5. Розвиток організації, збереження рівноваги та цілісності

Будь-яка система проходить власний життєвий шлях. Цей шлях не обов’язково кінечний, він може мати і циклічний характер.

Життєвий цикл системи – це час від моменту обґрунтування необхідності її створення до моменту настання недоцільності подальшої її експлуатації.

Життєвий цикл системи нараховує декілька етапів (кількість їх може бути різною залежно від концепції). Наприклад, за однією концепцією життєвий цикл технологічної системи включає сім періодів:

Період	Роботи по забезпеченню життєвого циклу системи
Технологічна підготовка виробництва
1	Техніко-економічне обґрунтування створення та області використання технологічної системи
2	Конструювання та проектування технологічної системи
3	Виготовлення або комплектація елементів технологічної системи та її експлуатація, тобто розробка технології виробництва та режимів технології
Експлуатація системи
4	Освоєння системи
5	Напрацювання, що дозволяє забезпечити окупаємість засобів, вкладених у створення та освоєння системи
6	Напрацювання, що забезпечує максимальний експлуатаційний ефект
7	Напрацювання до моменту смерті системи

Кожен період включає в себе роботи по ... (назви періодів).

Організація – це соціоекономічна система. Розвиток кожної такої системи теж має циклічний характер, тобто проходить певні стадії життєвого циклу, що визначають особливості виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності тощо.

Життєвий цикл організації — сукупність стадій, які проходить організація за період свого життя: народження, дитинство, юність, зрілість, старіння, відродження.

Життєвий цикл організації відіграє важливу роль в системі чинників її внутрішнього середовища, хоча й не завжди виокремлюється внаслідок того, що сприймається не як ситуативна змінна, а як загальносистемна властивість організації, що відображається на інших її складових частинах. Однак багато труднощів та проблем організації визначаються рівнем її зрілості.

Існує декілька концепцій життєвого циклу організації. В найзагальнішому випадку виокремлюють такі стадії розвитку як: молодість (становлення), розквіт і старість (згасання).

Молодість організації визначається тим, що вона може досить легко змінюватися, аби пристосуватися до змін зовнішніх умов; дії її керівництва часто носять непередбачений характер, через низький ступінь керованості організації в цілому.

Розквіт - це такий стан організації, коли вона одночасно і гнучка, і керована, маючи, таким чином, переваги юності і зрілості. Така організація може змінити напрямок свого розвитку і забезпечити зміни необхідними ресурсами, керуючи, таким чином, тим, що вона прагне здійснити.

Старість - це цілком керований і контрольований стан, але організація недостатньо гнучка і не встигає вчасно реагувати на зовнішні зміни й адаптуватися до них.

На відміну від живих організмів процес старіння не є абсолютно неминучим для організацій. Організація може залишатися на стадії розквіту досить тривалий час, якщо вона буде безупинно себе омолоджувати, підтримуючи прийнятний баланс між власною гнучкістю і керованістю. Однак, з десяти нових компаній у США половина зникають, не проживши й п'яти років, чотири - доживають до десятиліття і лише три - до 15 років. Навіть найбільші промислові корпорації, за оцінками Shell, у 50% випадків не доживають до 40 років.

За іншою концепцією виділяють чотири стадії розвитку організацій: зародження (реєстрація, початкове інвестування діяльності); зростання (нарощення обсягів виробництва і збуту, формування іміджу, зростання прибутку); “пік” діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробництва і збуту); спад (згортання діяльності та переорієнтація).

На практиці досить важливим є ще більш детальний розподіл розвитку організації на стадії. І тут також можна виділити ще декілька концепцій. За кожною з них розрізняють декілька стадій розвитку організації, які кожна концепція називає і пояснює по-своєму.

За однією з цих концепцій (автор О.Е. Кузьмін), організація проходить у своєму розвитку такі етапи: народження, дитинство, юність, рання зрілість, завершальна зрілість (слід зазначити, що часто не розділяють стадію зрілості на два етапи), старіння, відродження. Їх можна подати у вигляді таблиці:

Етапи життєвого циклу організації	Особливості діяльності організації
1. “Народження”	Проникнення на ринок; забезпечення виживання за збиткової діяльності; забезпечення у достатніх обсягах капітальних вкладень для започаткування діяльності організації.
2. “Дитинство”	Закріплення на ринку, його окремих сегментах; забезпечення беззбиткової діяльності.
3. “Юність”	Суттєве розширення цільових сегментів ринку; забезпечення високих темпів зростання прибутку; інвестування розвитку на засадах самофінансування.
4.“Рання зрілість”	Подальше розширення сегментів ринку; орієнтація на регіональну диверсифікацію; забезпечення стабільного росту прибутків на оптимальному рівні.
5.“Завершальна зрілість”	Формування іміджу підприємства; збалансоване зростання; орієнтація на галузеву диверсифікацію діяльності з метою підтримання рівня конкурентоспроможності; забезпечення підтримання рівня прибутковості на оптимальному рівні.
6. “Старіння”	Збереження позицій або часткове зменшення обсягів виробництва; згортання діяльності; зниження прибутковості, фінансової стійкості. якщо ж справа доходить до ліквідації підприємства, то вона здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником.
7. “Відродження”	Суттєве оновлення форм, видів та напрямів діяльності; забезпечення умов для зростання прибутковості; залучення значних обсягів інвестицій.

Не зважаючи на те, скільки і яких етапів вчені виділяють в життєвому циклі організації, для ефективного управління менеджерові необхідно враховувати особливості управління на кожному з них.

Як бачимо, різні концепції життєвого циклу організації досить схожі між собою і різняться, здебільшого, лиш глибиною деталізації того, що відбувається протягом життя організації. Тому в теорії організації, зазвичай, акцентується увага на змісті окремих етапів життєвого циклу організації. Саме знання особливостей управління на кожному з цих етапів допомагає менеджерові ефективно управляти організацією.

Отже, узагальнені характеристики окремих етапів життєвого циклу організації є такими:

Народження будь-якої організації пов'язане з необхідністю задоволення інтересів нового клієнта, з пошуком та займанням вільної ринкової ніші.

Головна мета організації на цій стадії — визначення головної цілі, що заклечається у виживанні, та, власне, саме виживання, що вимагає від керівництва організації таких якостей, як віра в успіх, готовність ризикувати, висока працездатність.

Основне завдання – вихід на ринок.

Характерними рисами, крім названих, для стадії народження:

• невелика кількість компаньйонів;

• переважання авторитарного стилю управління;

• організація праці передбачає прагнення до максимального збільшення прибутку.

Особливе значення на цьому етапі має надаватися всьому новому та незвичайному.

На цій стадії керівник повинен:

- ретельно вивчити попит на дану продукцію або послуги на конкретних ринках;

- зібрати й оцінити інформацію про діяльність і наміри конкурентів, співставити її з можливостями, наявними ресурсами і розробленою стратегією компанії;

- зважити необхідність і доцільність збільшення потенціалу компанії і внесення відповідних коректив у її стратегію;

- прийняти необхідні міри по залученню додаткових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел;

- раціонально організувати управлінський процес, включаючи розстановку кадрів, створення системи відповідальності, надійний механізм прийняття рішень, систему мотивацій і стимулів.

Дитинство — стадія небезпечна, оскільки саме в цей період відбувається неспівмірне в порівнянні зі зміною управлінського потенціалу зростання організації. На цій стадії більшість організацій, що утворюються, переживають крах через недосвідченість та некомпетентність своїх менеджерів. Тому основним завданням організації є зміцнення своїх позицій на ринку, при цьому особливе значення надається посиленню конкурентоспроможності. Головна мета організації на цій стадії — короткочасний успіх та забезпечення бурхливого зростання.

Юність — це період переходу від комплексного менеджменту, здійснюваного невеликою командою однодумців, до диференційованого менеджменту з використанням простих форм фінансування, планування та прогнозування. Головна мета організації в цей період — забезпечення швидкого зростання і, як правило, повне захоплення своєї частини ринку. Стадія юності характерна тим, що інтуїтивна оцінка ризику керівництвом організації вже не є достатньою, що примушує менеджерів використовувати математичні оцінки можливих втрат у результаті дії ризику. У цей період організація потребує появи фахівців у вузьких сферах знань.

Отже, відмітними особливостями фаз дитинства та юності є:

- головна ціль – короткостроковий прибуток і прискорене зростання;

- на початку (дитинство) виживання здійснюється за рахунок жорсткого керівництва;

- основним завданням є захоплення частини ринку;

- організація праці передбачає планування прибутку, збільшення заробітної плати.

На стадіях дитинства та юності організації на перший план в діяльності керівника виступають:

- рішення соціальних проблем колективу, що дозволяють закріпляти і розвивати зацікавленість працівників;

- забезпечення балансу між поточною та іноваційною перспективною діяльністю, між підвищенням якості продукції та послуг і пошуком нових сфер прикладення капіталу;

- оптимізація співвідношення між централізацією і де централізацією в управлінні компанією, впровадження прогресивних структур управління, інформаційних технологій і т. п.

Зрілість — розвиток організації на цій стадії спрямовується на користь збалансованого зростання на основі стійкої структури та чіткого управління. Керівник організації, як правило, задоволений логічністю та стрункістю системи управління, що зменшує його інтерес щодо таких питань, як адаптація до змін зовнішнього середовища, а також оновлення і децентралізація. Таким чином, стадія зрілості пов'язана з проникненням організації в нові сфери діяльності, розширенням і диференціацією. Проте саме в цей період активно зароджується бюрократизм у системі управління. Виділяють три стадії зрілості організації: рання, проміжна й остаточна. Період ранньої зрілості характеризується систематичним зростанням організації, у період проміжної зрілості відбувається збалансоване зростання, а стадія остаточної зрілості — це період формування індивідуальності та іміджу організації. Етап зрілості небезпечний, оскільки є можливість виникнення у керівництва організації думки щодо завершення руху вперед.

Основні характеристики цієї фази:

- головна ціль - систематичне збалансоване зростання і формування індивідуального іміджу організації;

- стиль керівництва передбачає делегування (передачу) повноважень підлеглим;

- основне завдання - зростання по різним напрямкам, диверсифікація діяльності, завоювання ринку, врахування різноманітних інтересів;

- організація праці передбачає розподіл праці і кооперацію, преміювання індивідуальних результатів.

На стадії зрілості керівник організації повинен:

- систематично і в першочерговому порядку слідкувати за поведінкою конкурентів і в необхідних випадках вносити зміни в перспективні плани організації;

- проаналізувати необхідність і можливості технічного переоснащення виробництва, підвищення рівня технологічної і конструкторської підготовки виробництва;

- спільно зі споживачами визначати виробничу і и науково-технічну політику організації;

- створити необхідні умови для підтримки і укріплення інтелектуального потенціалу організації, ефективної роботи цільових команд, використання матричних структур і т. п.

Стадія старіння – це найвищий ступінь зрілості організації. Тому головна ціль – зберегти досягнуті позиції, не допустити погіршення ситуації. Однак, ця стадія характеризується тріумфом бюрократії на всіх етапах управління, загибеллю нових ідей в громіздких структурах управління. Тому головним завданням організації в цей період поступово стає боротьба за виживання і стабільність, вільний режим організації праці, участь працівників в прибутках і в управлінні.

Основною ознакою цієї фази, крім уже перерахованих, є те, що у сфері керівництва ефект досягається за рахунок координації відносно самостійних дій виконавців.

На стадії старіння організації відбувається певна централізація управління компанією і в цих умовах керівник:

- розглядає можливості економії всіх видів ресурсів і зосередження діяльності компанії на напрямку, який дасть найбільшу віддачу в найкоротші строки;

- вивчає можливості злиття з іншими компаніями, звуження номенклатури продукції, що виробляється, якщо це дозволить зберегти й ефективно використати потенціал, що є в компанії при мінімальних втратах;

- приступає до здійснення змін в організації і методах управління підприємством, у встановленні зв’язків з новими ринками и постачальниками.

Зверніть увагу на особливості проходження стадії старіння (за будь-якою концепцією). Якщо всі попередні стадії пройдені успішно, то врешті-решт бар’єр між організацією і її зовнішнім ринковим середовищем стирається. Вона починає керувати не лише внутрішньою, а й зовнішньою еволюцією. Це, як правило, накладає велику відповідальність на управлінців, адже будь-яке їхнє необдумане рішення може коштувати організації доброго імені. Персонал також відповідальний, але вже за якість продукції. Довіра до неї дуже висока і її слід виправдовувати.

Але все ж таки працівники себе почувають більш комфортно. Настільки, що може здатися ніби все можливе вже зроблене. Моральний дух кожного окремого працівника неймовірно зростає і організація входить в завершальну стадію свого розвитку. Але це не означає, що вона має померти. Навпаки нові обставини можуть навіть повернути її на попередні стадії.

У період відродження в організацію приходить нова команда менеджерів, специфічні погляди яких дають змогу розробити програми внутрішньої перебудови, змінити структуру управління. У керівництві організації, як правило, з'являється лідер, здатний дати поштовх структурі управління. Головна мета в цей період — забезпечення пожвавлення організації по всіх функціях. Головне завдання – омолодження технологій і персоналу.

Основні характеристики цього етапу:

- зростання організації забезпечується за рахунок колективізму, організаційних цінностей;

- в організації праці: впровадження наукової організації праці, колективне преміювання.

Таким чином, організація як будь-яка матеріальна система проходить частину або всі етапи життєвого циклу. Етапи можна об’єднати в дві групи: статичну і динамічну. Статична група включає наступні етапи: поріг нечуттєвості і ліквідації. Організацію, що знаходиться у статичній групі, називають статичною організацією. В такій організації внутрішні й зовнішні відносини розглядаються у відриві від їх розвитку. Це досить плідний метод при підготовці документів, реєстрації, фізичному створенні організації, створенні, реорганізації і ліквідації організацій. Динамічна група включає усі інші етапи. Організацію, що знаходиться у динамічній групі називають динамічною організацією. В такій організації переважають координуючі дії.