10.2 Методичні підходи до аналізу реальних інвестицій

Згідно із Законом України „Про інвестиційну діяльність” реальне

інвестування може здійснюватися у таких формах:

1) придбання цілісних майнових комплексів (переважно шляхом

санації в Україні);

2) нове будівництво;

3) реконструкція – інвестиційна операція, пов’язана із суттєвим

вдосконаленням всього виробничого процесу на основі науково-технічних

досягнень;

4)

модернізація

–

інвестиційна операція, пов’язана із

вдосконаленням активної частини виробничих основних засобів на основі

конструктивних змін з метою підвищення продуктивності основних

засобів;

5) просте і розширене відтворення основних засобів;

6) інноваційне інвестування в нематеріальні активи може здійснюватись

шляхом придбання науково-технічної продукції або її розробки;

7) поповнення запасів матеріальних оборотних активів при розширенні

виробництва;

8) соціальне інвестування.

158

Перші 5 форм можна віднести до капітальних вкладень.

У процесі здійснення реального інвестування першим та

визначальним кроком є аналіз ефективності (доцільності) тих чи інших

реальних інвестицій.

Основні принципи розрахунку ефективності реальних інвестиційних

проектів:

1) необхідно враховувати не тільки прямі інвестиційні затрати, але й

непрямі (наприклад, витрати на маркетинг, аудиторів, розробку бізнес-

плану);

2) як показник доходу від реалізації проекту використовується

чистий грошовий потік;

ЧГП = Сума прибутку і амортизаційних відрахувань

3) доходи і витрати необхідно приводити до теперішнього часу з

врахуванням впливу фактора часу;

4) вибір ставки дисконтування повинен бути диференційованим для

різних інвестиційних проектів. За основу для визначення ставки

дисконтування можуть братися такі показники:

- мінімальна норма прибутку на ринку грошей (депозитна ставка

відсотка);

- мінімальний або середній рівень рентабельності підприємства;

- середньозважена вартість (ціна) капіталу – витрати у відсотках із

залучення капіталу.

На розмір ставки дисконтування впливають:

- рівень ризику;

- тривалість інвестиційного проекту.

Головним критерієм оцінки інвестицій є окупність, тобто швидкість

повертання інвестору вкладених коштів у формі грошових потоків, які

генеруються втіленням у життя фінансових проектів. Це можуть бути

прибутки від реалізації продукції, якщо інвестиційний проект пов'язаний з

виробництвом продукції, прибуток від вкладення коштів у торгівлю, інші

посередницькі організації, проценти на депозити в комерційних банках

тощо.

Методи аналізу інвестиційних проектів поділяються на дві групи в

залежності від того, враховується чи не враховується параметр часу:

- основані на дисконтованих оцінках;

- основані на облікових оцінках.

Перша група методів передбачає обчислення таких показників.

1 Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (чистого

приведеного доходу, NPV). Розраховується як різниця між сумою

приведених до теперішнього часу чистих грошових потоків за роками і

приведених інвестиційних витрат.

NPV

n

ЧГП

(1 r )

n



IЗ

(1 r) n

,

(10.1)

159

де ІЗ – величина інвестицій;

r – ставка дисконтування;

ЧГП – річні доходи;

к – кількість років.

Це абсолютний показник, що характеризує інвестиційний потенціал

підприємства від реалізації проекту.

Якщо NPV > 0, то проект можна прийняти, NPV < 0, то проект

потрібно відхилити, NPV = 0, то проект не прибутковий і не збитковий.

Приклад. Проект, що потребує інвестицій в розмірі 16000 грн,

передбачає одержання річного доходу в розмірі 3000 грн протягом

п’ятнадцяти років. Визначте доцільність такої інвестиції, якщо коефіцієнт

дисконтування – 15 %.

NPV

3000

1,15



3000

2



3000

3

 ...

3000

1,1515

 16000 17541 16000 1541грн.

Оскільки величина чистої теперішньої вартості 1541 > 0, то проект

може бути прийнятий.