Приватне акціонерне товариство

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

• максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

• товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

• статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

• акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

• акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

• умовами емісії акцій може бути передбачена можливість сплати за них не грошима, а майном, майновими або немайновими правами, при цьому оцінка негрошового внеску здійснюється товариством і інвестором на власний розсуд, без залучення незалежного експерта;

• статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

• обрання членів наглядової ради публічного акціонерного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;^[13]

• товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку^[14], хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

Приватні ат і тов

При обговоренні законопроекту «Про акціонерні товариства» НУ "ЮАУ ім. Я. Мудрого" було надано зауваження щодо доцільності поділу акціонерних товариств на публічні і приватні. Інститут, зокрема, зазначав, що «у випадку, коли [акції приватних акціонерних товариств] розповсюджуються виключно між акціонерами АТ, то вони нічим, за своєю суттю, не будуть відрізнятися від, наприклад, свідоцтва, яке отримує кожен учасник товариства з обмеженою відповідальністю, після внесення в повному об'ємі своєї частини вкладу до статутного капіталу товариства. І взагалі, в таких випадках, різниця між товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та приватним АТ нівелюється».^[15] Здається, що це твердження Інституту є помилковим. Існує принаймні дві принципові відмінності між приватними АТ і ТОВ:

• Учасник ТОВ у будь-який момент може вийти із товариства і вимагати виділу із майна товариства належної йому частки. Акціонери приватного акціонерного товариства такого права не мають, натомість вони можуть продати свої акції самому товариству, іншим акціонерам або третім особам. Ця суттєва відмінність робить приватне акціонерне товариство значно стабільнішою формою ведення спільного бізнесу;

• Кількість учасників ТОВ не може перевищувати 10 осіб.^[16] Товариства, які мають більше 10-ти, але менше 100 учасників, і не бажають втрачати важливі для них переваги приватної форми ведення бізнесу, мають можливість скористатися формою приватного акціонерного товариства.

Режим обертання акцій приватних АТ і часток ТОВ є схожим в тому, що стосується переважного права інших акціонерів (учасників) на придбання акцій (часток) при їх відчуженні акціонерами або учасниками. Відчуження часток у ТОВ ускладнене тим, що для завершення переходу права власності необхідно змінити статут ТОВ і зареєструвати зміни в державному реєстрі.

Істотна відмінність приватних АТ і ТОВ полягає в порядку збільшення капіталу і залучення додаткових інвестицій. Випуск додаткових акцій приватними АТ підлягає реєстрації регулятором (Державною комісією з цінних паперів), який має право відмовити в реєстрації у разі виявлення навіть несуттєвого недотримання процедури. Збільшення статутного капіталу ТОВ здійснюється без залучення регулятора. Це надає ТОВ значну перевагу перед приватними АТ, оскільки погодження бюрократичних формальностей з регулятором може бути тривалою справою із складно передбачуваним результатом. В індустріально розвинених країнах, в тому числі в країнах ЄС, участь регулятора в процесі збільшення капіталу компаніями (публічними або приватними) не передбачена, крім випадків залучення публічними компаніями інвестицій на організованих ринках капіталу.

Різне ставлення регулятора до збільшення капіталу товариствами в залежності від виду товариства (а не особливостей залучення інвестицій) є економічно необґрунтованим і завдає шкоди учасникам ринку і інтересам державного регулювання.

  

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонерне товариство і закрите акціонерне товариство (ст. 81 ГК України, ст. 25 Закону “Про господарські товариства”).    Відмінності між відкритим акціонерним товариством і закритим акціонерним товариством:    - порядком розміщення акцій (у ВАТ - шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обмежень, з ЗАТ - розміщенням серед засновників або серед заздалегідь визначеного кола осіб, а також шляхом купівлі-продажу з виключенням системи торгів);    - порядком відчуження акцій: акції ВАТ продаються і купуються вільно (з дотриманням вимог закону); акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовій біржі, а продаж їх акціонером товариства повинна здійснюватися з урахуванням переважного права інших акціонерів товариства на придбання таких акцій);    - видами підписки на акції, що застосовується при їх емісії: ВАТ - зазвичай відкрита підписка, ЗАТ - закрита (серед заздалегідь визначеного кола осіб);    - видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ЗАТ - лише іменні);    - порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом відкритої підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації інформації про акції, оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов'язаних з результатами підписки);    - мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (він має бути не меншим: у ВАТ - ніж 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);    - переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ він більш значний, що пов'язано з результатами підписки на акції ВАТ);    - обсягом обов'язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ вони більш значні, що пов'язано з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми у разі: а) якщо підписка не відбулася; б) якщо установчі збори вчасно не були скликані і передплатники акцій зажадали повернення сплачених сум; в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого разу;    - обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх заінтересованих осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності).    Правове становище акціонерного товариства як різновиду господарського товариства визначається ГК (статті 79-92), ЦК (статті 152-162), Законом “Про господарські товариства”, проте низка положень цих актів законодавства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення (ЦК - шляхом розподілу акцій між засновниками; ГК - при заснуванні ВАТ - шляхом проведення відкритої підписки на акції, ЗАТ - шляхом розподілу акцій між засновниками); щодо назви ради товариства (спостережна рада - відповідно до ГК, наглядова рада - згідно із ЦК) та ін.     У сучасній українській економіці функціонує чимало державних або національних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об'єднань відповідно до законодавства про корпоратизацію. Такі акціонерна товариства і виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (підприємства, страхові компанії та ін., а й діють як своєрідна форма господарського об'єднання (державні холдингові компанії) і навіть як некомерційні організації (Державне акціонерне товариство “Національна мережа аукціонних центрів”, Національний депозитарій).    Характерні риси державного акціонерного товариства (ДАТ):    - спеціальне правове регулювання: глава 18 ГК “Корпоративні права”; укази Президента від 15.06.1993 р. “Про корпоратизацію підприємств” і від 11.05.1994 р. “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”; Положення про порядок корпоратизації підприємств (затверджене По становою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508), Положення про спостережну раду (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556; Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. №39); Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації. Затверджено на казом Фонду державного майна України від 25.06.2001 р. № 1129 та ін.;    - формально має статус відкритого акціонерного товариства, хоча фактично зазвичай є товариством однієї особи (держави в особі Уповноваженого органу;    - створюються, як правило, на базі державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих та науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких не відповідає чинному законодавству;    - мета перетворення зазначених господарських організацій у відкриті акціонерні товариства - їх підготовка до майбутньої приватизації (строк якої однак, заздалегідь не визначається);    - належать до державних суб'єктів господарювання, що забезпечується через володіння державою усім або контрольним пакетом акцій такого товариства і відповідно - здійснення державою в особі уповноважених нею органів та осіб управління (контролю) діяльністю цих товариств;    - засновником виступає одна юридична особа - господарське міністерство (відомство), у віданні якого перебуває державне підприємство, що корпоратизується;    - статут такого ВАТ розробляється згідно з Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації;    - державна реєстрація товариства здійснюється його засновником в загальному порядку, але без сплати реєстраційного збору;    - виконавчий орган товариства - правління - формується:    а) на стадії його створення шляхом перетворення у ВАТ із державного унітарного підприємства - засновником із керівних працівників державного підприємства, головою правління призначається керівник державного підприємства, що корпоратизується;    б) у подальшому (в процесі функціонування, якщо виникає потреба змінити склад правління) - спостережною радою товариства;    - у обов'язковому порядку створюється спостережна рада товариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спостережну раду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556; метою діяльності спостережної ради є захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спостережної ради в обов'язковому порядку включаються представники: засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне товариство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку визнано монополістом - представник Антимонопольного комітету; персональний склад спостережної ради затверджується спільною постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України за поданням засновника;    - порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого підприємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39);    - нараховані дивіденди по акціях такого товариства, що належать державі, зараховуються до державного бюджету;    - наявність значних особливостей в правовому статусі ДАТ зумовлюють уніфікацію правового регулювання у формі спеціального закону, який, проте, ще не прийнятий.    Товариство з обмеженою відповідальністю - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки по визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків. Основні риси:    - різновид господарського товариства;    - спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України (статті 140-150), Закон “Про господарські товариства” (статті 50-64);     - наявність статусу юридичної особи;    - мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент створення товариства;    - поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);    - відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;    - відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;    - наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;    - наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган - збори учасників, виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор, контрольний - ревізійна комісія (ревізор);    - незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам:     1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учасникові (пропорційно розміру частки у статутному фонді); визначення кворуму зборів учасників за умови, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володіють у сукупності більш як 60% голосів); прийняття рішень зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окремих питань - визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення учасника з товариства - якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності передбачається у випадках:    а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства;     б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, присутніх на зборах);     2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;    - обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внески;    - можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки не реалізують своє переважне право на купівлю частки);    - обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом:    а) виключення учасника з товариства;    б) відступлення частки іншому учасникові (учасникам) або третій особі;    в) спадкування частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи;    г) виходу учасника з товариства;    - припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:    а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника - юридичної особи;    б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі;    в) виключення учасникові з товариства;    г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством;    д) звернення стягнення на частку учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.    ТОВ нерідко ототожнюють з ЗАТ, хоча ці господарські товариства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються одне від одного.    Відмінні риси:    - в ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номінальної вартості, а в ТОВ - на частки, розмір яких визначається статутом ТОВ і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);    - різний мінімальний розмір статутного фонду;    - якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною оплатою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників ТОВ може бути передбачена сплата додаткових внесків;    - більша складність управління в ЗАТ (може, а якщо в AT понад 50 акціонерів - повинна створюватися спостережна рада, створення якої в ТОВ законом не передбачається;     - вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з ТОВ - шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим товариством або звернення стягнення на частку учасника на вимогу його кредиторів;    - наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень: необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складнішу процедури зміни (особливо зменшення) статутного фонду;    - можливість випуску в ЗАТ привілейованих акцій, що дають їх власникам певні привілеї (в ТОВ усі учасники мають однакові права, в т. ч. і на отримання частини прибутку);    - вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учасникові або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшення); вихід акціонера з AT відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни майнової бази AT (за винятком випадків, коли саме AT викуповує у акціонера акції).Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності — також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.     Основні риси:    - різновид господарського товариства;    - спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон “Про господарські товариства” (ст. 65), Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. “Про довірчі товариства”;     - мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встановлюються вищеназваним Декретом);    - поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);    - наявність системи органів управління: збори учасників - вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;    - субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) та/або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;    - характер субсидіарної відповідальності учасників - солідарний;    - подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (у т. ч. змісту статуту).

№31. Акція: поняття та види.

У відповідністю з ч.1. ст. 3 ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” Акція – це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Наголошується, що акція є іменним цінним папером, оскільки в ЗУ „Про цінні папери та фондову біржу”, який діяв до прийняття ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” було передбачено, що акції можуть мати форму цінного паперу як іменну, так і пред’явника. Слід зазначити, що в європейських країнах так склалося історично, що переважаюча кількість акціонерних товариств випускає акції саме в формі на пред’явника, оскільки там існує розвинутий фондовий ринок, а форма цінних паперів на пред’явника спрощує процес передачі їх між власниками. Мотиви законодавця, який виключив форму існування акцій на пред’явника, невідомі, але можна припустити, що через те, що іменна форма цінних паперів дозволяє ефективніше вести та контролювати облік їх власників.

Акціонерні товариства, які мають право за законом випускати акції є найбільш ефективною організаційно-правовою формою товариства для компаній, які займаються великим бізнесом, в силу цілої низки причин.

1) Можливість швидкого і зручного залучення додаткового капіталу для самого товариства шляхом додаткової емісії акцій.

2) Спрощений порядок розриву взаємовідносин між власником акції та товариством, яке випустило ці акції. Наприклад, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, такому учаснику потрібно виплатити частину прибутку товариства та майна, належного товариству, що не завжди буває зручним і безпроблемним. В той час, як акціонер товариства може легко перетворити в гроші свої акції шляхом їх продажу, і це не вплине на діяльність акціонерного товариства.

3) Акції можна розглядати в якості одиниці виміру власницьких інтересів членів акціонерного товариства – акціонерів, який виражається обсягом можливостей та повноважень, які отримуються акціонером в обмін на капітал, який передається акціонером товариству.

4) Обмежена відповідальність власників акцій за зобов’язаннями акціонерного товариства. Акціонери відповідають за ними лише в межах належних їм акцій. У випадку, якщо власник акцій не повністю їх оплатив, то він несе відповідальність також і в межах несплаченої суми.

В Україні можуть існувати два типи акцій – прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції товариства, яке їх випустило надають їх власникам однакові права.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Права власників акцій на участь в управління акціонерним товариством реалізуються шляхом участі та голосування на загальних зборах акціонерів. Одна акція надає її власнику один голос. Акції є неподільним, а у випадку якщо акція має кількох власників, всі вони мають лише один голос при голосуванні.

Реалізація прав власників акцій на частину прибутку товариства здійснюється шляхом отримання дивідендів, які нараховуються власникам акцій за підсумками роботи товариства за календарний рік. Право на отримання дивідендів мають ті акціонери товариства, які є такими на момент початку виплати дивідендів. Рішення про розмір та терміни виплати дивідендів приймаються загальним зборами акціонерів товариства.

Стосовно права власників акцій на частину майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації слід зазначити, що права акціонерів не є першочерговими і реалізуються лише після розрахунків товариства з державою та всіма кредиторами товариства. Це є основним ризиком при інвестуванні коштів у акції.

№32. Мета створення акціонерного товариства

Головною метою створення акціонерних товариств у нашій країні є залучення до господарського обороту вільних коштів (грошових і матеріальних) трудящих, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. Основні з них: технічна реконструкція підприємств і розширення виробництва матеріально-сировинних ресурсів.

Як відомо, існує два види акціонерних товариств: відкриті та закриті. Основна відмінність між ними полягає у способі розподілу акцій — за відкритою або закритою підпискою.

Акції відкритого акціонерного товариства вільно продаються і купуються, і співвласником об'єднаного майна такого товариства стає той, хто купив акції. Акції можуть переходити від однієї особи до іншої без згоди інших акціонерів. Основними характеристиками відкритого акціонерного товариства є масштаби об'єднаного капіталу і велика кількість власників. Головна мета, що звичайно переслідується при створенні такої форми підприємства, полягає в залученні і концентрації великих коштів (капіталу) населення й інших підприємств із метою їх використання для одержання прибутку.

У закритому акціонерному товаристві акції розподіляються серед засновників, переходять у власність іншої особи тільки за згодою більшості акціонерів, якщо інше не передбачене статутом. Таким чином, закрите акціонерне товариство являє собою об'єднання не тільки капіталів, але й конкретних учасників (фізичних та юридичних осіб).

№33