Методи психологічного захисту.

Найдієвішими механізмами психологічного захисту є витіснення та ідентифікація. Витіснення – це процес, внаслідок якого неприйнятні для особи думки, згадки, переживання ніби “виганяються” зі свідомості і переводяться в сферу безсвідомого. В той же час витіснені думки часто продовжують впливати на поведінку особи на підсвідомому рівні і проявляються в формі неспокою, тривоги, страху.

Самонаказ на переключення уваги в залежності від індивідуальних особливостей людини, рекомендується давати або в формі спонукання:

• Чи варто із-за цього так переживати?,

- чи в імперативній формі самонаказу:

• Не думати про це! Є більш важливі, цікаві, приємні справи.

Ідентифікація – це механізм психологічного захисту, в результаті дії якого особа ототожнює себе з іншою особою (або групою людей), яка є для неї взірцем поведінки. Цей механізм може працювати по-різному. По-перше, це може бути об’єднання з іншою особою на грунті встановлення емоційного зв’язку, а також включення у свій внутрішній світ і прийняття як власних форм орієнтації іншої особи. По-друге, це може бути бачення особистості іншої людини як продовження самого себе. По-третє, це не може бути постановка особистістю себе на місце іншого. Різні механізми ідентифікації викликають і відповідну поведінку особи.

Вправи на антиципацію (передбачення) використовуються з метою психологічної підготовки до особливих випадків в діяльності спеціалістів. Сутність вправ полягає в тому, що після звичайної професійної підготовки до особливих випадків (вивчення інструкцій, робота на тренажерах) в стані пасивного неспання образно управляють виникнення і розвиток екстремальної ситуації, “відмічаючи” візуально, що при цьому відбувається, як змінюється характер і режим роботи. Оцінивши таким чином екстремальну ситуацію, уявляють вихід з неї, акцентуючи увагу на всіх чітких, правильних, спокійних і впевнених діях. Ці вправи допомагають швидше розпізнати екстремальну ситуацію і сприяють зниженню емоційної реакції (ефект “вже баченого, знайомого”). Крім того, відпрацьовується не тільки стереотип дій в аварійній ситуації.

Комплексна методика аутотренінгу (за В.С.Лобзіним та М.Решетніковим)

1. Навчальний курс аутотренінгу (ат).

Вступна лекція

Послідовність основних комплексів вправ:

1. Загальне заспокоєння.

2. Досягнення тренованої м’язевої редаквації.

Варіанти: а)самонавіювання відчуття важкості;

б) ідемоторні релаксуючі вправи;

в) послідовне застосування варіантів а), б).

3. Викликання відчуття тепла в кінцівках.

4. Викликання відчуття тепла в сонячному сплетінні.

5. Оволодіння регуляцією ритму і частоти дихання.

6. Оволодіння регуляцією ритму і частоти серцевої діяльності.

7. Мобілізуючі вправи.

8. Загальне зміцнення емоційно-вольової сфери.

2. Спеціальні вправи і психотерапевтичні прийоми на базі ат.

1. Метод десенсибілізації.

2. Метод відволікання.

3. Метод самовиховання.

4. Ідеомоторні тренування:

Варіанти: а) “рух”;

б) “поведінка”.

5. АТ пам’яті.

6. Сюжетні розгортки заспокійливого характеру.

7. Група вузькоспеціалізованих і допоміжних прийомів.

Вправи, направлені на загальне заспокоєння.

1. Я цілковито спокійний.

2. 2. Мене ніщо не тривожить… Згадайте відчуття приємного, безтурботного спокою, коли після напруженої роботи Ви приходите додому і лягаєте відпочивати.

3. Всі мої м’язи приємно розслаблені для відпочинку… Відчуйте це розслаблення. Зробити це легко. Зручна поза сама по собі приводить до розслаблення м’язів. Відчуйте розслаблення.

4. Все моє тіло повністю відпочиває… Згадайте відчуття приємного відпочинку і розслаблення, коли Ваше тіло леждить в теплій ванні.

5. Я цілковито спокійний… Думайте про спокій і відпочинок.