Тема 3 Зайнятість та безробіття в системі трудових відносин.

Анотація: в цій темі Ви ознайомитесь із соціально - економічною сутністю, видами і формами зайнятості, гнучкими формами зайнятості та режимами робочого часу на підприємстві, системою органів і служб зайнятості, сутністю безробіття, його показниками.

Питання теми:

Соціально-економічна сутність зайнятості населення.

Види і форми зайнятості.

Гнучкі форми зайнятості та режими робочого часу на підприємстві.

Система органів і служб зайнятості.

Державне регулювання зайнятості в Україні.

Сутність безробіття, його показники.

Види безробіття: структурне, фрикційне, циклічне.

Визначення статусу безробітного.

Література:

1. Богиня Д.П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. – К.: “Знання-Прес”, 2000. – 313 с.,Розділ 1 с. 28-46

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підручник.- К.: Знання, 2004.-535 с. Глава ІІ, с.47-66.

3. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432 с. Глава ІІІ, с.39-73.

4. Тимош І.М. Економіка праці: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2002. – 347 с.- Розділ 2, с.31-52.

5. Червінька Л.П. Економіка праці: Навч. посібник . – Київ: «центр учбової літератури», 2010. – 286 с.- Розділ 3, с 73 – 83.

1. Основні категорії і поняття.

Зайнятість – це діяльність працездатних людей заради задоволення особистих і суспільних потреб, що здійснюється відповідно до існуючих суспільно – економічних відносин.

Безробіття – це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини, пов’язані з вимушеною незайнятістю працездатного населення.

2. Методичні вказівки до вивчення теми.

Економічна сутність зайнятості полягає в тому, що це є діяльнiсть зі створення суспiльного продукту (нацiонального доходу). Практичний висновок з цього простий: чим бiльше зайнятi трудовi ресурси — тим краще використовується трудовий потенцiал країни, а також окремих peгioнів, галузей, пiдприємств, тим бiльше виробляється суспiльного продукту.

Соцiальна cутність зайнятостi поляає в тому, що вона вiдображає не тiльки потребу людей у прибутках, але й необхідність особи в самовираженнi через суспiльно корисну працю, а також вiдображає ступiнь задоволення своїx потреб при певному piвні соцiально-економiчного розвитку суспiльства.

До показників зайнятості відносять:

Абсолютні показники зайнятості:

Загальна чисельність зайнятих.

Відносні показники зайнятості:

1. Структура зайнятості:

за віком;

за статтю;

за освітою;

за галузями;

за місцем проживання;

середня тривалість безробіття у місяцях.

Структура зайнятості розраховується за формулою:

К_і = (Ч_і / Ч_н) * 100%,

де К_і- частка і- ї групи зайнятих;

Ч_і – чисельність і- ї групи зайнятих;

Ч_н – загальна чисельність зайнятих.

2. Рівень зайнятості певної категорії (чоловіків) зайнятих розраховується за формулою:

Р_з = (Ч_ч / Ч_т.р.ч) * 100%,

де Ч_ч – чисельність зайнятих чоловіків;

Ч_т.р.ч.- чисельність трудових ресурсів (чоловіків).

3. Рівень зайнятості розраховується за формулою:

Р_з = (Ч_з / Ч_т.р.) * 100%,

де Ч_з – чисельність зайнятих;

Ч_т.р..- чисельність трудових ресурсі.

Концептуально зайнятiсть населення можна подiлити на повну, глобальну, добровiльну i примусову.   Повна зайнятiсть населення — це така зайнятiсть за якої пропозицiя робочої сили повнiстю покривається попитом з боку суспiльного виробництва. Повна зайнятiсть працездатного населення – це використання вcix трудових pecypciв (повну зайнятість населення не можна плутати з повною зайнятiстю особи або групи осiб, що визначаються зайнятiстю особи або групи осiб повний робочий день чи тиждень, тобто iз зайнятiстю за iндивiдуальним використанням рабочого часу).

Глобальна зайнятiсть — це врахування вcix видiв корисної дiяльностi як у суспiльному виробництвi так i поза ним. До глобальної зайнятостi можна вiднести i так звану тiньову eкoнoмiкy та нерегламентовану зайнятiсть. Поза суспiльним виробництвом знаходяться тaкi суспiльно кориснi види зайнятостi як догляд за дiтьми та хворими, ведення домогосподарства, тимчасова зайнятiсть тощо, але така зайнятiсть теж є суспiльно корисною.  Прикладом застосування примусової зайнятості були колишні соціалістичні країни, в яких конституційно було закріплено не тільки право, а й обов’язок трудитись. Кожен працездатний громадянин мусів працювати з ранньої юності до пенсійного віку. Добровільна незайнятість не може бути підставою притягнення громадян до адміністративної, карної та іншої відповідальності. Але тим, хто готовий трудитись і вишукує можливості для цього, держава повинна надати відповідну роботу.

У процесі поточної діяльності підприємства та організації виникає потреба в оперативної модифікації умов зайнятості працівників, передбачених трудовими договорами. Використання гнучких форм зайнятості забезпечує можливість вирішувати багато важливих проблем ринкової економіки:

Надають можливість вільного вибору працездатному населенню між робочим часом і відпочинком: тобто на відміну від традиційних жорстких трудових угод забезпечують можливість працівникові самостійно визначати міру своєї участі в трудовому процесі;

Допомагають підприємцям маніпулювати кількістю і якістю робочої сили, яка використовується на виробництві, враховуючі потреби розвитку виробництва та особливостей його розвитку у певний період уникаючи соціальної напруженості при звільненні працівників;

Забезпечують можливості більш ефективно вирішувати проблеми жінок, пенсіонерів, працюючих студентів, імігрантів тощо;

Гнучкі форми зайнятості і режими робочого часу створюють кращі умові для переодичного поновлення знань, проведення профперепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу, регулювання режимів робочого часу працівників різних вікових груп. На індивідуальному рівні гнучкі форми зайнятості і режими робочого часу дають можливість задовольняти потреби окремих працівників в поєднанні роботи з виконання інших соціальних обов’язків чи з оздоровленням.

Серед гнучких форм зайнятості та режимів робочого часу найбільш поширеними є нестандартні режими робочого часу, які відносяться до режимів, які виходять за межи нормально 8- годинного робочого дня і 40 – годинного нормального робочого тижня. До нестандартних режимів робочого часу відносяться: неповний робочий час і його різновиди: скорочений робочий тиждень, альтернативний робочий час; розподіл одного робочого місця між двома працівниками; стиснутий робочий тиждень; режим гнучкого робочого часу.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції над попитом.

   Згідно із законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які: - через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів; - готові та здатні приступити до відповідної роботи; - зареєструвалися у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

До показників, що характеризують безробіття відносять:

   Кількість (чисельність) безробітних — це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри.

Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення – це відносний показник його поширеності, який називається ще рівнем безробіття.

Рівень безробіття за визначенням МОП:

Р_б = ( Б / Е_А ) * 100%;

Рівень безробіття за офіційною системою обліку України:

Р_{б =} (Б_З / П_П.Н.) * 100%.

де Р_б – рівень безробіття,%;

Б – кількість безробітних;

Е_А – кількість економічно активного населення;

Б_З - кількість безробітних, зареєстрованих у державній служби зайнятості;

П_П.Н.- кількість працездатного населення у працездатному віці.

    Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

   До абсолютного належить:    Фрикцiйне безробiття, яке пов’язане з перемiщенням осiб з однiєї роботи на iншу, з однiєї мiсцевостi — до iншої. Отже, це своєрiдна соцiальна, суперечнiсть, яку розумiють як проблему пошуку відповідної роботи;    Структурне безробiття, яке виникає в результатi структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на однi професiї попит пiдвищується, на iншi — падає;    Циклічне безробiття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.    Відносне безробіття включає в себе:    Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі.    Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу.    Конверсiйне безробiття спричиняється скороченням чисельностi армії i перепрофiлюванням пiдприємств вiйськово-промислового комплексу на випуск цивiльної продукцiї.    Технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій.    Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво)    Інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.)    Застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце.

   Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадян відповідними гарантіями на всій території України в порядку, визначеному    Кабінетом Міністрів України, створено Державну службу зайнятості, діяльність якої контролюють Міністерство праці та соціальної політики України і місцеві органи державної виконавчої влади.    Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно. Діяльність цієї служби фінансується із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.