Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі Лекція №6 – Пізні організаційні теорії
План
Теорія інститутів та інституційних змін.
Популяційно-екологічна (еволюційна) теорія.
Тектологія О. Богданова.
Ноосфера В. І. Вернадського.
Сучасні напрями теоретичних розробок.
1. Теорія інститутів та інституційних змін
У кінці 1980-х – на початку 1990-х років американський вчений Дуглас Норт, що став згодом лауреатом Нобелівської премії з економіки, опублікував цілу серію робіт, які мають безпосереднє відношення до обгрунтування ролі і принципів функціонування організацій. На думку Норта, ринок - це складне і неоднозначне явище. Він являє собою структуру, що охоплює різні інститути: закони, правила гри і, що найбільш важливо, певні кодекси поведінки, типи відносин і зв’язків.
Інститути, згідно Норта, - це набір правил, процедура відповідностей, моральне та етичне поводження індивідуумів в інтересах максимізації доходу. Інститути - це розроблені людьми формальні (закони, конституції) і неформальні (договори і добровільно прийняті кодекси поведінки) обмеження, а також фактори примусу, що структурують їхню взаємодію. Всі разом вони утворюють спонукальну структуру суспільства та економіки. Інституційний розвиток економіки відбувається під впливом взаємодії між інститутами та організаціями, коли перші визначають «правила гри», а другі є «гравцями». Нові інститути, згідно Норте, з’являються, коли суспільство вбачає можливість одержання доходу, який не може бути отриманий в умовах сформованої інституційної системи. Іншими словами, якщо виробничі фактори надають можливість збільшення доходу, а інституційні - цьому перешкоджають, то великі шанси виникнення нових інститутів.
Норт показав, що організаційні чинники грають більш важливу роль, ніж технічні, оскільки ведуть до зміни інститутів, які, в свою чергу, істотно впливають на розвиток економіки. Технічні й інші зміни вважаються важливими факторами економічного розвитку і розглядаються Нортом як недостатні: будучи складовою процесу зростання, самі по собі вони не можуть його пояснити. Ключем до економічного зростання є ефективна організація економіки. У своїх роботах Норт ставить фундаментальне питання: чому деякі країни багаті, а інші - бідні. І відповідає: «Інститути створюють базові структури, за допомогою яких люди протягом всієї історії домоглися порядку і таким чином знизили ступінь своєї невпевненості. Використовуючи техніку, вони визначають вартість операцій і перетворень і, отже, рентабельність та обгрунтованість економічної активності». Великі інституціональні зміни відбуваються повільно, так як інститути є результатом історичних змін, які формують індивідуальну поведінку. Чим вище інституціональна невпевненість, тим вищими стають витрати за операціями. Відсутність можливості укладати контракти і вступати в інші інституційні відносини, які до чогось зобов’язують, є причиною економічної стагнації. Норт у своїх роботах висуває фундаментальні питання про зв’язок економічних змін, технічного розвитку та інституційних умов.
У книзі «Інститути, інституціональні зміни і функціонування економіки», опублікованій російською мовою в 1997 р., Норт, розвиваючи свою теорію, переглядає поняття раціональності. Він робить особливий акцент на двох концептуальних проблемах: одна з них виникає при сприйнятті людиною світу з його безліччю фактів, інша - при сортуванні цих фактів за важливістю та розрахунку оптимального вибору. Аналіз веде до глибокого розуміння ролі інститутів у вирішенні цих проблем. Принципове значення і актуальність зберігають висновки з теорії нової інституціональної економіки, сформульовані Нортом. Головне полягає в тому, що надзвичайно важко, та й практично недостовірно аналізувати перехід від планової економіки до ринкової без інституціонального підходу до проблем і подій. Суть висновків зводиться до наступного.
1. Якщо закони можуть бути змінені протягом короткого часу, то неформальні норми змінюються поступово. Саме такі норми створюють легітимну основу для дії законів, а революційні зміни останніх часто приводять до результатів, відмінних від очікуваних. Країни, які приймають закони, придатні для інших економічних умов, для інших неформальних норм і спонукальних чинників, набувають зовсім не той напрямок розвитку, що мають держави, звідки ці закони запозичені.
2. Функціонування економіки в значній мірі визначається державним устроєм, що формує економічні закони, створює та забезпечує ефективні права власності і впливає на політику розвитку. При цьому існує об’єктивна необхідність дотримання певних умов:
а) політичні інститути зберігають стабільність, якщо їх підтримують організації, зацікавлені в їх незмінності,
б) для успішного здійснення реформ необхідна зміна інституціональної системи;
в) модифікація норм поведінки, що підтримують і легітимізують нові закони, є тривалим процесом, і при відсутності такого спонукального механізму державний устрій не може бути стабільним;
г) у довгостроковій перспективі економічне зростання вимагає розробки законів і правил;
д) неформальні обмеження іноді (але в короткі періоди) можуть забезпечувати економічне зростання навіть при несприятливих чи нестабільних законах.
3. Ефективні політико-економічні системи формують гнучкі інституційні структури, здатні переживати шоки та зміни, і є факторами успішного розвитку. Однак формування цих систем є результатом тривалого процесу, створення ж ефективних систем, розрахованих на короткострокову перспективу, вимагає в кожному випадку спеціальних досліджень і розробок.