Тема 5. Культура запорозького козацтва

Наслідуючи високорозвинену та своєрідну культуру Київської Русі, українська культура розквітла та зміцніла у державі запорозьких козаків. Саме життєвість її основних рис забезпечила українському народу можливість за тяжких умов соціального й національного гноблення під владою іноземних держав зберегти свою національну гідність. Завдяки козацтву Запорозької Січі український народ вижив духовно, розвинувся як великий слов’янський народ, один з найбільших у Європі. Центром козацтва стало Запорожжя - степи за порогами Дніпра.

Для унормування життя вживалося звичаєве козацьке право, яке склалося в XV - сер. XVI ст., і за яким козаки були рівними перед законом, рівними у праві користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, обирати старшину. Студентам треба розглянути, які види покарань вживали за певні вчинки й злочини у козацькому середовищі.

Усі відомості про життя та культуру запорозьких козаків можна черпати з літописань, де йшлося, головним чином, про війни та походи, громадське та культурне життя; і писали літописи самі козаки. Козацька старшина, що здобувала освіту і вдома, і в іноземних університетах, здійснила переворот у літописанні – перехід від літописів до наукових історичних творів. Дізнайтеся докладніше про найбільш відомі козацькі літописи.

Особливо на Січі цінилася освіта. В школі навчалося близько 80-ти школярів, серед яких були дорослі і діти. Головним вчителем був уставник, який крім прямих обов’язків дбав про здоров’я хлопчиків, сповідав і причащав хворих. Навчальними предметами були грамота, молитви, письмо і закон Божий.

Щодо церковного життя України за часів козаччини, то основу його складало православне християнство. Віра на Січі була єдиною, католики ж і, особливо, уніати вважалися ворогами. Належність до православної християнської конфесії була головною умовою прийняття до братства козаків-запорожців. На території Січі існувала церква Покрови Богородиці (Діви Марії), на гроші запорожців були споруджені Трахтемирівський та Межигірський монастирі, де козаки заліковували свої рани і хвороби та доживали віку. Крім того, студенти можуть віднайти інші відомості про опікування церковними справами з боку козацтва. Поширилася в Україні традиція виконання ікон у стилі «Запорозької Покрови»: там на іконах поруч із козаками зображувалися також військові клейноди запорожців. Світський живопис того часу, відтворений у народних картинах, із зображенням козака Мамая, які прикрашали тоді кожну селянську й козацьку хату. Кобза, яку тримав козак, символізувала народну історію та мрії, кінь – його волю, дуб – його могутність. Упродовж багатьох віків національно-визвольної боротьби український народ поряд із піснями творив думи – героїчну, драматизовану й водночас просякнуту ліризмом поезію, що виконувалася під акомпанемент бандури, кобзи або ліри. Думи та народні пісні – це соціальна пам’ять народу, його бачення життя та історії. Творцями та зберігачами народного епосу були кобзарі. Студентам треба навести приклади українських пісень і дум козацької доби, спробувати визначити елементи козацької моди та побутової культури.