Краснова Марія Василівна

Науково-правові та методологічні засади формування екологічного права

1. Історичні форми взаємодії суспільства і природи, їх розвиток на сучасному етапі та закріплення в праві

2. Екологічна криза: її причини та правові шляхи вирішення

3. Екологічна політика держави: проблеми правового регулювання

4. Сучасні концепції екологічного права та перспективи його розвитку

Рекомендована література: див. навчальну програму, підручники: Шемшеченко Ю.С., «Екологічне право України» за ред.. Гетьмана А.П. та Шульги М.В., Андрейцев В.І., Балюк Г.І. «Курс лекцій у схемах», Кобецька Н.Р., «Право навколишнього середовища» за ред. Пилипенка, «Екологическое право Беларуси», «Єкологическое право Росии», Боголюбов С.О., Єрофеев Б.В., Петров В.В., Крассов О.І. та ін.

ЗУ «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010р.

1.

Екологічне право (ЕП) як галузь права, юр наука та навчальна дисципліна. Методологічні засади ЕП пов’язані з тим, як і коли виникли правовідносини суспільства і природи, людини і навколишнього середовища.

Екологія (термін виник в 1866р., Ернст Гекель виділив в загальній біології науковий напрям – екологію: «еко» - дім, «логос» - вчення) – наука про взаємозв’язки живих організмів із середовищем їх існування.

Є різні версії про походження людини (Дарвін, Енгельс та ін.). Однозначно, що природа – це матерія. Першою історичною формою взаємодії суспільства і природи є економічна форма, яка пов’язана з використанням людиною об’єктів природи.

Природні об’єкти - складають природу: тваринний, рослинний світ, надра (земля), повітря, вода, ліси (виокремлюються з рослинного світу – вони є джерелом промисловості і т.д…). Людство традиційно використовує природні об’єкти для своїх багато чисельних потреб.

З’являється рід, плем’я, держава, право і в межах економічної форми з’являється питання права власності на природні об’єкти у контексті територій.

З’являються знаряддя праці, які допомагають обробляти природні об’єкти – тоді вони стають природними ресурсами – такі компоненти природи, які використовуються в господарських потребах, мають кількісні характеристики. Щодо природних ресурсів можуть застосовуватись договори: оренди, концесії та ін.

Екологічна форма (охоронна форма) – форма взаємодії суспільства і природи щодо охорони природних ресурсів, яка відображається в правових нормах (ЗУ «Про охорону земель», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» та ін.)

Розвиток економіки, НТР призводить до промислових аварій, катастроф, які призводять до забруднення навколишнього природного середовища, яке стає небезпечним для самої людини.

Захисна форма взаємодії суспільства і природи – означає вироблення таких правових засобів і способів, за яких здійснюється попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, природних стихійних явищ та захист при цьому навколишнього середовища та життя і здоров’я людей.

Див. ст. 1 ЗУ «Про охорону навколишнього…» - завдання!

У зв’язку з глобальним науково-технічним прогресом: дуже пишається ЦП і ГП – підхід антропоцентричний (навіть таким характером характеризується наша конституція – ст. 1 КУ).

Екоцентричний підхід – основною цінністю визнає природу, як умову до існування всього живого.

* В журналі «Государство и право» 2010р. Лю Хунань почитати «Концепт природы в современном экологическом праве»

Глобальні екологічні проблеми:

• забруднення світового океану

• опустелювання

• деградація земель

• зміна клімату

• руйнування озонового шару атмосфери

• проблема з відходами

• проблема із зникненням окремих видів рослин і тварин

• проблема зменшення питної води на землі

• проблема продовольства

• та ін.

Для України ці проблеми є актуальними. Також для нас проблемою є демографічна ситуація. Аварія на ЧАЕС призвела до захворювань, великої смертності, руйнування лісів та рослинності…

Екологічна політика держави – різноманітні сфери діяльності:

1. формування екологічного законодавства (норми мають бути гармонізовані і адаптовані до міжнародного та європейського законодавства. Україна приєдналася до конвенцій – законодавство про охорону навколишнього природного середовища – у нас так називається)

2. державне регулювання у сфері охорони навколишнього середовища

3. формування системи органів для переведення правових норм із статики в динаміку (ВРУ, ВР АРК, ПУ, РНБО, КМУ, міністерства…)

Стратегічні цілі та завдання:

1. підвищення рівня суспільної екологічної свідомості (освіти, духовності, моралі…)

2. поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки (регулювання екологічно небезпечної діяльності)

3. досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища (конкретні правові засоби: стандартизація, нормування, екологічні експертизи, екологічний контроль, моніторинг, ліцензування, інформування про стан довкілля та захворюваності, засоби юр відповідальності…)

4. інтеграція екологічної політики…

5. формування екологічної мережі…

6. …

7. удосконалення екологічної політики

Внутрішні та зовнішні функції екологічної політики України!