Тема 6. Українська культура в епоху реформаційних процесів та Просвітництва в Європі

У другій половині XVII століття відбуваються докорінні зміни в політичному і культурному житті України. Друга половина XVII ст. характеризувалась невпинною боротьбою проти соціального і національного гноблення поляками і турками, а також постійним наступом російського царизму. Але культурне життя не завмирало. Головними соціальними верствами, що забезпечували тоді національно-культурний розвиток виступали міщани, духовенство, козацтво.

З давніх-давен освіченість в Україні була у пошані. У зазначену добу виникає ціла мережа церковно-приходських шкіл, відкриваються ліцеї. Києво-Могилянська колегія (з 1701 р. - академія) стає одним з провідних вищих навчальних закладів у Європі.

В Україні в цей час розвивається астрономія, математика, географія, поширюються медичні знання. У середині XVIII ст. формується українська історична думка. Духовне життя України може бути репрезентоване, насамперед, прізвищами таких мислителів, як Ф. Прокопович та Г. Сковорода.

Україні цієї доби властива особлива строкатість культурного життя, поєднання якого в цілісність здійснювалась на основі барокового світогляду і світовідчуття. Визначте характерні риси та назвіть видатні архітектурні пам’ятки українського бароко.

Театральне мистецтво розвивалося у трьох головних проявах: народний театр, шкільний та професійний (на той час кріпацький театр). Народний театр існував у формі вертепу, балагана і рейка.

Під впливом театрального мистецтва розвивалась музична культура українського народу. Провідним жанром у музиці стає хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. З іменами А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського пов'язаний розвиток симфонічної музики – концертів, контат, ораторій.

Український живопис XVII – XVIII ст. розвивався у межах трьох художніх стилів: бароко, рококо і класицизм. Характерним жанром був парсунний (портретний) живопис. Оформлюється і розвивається іконописна школа Києво-Печерської лаври. Характерним елементом храмового розпису XVII ст. став ктиторський портрет (зображення фундаторів або жертводавця храму).

У самостійні жанри поступово почали виділятися історична й побутова картина, світські портрети. Видатні пам’ятки живопису залишили такі відомі українські майстри як Л. Тарасевич, Д. Левицький, В. Боровиковський, А. Лосенко та ін.

При вивченні культури даного періоду необхідно звернути увагу на розвиток декоративного та ужиткового мистецтв, ливарного мистецтва, різьблення по дереву, книжкової ілюстрації та інших напрямків образотворчого мистецтва.

Література:

1. Історія світової культури / Під. заг. ред. М.В. Дєдкова. – Запоріжжя: Дике поле, 2009.

2. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип`яковича. – К., 1994.

3. Лекції з історії світової та вітчизняної культури. Навч. вид. / За заг. ред. А.В. Яртися, С.М. Шендрика, С.О. Черепанової. – Львів, 1994.

4. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури / Є. Маланюк. – К., 1994.

5. Українська та зарубіжна культура: Підручник. / За ред. Лозового В.О. – Вид. друге. – Харків, 2008.