1. Поняття та необхідність ЗОДСС

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це си­стема прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання со­ціального захисту, що включає матеріальне забезпечення гро­мадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, перед­бачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. З правової точки зору соціальне страхування — це система юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

— наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільно ко­рисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;

— наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають мож­ливості її реалізувати.

Система соціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові аспекти.

З економічної точки зору соціальне страхування виступає важелем перерозподілу грошових коштів у суспільстві та пов'язане з розвитком економіки. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, а разом з тим і збільшення розміру страхових внесків.

Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охо­рону здоров'я працівників. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно актив­ної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідок за­гального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Право на забезпечення державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, осо­би без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

2. Функції ЗОДСС

ЗОДСС виконує наступні функції:

а) Розподільна – відбувається у формі руху грошових коштів, суб’єктом розподілу є держава;

б) Контрольна – здійснюється у формі фінансового контролю за рухом грош. коштів. Вона забезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання.

в) Формування грошових фондів за рахунок яких покриваються витрати пов’язані з утриманням непрацездатних осіб.

г) Забезпечення чисельності та структури трудових ресурсів

д) Скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих осіб.

є) Сприйняття вирівнювання життєвого рівня соціальних груп населення які не залучені до трудового процесу.

ж) Захисна – підтримка сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недопустимим.

з) Стабілізуюча – узгодження інтересів соціальних суб’єктів з ряду принципових для життєдіяльності питань.

і) Перерозподільна – вплив на суспільний розподіл та перерозподіл (соц.витрати)

3. Принципи ЗОДСС.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

1. законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

2. обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та добровільності осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

3. надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

4. обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

5. солідарності та субсидування;

6. державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

7. забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

8. цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

9. паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

4. Види ЗОДСС.

Виділяють наступні види ЗОДСС:

• Пенсійне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності.

• Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності – передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати внаслідок ТВП, вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю з/о або її членв сім’ї, а також надання соц.послуг за рахунок бюджету ФСС ТВП

• Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань – є самостійним видом ЗОДСС, за допомогою якого здійснюється соціальних захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх тудової діяльності.

• Соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.

• Медичне страхування – форма соціального захисту населення щодо охорони здоров’я повязана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування.

5. Об’єкт, страховий ризик, страхові випадки та страховий стаж в ЗОДСС.

Об’єктом ЗОДСС є страховий випадок із настанням якого у застрахованої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - обставинивнаслідок яких застраховані громадяни та члени їх сімей можуть втратити тимчасово або постійно засоби до існування і потребують матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Страховий стаж – це період протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню та сплачує страхові внески.

Страховий стаж, страховий ризик та страховий випадок є основними категоріями соціального захисту.

6. Суб’єкти ЗОДСС: страховики, страхувальники, застраховані особи, особи, які підлягають ЗОДСС.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них. Страхувальниками за ЗОДСС є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України. Страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття. Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7. Умови надання соціальних послуг та матеріального забезпечення особам за ЗОДСС.

Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страховики у своїй діяльності співпрацюють у проведенні заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, і вправі спільно у кожному конкретному випадку приймати рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

8. Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за ЗОДСС.

Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

9. Поняття страхових фондів ЗОДСС.

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Цільові страхові фонди, якщо інше не передбачено законами України, не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України. Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

10. Джерела формування коштів ЗОДСС.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для визначення розміру внесків додаткові джерела коштів можуть враховуватися у разі їх систематичного надходження до фонду. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках: для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян; для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку). Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

11. Використання коштів фондів ЗОДСС

Кошти фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування використовуються на:

1) надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг;

2) фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

3) створення резервів коштів для надання соціальних послуг;

4) покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними організаціями.

Управління окремими видами загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування здійснюють страхові фонди. Ці органи провадять збір та акумуляцію страхових внесків, кон­троль за використанням коштів, забезпечують фінансування соціальних виплат та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

12. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за ЗОДСС.

За ЗОДСС надають­ся такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) пенсійне страхування:

— пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захво­рювання;

— пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

— медичні профілактико-реабілітаційні заходи;

— допомога на поховання пенсіонерів;

2) медичне страхування:

— діагностика та амбулаторне лікування;

— стаціонарне лікування;

— надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

— профілактичні та освітні заходи;

— забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особ­ливо важкі операції або мають хронічні захворювання;

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

— допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

— допомога із вагітності та пологів;

— допомога при народженні дитини та із догляду за нею;

— допомога на поховання;

— забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання:

— профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

— допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня;

— відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

— пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на ви­робництві або професійного захворювання;

— пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер вна­слідок нещасного випадку на виробництві або професій­ного захворювання;

— допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасно­го випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

— допомога із безробіття;

— відшкодування витрат, пов'язаних з професійною підготов­кою або перепідготовкою та профорієнтацією;

— матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

— дотація роботодавцю для створення робочих місць;

— допомога на поховання безробітного.

13. Необхідність і значення державного регулювання cc.

Держ.регулювання – це важливий елемент управління соц.страхуванням, формуванням та викор-м коштів держ.соц.фондів. Метою державного регулювання у сфері ЗОДСС є проведення єдиної політики у державі, забезпечення реалізації прав громадян, створення умов для ефективного функціонування соціального страхування, забезпечення доотримання суб’єктами соціального страхування вимог законів та інших нормативно-правових актів.

Основні завдання державного регулювання полягають у розробці нормативно-правових актів, що регламентують відносини у цій сфері.

Держ.регулювання передбачає створення та функціонування відповідного фін.механізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухом фін.ресурсів та формування фін.відносин, що виникають у процесі утворення та використання страх.фондів.

Фін.механізм регулювання соц.страхування – це сукупність фін.методів, форм та важелів управління фін.ресурсами,що призначені для матер.забезпечення громадян у разі настання страх.випадків.

Фін.методи відображають вплив фінансів на процеси, які відбуваються у сфері соц.страх.

Їх дія виявляється в ході формування та використання бюджетів страх.фондів. Фін.методи діють за допомогою фін.важелів.Усі елементи фін.механізму повинні бути націлені на викон-ня осн. функцій управління,а саме:планування, прогнозування,оперативного управління,регулювання, контролю,нагляду.

14. Правове забезпечення cc.

Правове забезпечення виявляється у встановленні правових засад відносин, що мають місце у сфері соц.страхування. Закони України, Укази Президента встановлюють обов’язки, права та відповідальність сторін, які беруть участь у страхуванні. Вони передбачають правові норми, згідно з якими на КМУ, Пенс.фонд, інші органи держ.викон.влади покладаються завдання з розробки конкретних постанов, інструкцій та положень щодо забезпечення виконання законів. Постанови КМУ, правління Пенсійного фонду та інших державних цільових фондів деталізують статті законів та розробляють механізм їх реалізації в практ.діяльності. Крім того, КМУ має право видавати в межах своєї компетенції та повноважень нормативні акти, що безпосередньо стосуються соц.захисту населення.

З метою реалізації держ.політики щодо забезпечення соц.захисту населення ВРУ у січні 1998р. прийняла закон про повноваження в Україні ЗОДСС, а також „Основи законодавства України про ЗОДСС” від 14.01.1998р. Згідно з цим законом були розроблені відповідними органами і прийняті ВРУ такі закони: „Про загальнообов’язкове держ.соц.страх-ня від нещ.випадку на вир-ві та профес.захворювання” від 23.09.1999р., „Про загальнообов’язкове держ.соц.страх-ня на випадок безробіття” від 2.03.2000р., „Про загальнообов’язкове держ.соц.страх-ня у зв’язку з тим час.втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р., „про загальнообов’язкове держ.пенсійне страх-ня” від 9.08.2003р., „про недержавне пенсійне забезпечення” від 9.08.2003р., „Про загальнообов’язкове держ.соц.медичне страх-ня” (проект). Крім того, прийняті законодавчі акти, що регулюють порядок нарахування та сплати окремих страх.зборів, розміри страх.виплат, пенсійне забезпечення певних категорій громадян тощо.

15. Управління ЗОДСС.

Управління соціальним страхуванням включає такі види діяльності: планування, акумуляція та облік коштів, нарахування та виплата матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань.

Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управлін­ня в цілому. Одним із таких принципів є принцип законності, зміст якого полягає в тому, що всі органи управління, всі поса­дові особи зобов'язані виконувати свої повноваження згідно із законодавчими актами.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального стра­хування. Це означає, що застраховані особи і роботодавці, як учас­ники системи, несуть відповідальність за управління страховим фондом.

Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі ди­рекції страхових фондів.

Страх. фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страх. внесків та надання мат.забезпечення і соц. послуг у разі настання страх.випадків.

16. Страхові фонди ЗОДСС та управління ними.

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Цільові страхові фонди, якщо інше не передбачено законами України, не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України. Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

17. Правління фондів ЗОДСС та їх повноваження.

Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі ди­рекції страхових фондів.

Повноваження правління страхового фонду:

• затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі, виконавчої дирекції;

• подає у встановленому порядку пропозиції щодо встанов­лення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

• затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

• створює резерви коштів для забезпечення виплат та надан­ня соціальних послуг застрахованим особам;

• спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її робочих органів;

*розглядає та приймає рішення щодо кандидатур на посади керівників виконавчих дирекцій та їх заступників

18. Виконавчі дирекції фондів ЗОДССта їх повноваження.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси.Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду.Керівники Виконавчої дирекції входять до складу правління фонду.

Виконавча дирекція та робочі органи (органи на місцях):

-ведуть реєстр платників страхових внесків

-проводять збір страхових внесків

-розпоряджаються фінансовими ресурсами фонду

-сплачують матеріальне забезпечення та надають соціальні послуги

-контролюють правильність нарахування , своєчасність сплати страхових внесків.

- представляють інтереси фонду в страхових органах.

-готують та подають на розгляд Правлінню фонду: пропозиції щодо удосконалення законодавства про ОДСС, пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік , пропозиції щодо проекту фонду і звіт про д-ть.

19. Нагляд у сфері ЗОДСС.

Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада. Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави. Склад Наглядової ради та її повноваження визначаються законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. У разі покладення функцій державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на кілька центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України визначає порядок відносин між ними з цих питань. Контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них, здійснює держава. Страхувальники та страховики зобов'язані надавати посадовим особам органів державного нагляду за діяльністю страховиків усі документи та довідки, необхідні для здійснення ними функцій контролю.

20. Наглядові ради ЗОДСС та їх повноваження. Див №26.

21. Права та обов’язки суб’єктів ЗОДСС.

Страхувальник має право:

1) брати участь в управлінні Фондом через своїх представників у складі правління Фонду та правлінь відділень Фонду;

3) отримувати в органах управління Фонду безоплатно інформацію про порядок і умови сплати страхових внесків та використання страхових коштів Фонду;

4) на отримання інформації про результати проведення перевірки використання коштів Фонду;

5) на додаткове фінансування з коштів Фонду в разі перевищення суми фактичних витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, над сумою нарахованих страхових внесків;

6) на судовий захист своїх прав.

Страхувальник зобов'язаний:

1) зареєструватись у виконавчій дирекції відділення Фонду як платник страхових внесків у десятиденний строк з дня: отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, чи він фактично веде господарську діяльність та провадить розрахунки з оплати праці; прийняття рішення про створення установи, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу; зміни юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до законодавства України державна реєстрація таких установ, організацій чи відокремлених підрозділів не проводиться; укладення трудового договору з найманим працівником;

2) нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

3) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

6) вести облік заробітної плати застрахованої особи та зберігати ці дані протягом строку, встановленого законодавством;

7) надавати на вимогу застрахованої особи відомості щодо заробітної плати, суми сплачених страхових внесків;

Страховик має право:

1) здійснювати перевірку обгрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам;

2) одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від державних податкових органів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, щодо сплати страхових внесків та використання страхових коштів;

3) здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників;

6) накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства;

Страховик зобов'язаний:

1)забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону;

2) зареєструвати страхувальника як платника страхових внесків у десятиденний строк з дня подання документів, визначених правлінням Фонду;

3) здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обгрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів;

5) вести облік і звітність щодо страхових коштів;

6) публікувати в засобах масової інформації бюджет Фонду на поточний рік та звіт про виконання бюджету Фонду за минулий рік;

Застраховані особи мають право:

1)брати участь в управлінні Фондом через своїх представників у правлінні Фонду та правліннях відділень Фонду;

2)отримувати безоплатно інформацію у виконавчій дирекції Фонду та виконавчих дирекціях відділень Фонду про порядок та умови сплати страхових внесків і витрачання страхових коштів Фонду;

3)отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом;

4)оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг і сплати страхових внесків.

Застраховані особи зобов'язані:

1)надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;

2)своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови надання матеріального забезпечення та соціальних послуг (зміни стану непрацездатності, складу сім'ї, звільнення з роботи, виїзд за межі держави тощо) протягом десяти днів з моменту їх виникнення; 3) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності.