Організація індивідуальної роботи студентів при вивченні психології

Мета: ознайомити студентів з темою « Організація індивідуальної роботи студентів при вивченні психології »; розглянути питання про специфіку індивідуальної роботи та її відмінність від самостійної роботи. Також візничими види індивідуальної роботи.

Завданням лекції Розкриття та уточнення індивідуальної роботи яку має виконувати студент, визначення кількості годин та вивчення типів індивідуальної роботи.

План

1. Індивідуальна робота та її значення. Відмінність від самостійної роботи.

2. Види індивідуальної роботи, оцінка та кількість відведених годин.

3. Вимоги до організації індивідуальної роботи студентів.

4. Основні визначення теми

Використана і рекомендована література:

1. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.; За ред. Курлянд З.Н. - К.: Вища школа, 2005. - С. 241

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією Кременя В.Г. Авторський колектив: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубіянко В.В., Бабін І.І. - Тернопіль: ВЕЖА , 2004. - С. 243].

3. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією Кременя В.Г. Авторський колектив: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубіянко В.В., Бабін І.І. - Тернопіль: ВЕЖА , 2004. С.320

4. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. - К.: Вища школа, 2006.-С.376.

5. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.; За ред. Курлянд З.Н. - К.: Вища школа, 2005. - С.156

1. Індивідуальна робота та її відмінність від самостійної

Індивідуальна робота - форма організації навчального процесу, яка забезпечує реалізацію творчих можливостей студента через індивідуально спрямований розвиток здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Самостійна та індивідуальна робота студентів забезпечується всіма навчально – методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та навчально-методичними посібниками, методичними рекомендаціями (вказівками), практикумами, конспектами лекцій, навчально-лабораторним обладнанням, електронно-обчислювальною технікою, науковою літературою та періодичними виданнями.

Для розуміння співвідношення між самостійною, індивідуальною роботою та самоосвітою студентів необхідно враховувати основні підходи до визначення цих понять у педагогічній науці. Самостійну роботу характеризують як форму організації навчальної роботи; вид навчання; метод навчання (Ю. Бабанський). Результати аналізу психолого-педагогічної літератури свідчать про невпорядкованість, розбіжності та багатогранність підходів до визначення сутності й структури самостійної пізнавальної діяльності. Незважаючи на відмінності в деяких аспектах, вони мають спільну ознаку: тлумачать самостійну роботу як специфічний вид діяльності студентів або засіб досягнення навчальних цілей. Індивідуальна робота є складним видом діяльності.

Самостійна та індивідуальна роботи за умови позитивного ставлення і повного розуміння студентами їхніх цілей можуть стати самоосвітньою діяльністю.

Незважаючи на різні підходи до визначення сутності самостійної, індивідуальної робіт і самоосвіти, їхні структури містять однакові компоненти: суб'єкт, об'єкт, мету, зміст, засоби, результат. Отже, продуктивність цих видів діяльності залежить від сформованості їхніх структурних компонентів: мотиваційно-ціннісної сфери (ставлення до них, усвідомлення їхньої значущості); розробленості змісту самостійної, індивідуальної роботи та самоосвітньої діяльності на кожному з етапів їх здійснення; операційного компонента (використання методів і прийомів самостійної роботи під час аудиторних і позааудиторних занять); результативного (сформованість якостей самостійності, самоорганізації, самоконтролю, саморегуляції). Ці компоненти можуть бути і критеріями визначення рівнів сформованості готовності до самостійної і самоосвітньої діяльності.

Однак, попри вагому частку в навчальному навантаженні самостійної, індивідуальної робіт та самоосвітньої діяльності, їх організації не приділяється належної уваги. На думку деяких викладачів і методистів, немає потреби у застосуванні спеціальних методів і прийомів підвищення навчальної активності студентів, оскільки сам зміст і організація занять відповідають цьому завданню.

2. Види індивідуальної роботи, оцінка та кількість відведених годин

До індивідуальної роботи відносяться творчі й індивідуальні навчально-дослідні завдання:

• виконання розрахунково-аналітичних робіт, курсових та дипломних проектів;

• дослідження практичних ситуацій;

• підготовка реферативних матеріалів на актуальні теми з елементами наукового дослідження та його презентація;

• власних досліджень до олімпіад, конференцій;

• написання есе;

• складання і розв'язування задач;

• розробка моделей, явищ і процесів;

• анотація опрацьованої додаткової літератури;

• розробка і розв'язування тестових завдань;

• розробка поурочних планів і конспектів уроків;

• порівняльна характеристика вивчених явищ, процесів тощо;

• написання творів, газетних статей, складання віршів, розробка сценаріїв, літературні переклади;

• виконання в індивідуальному порядку вправ різного рівня складності;

• анотація прочитаної літератури з елементами науково-дослідної роботи;

• пошук в комп'ютерних мережах додаткового навчального матеріалу до запропонованих викладачем тем;

• анотації до відеофільмів, переглянутих у відео-лабораторіях; аналіз шкільних підручників;

• збір інформації та ознайомлення із зарубіжним досвідом, що стосується певної навчальної проблеми;

Ефективність індивідуальної роботи залежить від стану суб'єктів цього процесу, їхньої мотивації, педагогічної майстерності викладача, рівня використання інформаційних технологій тощо. Лише за високих показників можливий перехід навчання в новий стан, який характеризується як діяльність самонавчання студента (викладача). Правильно організована індивідуальна робота формує в студентів свідомі самостійні навчальні дії, вони відчувають себе вільними від зовнішніх обставин, обирають зручний темп роботи і спосіб виконання завдання, активно використовують для досягнення цілей усі засоби, розуміючи, що тільки від власних дій залежить результат.

Практичний досвід втілення практики індивідуальної роботи в рамках навчальних курсів з історії та методики викладання історії виявив такі недоліки студентських досліджень на паперових носіях:

• роботи часто носять компілятивний характер, перевірка внеску студентів вимагає від викладача значних часових витрат;

• науковий доробок студента залишається без практичного втілення, студент втрачає відчуття важливості своєї роботи, тому єдиною цінністю для нього стає оцінка;

• паперові носії займають багато місця для зберігання на кафедрах;

• витрати дерев на папір підриває екологічний баланс планети.

Відповідно до Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців індивідуальна робота студентів може включати до себе:

• 1) участь у роботі студентського наукового гуртка (проблемної групи), студентських конференціях, конкурсах, олімпіадах;

• 2) написання ессе (рефератів) та їх презентацію на практичному занятті;

• 3) анотацію прочитаної додаткової літератури, бібліографічний опис літератури;

• 4) конспектування монографічної літератури за змістовним модулем;

• 5) підготовку й опублікування наукової статті;

• 6) підготовку, опублікування тез наукової доповіді на конференції та участь у конференції. 

Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється за  узгодженням з викладачем. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює куратор, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. За індивідуальну роботу студент максимально може отримати 14 балів.

Робота у вищій школі на сучасному етапі реалізації ідей Болонської угоди спрямована переважно на інтенсивну інформатизацію, мобілізацію потенціалу системи самоорганізації навчання, які забезпечують формування в майбутніх фахівців цілісного досвіду педагогічної діяльності, самореалізацію професійних якостей. Це вимагає перегляду традиційних уявлень про розвиток особистості педагога, реалізації випереджувальних технологій його професійної підготовки. Усвідомлення суті та закономірностей самостійної пізнавальної діяльності, оволодіння високим рівнем її організації - один із шляхів удосконалення педагогічного процесу у вищій школі.

В умовах кредитно-трансферної системи організації навчання у вищій педагогічній школі проблема формування досвіду індивідуальної діяльності студентів залишається малодослідженою. Ознайомлення з висновками теоретичних напрацювань учених, практичним досвідом підготовки студентів, з досвідом роботи вчителів дало змогу виявити основну суперечність: між об'єктивним зростанням потреби у вихованні "активного вчителя", здатного самостійно аналізувати, оцінювати і регулювати власну діяльність, усвідомлювати перспективи саморозвитку, і недостатнім рівнем сформованості рефлексивних механізмів у випускників педагогічних ВНЗ, слабким розумінням сутнісних вимірів власної діяльності і суб'єктивних станів, тобто відсутністю психологічної і теоретичної готовності до самостійної пізнавальної діяльності.

Індивідуальні заняття включають такі види робіт:

Індивідуальний навчальний план студента (ІНПС) є робочим документом студента, що відображає структурно-логічну схему підготовки фахівця з певної спеціальності, містить інформацію про перелік та послідовність вивчення навчальних дисциплін, обсяги навчального навантаження студентів з усіх видів навчальної діяльності, типи індивідуальних завдань, систему оцінювання, а також результати поточної, підсумкової діяльності та державної атестації випускника.

1. Індивідуальна консультація.

2. Індивідуальне завдання.

3. Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ).

4. Курсова робота (проект).

5. Випускна/дипломна, магістерська роботи.

● Індивідуальна консультація - один із видів навчальних занять (індивідуальні або групові), які проводяться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень або аспектів їх практичного застосування (проводяться впродовж семестру - поточні консультації та перед контрольним заходом - екзаменаційні). У процесі консультацій (особливо поточного консультування) допускається діагностичне тестування знань студентів для виявлення рівня засвоєння окремих теоретичних положень, закономірностей, рівня-сформованості практичних умінь і^навичок та перевірки ефективності прийомів і методів навчання, які використовуються під час аудиторних

● Індивідуальне завдання - форма організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Зазвичай, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом, але можуть носити і комплексний характер; тоді до їх виконання залучаються декілька студентів, у тому числі студенти, які навчаються на різних факультетах (відділеннях) і спеціальностях.

Можуть бути такі види індивідуальних завдань:

• конспект із теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно;

• реферат з теми (модуля) або вузької проблематики;

• розв'язування та складання (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

• розроблення теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів тощо;

• написання наукових робіт, статей, підготовка виступів на конференціях, симпозіумах тощо;

• анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо.

Індивідуальні завдання сприяють поглиибленому вивченню студентом теоретичного матеріалу, закріпленню і узагальненню отриманих знань, формуванню вмінь використання знань для комплексного вирішення відповідних професійних завдань. Види, термін виконання і захисту індивідуальних завдань з певних навчальних дисциплін визначаються їх робочими програмами та розкладом занять.

Оцінка за індивідуальні завдання виставляється на основі попереднього ознайомлення викладача із його змістом. Можливим є захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.). Якщо програмою вивчення курсу передбачена індивідуальна робота, то оцінка за індивідуальні завдання є обов'язковим компонентом підсумкової оцінки і враховується при визначенні суми балів за вивчення навчального курсу.

● Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) - вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально- дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням підсумкового екзамену чи заліку. ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних або лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому. Мета ІНДЗ - самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу, розвиток навичок самостійної роботи.

● Курсова робота (проект) - один з видів індивідуальних завдань навчально-дослідного, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студента з нової навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. Курсова робота (проект) - окремий заліковий кредит навчальної дисципліни і оцінюється як самостійний вид навчальної діяльності студента.

● Випускна, дипломна, магістерська роботи - це індивідуальне завдання науково-дослідного, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке студент виконує на завершальному етапі фахової підготовки і яке є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, уміння застосовувати їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань.