Під час виробництва цукру - рафінаду:
збагачення цукру амінокислотами;
концентрування в цукрі фарбувальних речовин;
+ очищення продуктів цукрорафінадного виробництва;
звільнення готового продукту від вільної води.
79. Дайте визначення поняття «клерс»:
+ сироп, який виготовлений із найкращого за якістю цукру;
кінцевий продукт цукрорафінадного виробництва;
дифузійний буряковий сік;
вапняний розчин, який використовують для осідання нецукрів.
80. Укажіть альтернативні джерела сахарози:
цукровий буряк, кукурудза, береза, явір;
+ цукрове сорго, клен, ріжкове дерево, цукрова кукурудза;
цукрова пальма, ялина, береза, цукровий буряк;
цукрова тростина, явір, ялина, кукурудза, янтарю.
81. Вміст сухих розчинних речовин у коренеплодах цукрових
Буряків:
+ 18 …25%;
50…56%;
60… 75%;
80…83%.
82. Визначають вміст сахарози:
хроматографом;
+поляриметром;
приладом Журавльової;
термометром.
83. Процес інверсії – це:
утворення краплиннорідкої вологи на поверхні продукції;
утворення нерозчинних цукрі;
збільшення вмісту азотистих речовин;
+ гідроліз сахарози під дією ферментів і її подальший розклад до моносахаридів.
84. Видобуток із складної речовини одного або декількох компонентів за допомогою розчинника, який має вибіркову здатність розчиняти тільки речовини, що піддаються екстрагуванню – це:
+ дифузія;
дефекація;
змішування;
сатурація.
85. Не впливають на зміну вмісту інвертного цукру:
умови зберігання цукрових буряків;
заморожування і розморожування;
різка зміна температури в кагатах;
+ розмір кагатів.
88. До нерозчинних компонентів хімічного складу цукрових буряків відноситься:
+ целюлоза, геміцелюлоза, протопектин, білкові речовини;
фруктоза;
сахароза;
лактоза.
89. До пектинових речовин відносять:
розчинні в соку цукри, які негативно впливають на вміст сахарози;
високомолекулярні групи білкової природи;
нерозчинні у воді жири, що легко гідролізуються під дією ферментів,
кислот, підвищеної температури;
+ пектин та протопектин.
90. У партії коренеплодів буряків допускаються:
в'ялі коренеплоди;
почорнілі та приморожені коренеплоди;
муміфіковані коренеплоди;
+ забрудненість.
91. Показник, який застосовується для характеристики якості клітинного соку буряків і всіх проміжних продуктів цукрового виробництва:
вміст сухих розчинних речовин; + показник доброякісності;
вміст сахарози;
вміст крохмалю.
92. Оптимальна температура для зберігання цукрових буряків у кагатах:
+ 1…2°C;
8…10°C;
15…18°C;
20…25°C.
93. Оптимальна відносна вологість повітря для зберігання цукрових буряків:
45…50%;
54…58%;
70…80%;
+ 93…95%.
94. Заглиблена в землю залізобетонна ємність для зберігання невеликого запасу буряків – це:
+ бурячна;
мийка;
гідротранспортер;
жолоб для подачі жому.
95. Розвантажують бурячні:
дифузорами;
вручну;
+ струменем води;
кулачковими мийними машинами.
96. Обладнання, яке застосовують для відмивання цукрових буряків від забруднення землею:
барабанні мийні машини;
+ кулачкові мийні машини;
відцентрові мийні машини;
домішки не відмивають.
97. Обладнання, яке застосовують для одержання бурякової стружки:
апарат шнекового типу;
кутери;
вовчки;
+ центробіжні бурякорізки.
98. Подається добута бурякова стружка:
у випарний апарат;
+ у дифузійний апарат;
у сушарку;
у сатуратор.
99. Проводять процес дифузії за реакції середовища:
сильно кислої;
сильно лужної;
+ слабо кислої;
слабо лужної.
100. Проводять екстрагування бурякової стружки:
у мийних машинах;
у варильних котлах;
у парових плитах;
+ в апаратах шнекового типу.
101. Дифузійний сік – це:
біла рідина приємного запаху;
розчин сахарози з ледь помітними кристаликами;
чистий сік, очищений від нецукрів;
+ каламутна рідина, яка швидко темніє на повітрі.
102. Сатурація включає етапи:
попередня, завершальна;
+ перша, друга;
основна, додаткова;
початкова, заключна.
103. Колір дифузійного соку:
темніє;
+ стає більш світлим і прозорим;
стає каламутним;
не змінює кольору.
104. Для знебарвлення та зменшення в’язкості відсатурований сік піддають:
дефекації;
сатурації;
фільтрації;
+ сульфітації.
105. Сироп у цукровому виробництві – це:
+ концентрований сік із вмістом сухих речовин 65%;
перенасичений розчин кристалів сахарози і міжкристальної рідини;
відтік першого утфелю;
відтік другого утфелю.
106. Густа і в’язка маса, яка складається з кристалів цукру і міжкристальної рідини з вмістом сухих розчинних речовин 92…93% :
дефекат;
+ туфель;
жом;
меляса.
107. Перший утфель для відокремлення твердої фази від рідкої відправляють на:
кристалізацію;
випарювання;
осадження;
+ центрифугування .
108. Міжкристальна рідина, що відокремлюється від кристалів І-го утфелю називається:
біла патока;
+ зелена патока;
меляса;
сироп.
109. Рідина, що відділяється після пробілювання цукру – це:
меляса;
+ біла патока;
зелена патока;
сік.
110. Клерування – це:
відбілення кристалів цукру шляхом промивання їх гарячою водою;
вивантаження з центрифуги білого цукру;
+ розчинення жовтого цукру соком 11-ї сатурації;
уварювання зеленої патоки.
111. Відтік ІІ-го утфелю називають:
+ меляса ;
зелена патока;
жом;
цукор-рафінад.
112. Вихід жому від маси перероблених цукрових буряків:
16…20%;
+ 75…80%;
56…60%;
50%.
113. Не може використовувати жом:
сухий;
+ сульфітований;
свіжий;
кислий.
114. Вміст цукру у мелясі:
у середньому 10%;
+ у середньому 50%;
у середньому 30%;
у середньому 90%.
115. Для одержання чистої сахарози використовують:
+ рафінування;
сатурацію;
сульфітацію;
озонування.