Перелік питань до семестрового контролю

(письмовий екзамен)

1. Внутрішній ринок праці організації.

2. Дисбаланс на внутрішньому ринку праці.

3. Організація праці на підприємстві: зміст і основні фактори, динаміка.

4. Характеристика основних трудових показників.

5. Значення продуктивності в ринкових умовах.

6. Показники продуктивності праці.

7. Натуральний і трудовий методи вимірювання продуктивності праці.

8. Вартісний метод вимірювання продуктивності праці.

9. Фактори продуктивності праці.

10. Зовнішні фактори продуктивності.

11. Внутрішні фактори продуктивності.

12. Класифікація факторів продуктивності праці.

13. Матеріально-технічні фактори продуктивності праці.

14. Організаційно-економічні фактори підвищення продуктивності праці.

15. Соціально-психологічні фактори підвищення продуктивності праці.

16. Резерви продуктивності праці та їх класифікація.

17. Оцінка впливу резервів на підвищення продуктивності праці.

18. Заробітна плата як соціально-економічна категорія.

19. Функції заробітної плати в ринковій економіці.

20. Принципи та елементи організації заробітної плати.

21. Державне регулювання оплати праці працівників.

22. Договірне регулювання заробітної плати.

23. Роль профспілок у регулюванні оплати праці.

24. Система тарифних угод на всіх рівнях управління.

25. Колективно-договірна система трудових відносин на виробничому рівні.

26. Диференціація мінімальної заробітної плати.

27. Тарифна система та її призначення.

28. Елементи тарифної системи.

29. Визначення рівнів середньої кваліфікації робітників та складності роботи.

30. Доплати і надбавки.

31. Удосконалення тарифної системи. Безтарифна система оплати праці.

32. Поняття форм і систем заробітної плати.

33. Сутність відрядної форми заробітної плати та її систем.

34. Сутність погодинної форми заробітної плати та її систем.

35. Контрактна система оплати праці.

36. Оплата праці в бригадах.

37. Сутність і функції преміювання.

38. Преміювання робітників, показники преміювання робітників.

39. Преміювання керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців.

40. Система участі працівників у прибутку.

41. Методи планування підвищення продуктивності праці.

42. Планування підвищення продуктивності праці за факторами.

43. Сутність методу планування підвищення продуктивності праці на основі зниження трудомісткості і поліпшення використання робочого часу.

44. Розроблення плану і програми продуктивності праці на підприємстві.

45. Аналіз трудомісткості.

46. Планування трудомісткості за окремими її видами.

47. Персонал підприємства і його структура.

48. Методи розрахунку чисельності робітників.

49. Баланс робочого часу одного робітника.

50. Штатно-номенклатурний метод визначення кількості професіоналів і фахівців.

51. Мета аналізу виконання плану з чисельності.

52. Аналіз чисельності персоналу.

53. Планування заробітної плати.

54. Визначення фонду оплати праці за нормативами.

55. Детальне планування фонду заробітної плати.

56. Визначення планового фонду оплати праці робітників.

57. Розрахунок доплат у годинний, денний, місячний (річний) фонд заробітної плати.

58. Фонд заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців.

59. Визначення розміру середньої заробітної плати.

60. Аналіз виконання плану використання фонду заробітної плати.

61. Основні напрямки інформаційного забезпечення у сфері праці.

62. Основні напрямки моніторингу соціально-трудових відносин.

63. Моніторинг як інструмент регулювання та удосконалення соціально-трудових відносин в організації.

1. Внутрішній ринок праці організації.

Внутрішній, або внутрішньофірмовий, ринок праці - це система трудових відносин, обмежених рамками однієї організації, при яких заробітна плата і розміщення працівників визначаються адміністративними правилами і процедурами.

Основні особливості внутрішнього ринку праці:

- ставка заробітної плати ряду працівників не залежить (або майже не залежить) від співвідношення попиту і пропозиції на аналогічний вид праці на зовнішньому ринку;

- заробітна плата, як правило, тим вище, чим довше за чоловік працює у фірмі і чим він старший;

- у фірмі існують службові (кар’єрна) сходи і система просування по ній, заснована на використанні вже працюючих співробітників;

- велику роль грають формальні і неформальні правила поведінки, внутрішньофірмові традиції;

- взаємини між працедавцем і працівниками носять тривалий, стійкий характер.

Нерідко робота вимагає унікальних знань і навиків, які пов′язані із спеціальним навчанням. Фірмі вигідніше використовувати тих, хто вже опанував ними, чим наймати працівників на зовнішньому ринку праці. Наймання кожного нового працівника пов′язане не тільки з додатковими витратами, але і з ризиком, тим більшим, ніж відповідальніші його посадові обов′язки.

Крім того, стабільний колектив здатний вирішувати довготривалі стратегічні задачі, діючи як єдина команда, що реалізовує загальну мету.

Внутрiшнiй ринок передбачає рух кадрiв всерединi пiдприємства, перемiщення з однiєї посади (роботи) на iншу. Це перемiщення може вiдбуватися як по горизонталi, так i по вертикалi. По горизонталi переведенням на iнше робоче мiсце без змiн у квалiфiкації, без пiдвищення в посадi. По вертикалi — переведенням на iнше робоче мiсце з пiдвищенням у посадi або на роботу, що потребує вищої квалiфiкацiї.

Розвиток внутрiшнього ринку сприяє зниженню плинностi кадрiв, оскiльки пiдприємство заiнтересоване в збереженнi працiвникiв, якi знають специфiку його виробництва.

Профспiлки об’єднують працiвникiв пiдприємства незалежно вiд їхніх професiй. Зайнятicть тут гарантується бiльшою мiрою, нiж на зовнішньому ринку праці, а у свою чергу, сприяє підвищенню ефективностi використання трудового потенцiалу.

2. Дисбаланс на внутрішньому ринку праці.

На кожному підприємстві періодично виникає дисбаланс між наявною робочою силою і робочими місцями, тобто між попитом і пропозицією праці. Тому існує дві причини.

Перша причина — це тимчасовий вихід з ладу частини робочих місць, причому вихід позаплановий, через аварії, перебої у постачанні сировини, матеріалів, комплектуючих, палива, електроенергії тощо. В результаті якась кількість працівників на певний період стає незайнятою. Виникає тимчасова вимушена незайнятість або внутрішньофірмове безробіття. Іноді це призводить до звільнення працівників і виходу їх на зовнішній ринок праці.

Друга причина полягає у тимчасовій відсутності працівників на робочих місцях через травми, хвороби, нещасні випадки, прогули або виникненні вакансій у результаті звільнення працівників з різних причин (вихід на пенсію, призов до Збройних сил тощо) з діючих робочих місць чи введення в дію нових робочих місць.

Коли дисбаланс виникає з першої причини, фірма намагається зберегти цей резерв робочої сили і не витрачатися на підготовку та підвищення кваліфікації нових працівників. Якщо ж дисбаланс виникає з другої причини, це послаблює виробничу дисципліну і погіршує роботу через тимчасовий дефіцит робочої сили. Тому необхідно приймати упереджувальні заходи цьому явищу.

Упереджувальним заходом щодо забезпечення організації відповідним персоналом у кількості та якості служить маркетинг внутрішньофірмового ринку праці, тобто сукупність управлінських методів і відносин, які поєднують у єдине ціле основні функції стосовно внутрішньофірмового врівноваження попиту і пропозиції робочої сили, забезпечення поліпшення її якості та підвищення конкурентоспроможності.