтва та рекомендована для використання в навчальному процесі

Протокол № від “ “ 200 р.

м. Київ-2008 р.

Навчальна мета: Вивчити призначення та побудову інженерних загороджень.

Дослідити порядок подолання інженерних загороджень.

Виховна мета: Формувати у тих, хто навчається високі морально-психологічні

якості.

Час: 2 години

Матеріальне забезпечення:

Міни: ТМ-57, ТМ-62, ПМН-2, ПОМЗ-2М, ОЗМ-4. Міношукач,

комплект розмінування, плакати, слайди.

Література:

1.К. М. Дубінін" Військово-інженерна підготовка".

2. Підручник сержанта інженерних військ, Військвидав, М. 1976 р, стор. 14-65.

3."Настанови по військово-інженерній справі", Війсьвидав., М., 1966р., стор., 162-221.

Навчальні питання і розподіл часу.

І Вступ - 10 хвилин

ІІ. Основна частина - 65 хвилин

1. Призначення інженерних загороджень та вимоги до них -15 хвилин

2. Види протитанкових та протипіхотних загороджень. - 40 хвилин

3.Подолання інженерних загороджень -15 хвилин

ІІІ. Висновки - 5 хвилин

Організаційно-методичні вказівки

До початку занять викладачу вивчити рекомендовану літературу і підібрати відповідне матеріальне забезпечення.

Перед початком занять черговий по взводу під керівництвом лаборанта розміщує матеріальне забезпечення в класі.

Поточний контроль засвоєння теми здійснити усним опитуванням.

І. Вступ - 5 хвилин

- прийняти доповідь чергового по взводу;

• перевірити наявність курсантів, їх готовність до занять;

• оголосити тему і мету лекції, навчальні питання.

ІІ. Основна частина - 65 хвилин

ВСТУП

Успіх бойових дій в сучасних умовах багато в чому залежить від умілого і своєчасного виконання військами задач інженерного забезпечення. При виконанні цих задач основна увага приділяється вивченню військами побудови інженерних загороджень і їх подолання.

Заходи по інженерному забезпеченню бойових дій підрозділів проводились і проводяться з метою створення умов для більш продуктивного використання засобів нападу, безперешкодного пересування або маневру своїх військ на полі бою, а також для захисту їх від засобів ураження противника.

1. Призначення інженерних загороджень та вимоги до них

ІНЖЕНЕРНІ ЗАГОРОДЖЕННЯ - це штучні перепони і загородження, будови і руйнування, які створюються з метою нанести противнику збитки або запобігти пересуванню і маневру його військ.

По призначенню інженерні загородження підрозділяються на протитанкові, протипіхотні, проти транспортні, протидесантні і річкові. Вони можуть улаштовуватися на суші, на водяних перешкодах і морському узбережжі.

До протитанкових загороджень відносяться протитанкові мінні поля, групи мін, окремі протитанкові міни і фугаси, протитанкові рови, ескарпи, контрескарпи, надовби, тетраедри, їжаки, міновані і звичайні завали, барикади, стінки, лунки, снігові вали, зруйновані ділянки доріг, мостів і шляхопроводів.

До протипіхотних загороджень відносяться протипіхотні мінні поля, групи мін і окремі протипіхотні міни, міни-пастки, загородження, що електризуються і дротові загородження, малопомітні перешкоди, міновані і звичайні завали.

Протитранспортні загородження звичайно складаються з груп і окремих проти транспортних і об'єктних мін, зруйнованих і мінованих ділянок доріг, мостів, шляхопроводів, тунелів і інших штучних споруджень на автомобільних шляхах і залізницях.

Протидесантні загородження складаються з протидесантних, протитанкових і протипіхотних мін, мінних полів, груп мін, бетонних і металевих їжаків і надовбів, встановлених у місцях можливого висадження десантів у прибережній смузі моря на глибинах до 5 м і безпосередньо на березі.

Загородження проти повітряних десантів створюються в місцях їхнього можливого висадження противником і складаються з мінно-вибухових, невибухових і комбінованих загороджень.

Загородження на водяних перешкодах складаються з якірних річкових і протидесантних мін, протитанкових і протипіхотних мінних полів і груп мін, різних невибухових загороджень, встановлюваних у воді і на березі в місцях можливого форсування водяних перешкод противником і переправи танків під водою чи в брід.

По призначенню міни поділяються на протитанкові, протипіхотні, протитранспортні, протидесантні, річкові, об'єктні і спеціальні. Протитанкові, протипіхотні, протидесантні і річкові міни застосовуються, як правило, для створення мінних полів і установки груп мін. Проти транспортні, об'єктні і спеціальні міни застосовуються у виді одиночних чи окремих груп мін.

При створенні загороджень встановлюються мінні поля, групи мін, окремі об'єктні міни і фугаси і улаштовуються вузли, смуги і зони загороджень.

Мінне поле складає основу мінно-вибухових загороджень і являє собою ділянку місцевості (акваторії), на якому у визначеному порядку чи безсистемно встановлені міни одного чи декількох типів.

Група мін включає декілька однотипних чи різного типу мін, встановлених на обмеженої по площі ділянці місцевості, як правило, у дефіле, вузлах доріг, а також на закритих ділянках, де можуть зосереджуватись особовий склад і техніка противника, чи на можливих спадах (обходах) перешкод.

Вузол загородження - ділянка місцевості (дороги) у дефіле (тіснині), ущелині і т.п. із прилягаючими обходами й об'їздами, розташований на напрямку найбільш ймовірного просування супротивника, у якому створені мінно-вибухові й інші загородження, підготовлені до руйнування чи зруйновані важливі об'єкти (мости, тунелі, дамби й ін.), у сполученні з природними перешкодами, що має 1—1,5 км по фронту та 2—3 км у глибину.

Смуга загороджень — смуга місцевості глибиною 3-4 км перед позицією чи оборонним рубежем із встановленими в ній різними мінно-вибуховими, влаштованими невибуховими загородженнями і створеними руйнуваннями в сполученні з природними перешкодами, що прикриває важливий напрямок.

Мінні поля, вузли і смуги загороджень, як правило, прикриваються вогнем усіх видів і ударами авіації.

Зона загороджень - район місцевості з установленими мінно-вибуховими й влаштованими невибуховими і водяними загородженнями. Зона відноситься до оперативних загороджень і створюється на головних напрямках для прикриття важливих в оперативному відношенні об'єктів і районів, а також на відкритих флангах і не зайнятих військами, але доступних для дій противника ділянках місцевості. Вона може складатися зі смуг і окремих вузлів загороджень, мінних полів і ділянок затоплення місцевості, що влаштовуються в сполученні з природними перешкодами. Довжина їх по фронту і глибині може досягати декількох десятків кілометрів. Характер взаємного розташування смуг і інших видів загороджень у зоні, а також типи загороджень визначаються виходячи з оперативного призначення створюваної зони загороджень, задуму дій своїх військ і характеру місцевості.

Зони загороджень знаходяться під постійним спостереженням наших військ для забезпечення своєчасної поразки противника, що їх долає, авіацією, ракетними військами і артилерією чи спеціально виділеними механізованими (танковими) частинами і підрозділами.

Систему загороджень створюють при підготовці і в ході бою. Для підвищення ефективності загороджень більшу їх кількість встановлюють на напрямках активних дій противника в ході бою.

Вони застосовуються в усіх видах бою, але найбільш широко в обороні. В наступі і в зустрічному бою їх використовують для прикриття вихідних районів і флангів частин, які наступають, відбиття контратак противника і утримання захоплених рубежів, в обороні - для прикриття опорних пунктів, районів оборони і проміжків між ними, а також вогневих позицій артилерії, .пунктів управління та інших важливих об'єктів і напрямків.

У ході бойових дій здійснюється нарощування загороджень дистанційним мінуванням місцевості авіацією й артилерією, а також додатковим влаштуванням різних загороджень і руйнувань частинами (підрозділами) інженерних військ.

Загальні вимоги до інженерних загороджень:

- мати стійкість проти дії ударної хвилі ядерного вибуху і засобів подолання загороджень;- не сковувати маневру своїх військ;

- допускати швидку установку на місцевості з використанням засобів механізації;

- бути високоефективними і раптовими за дією на противника.

Для влаштування загороджень крім інженерних підрозділів використовуються підрозділи родів військ.

Підрозділи родів військ за рішенням своїх командирів встановлюють невибухові та мінно-вибухові загородження для прикриття зайнятих позицій або районів.

На інженерні підрозділи покладаються: установка мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм і на основних напрямках в глибині.