Плани практичних та індивідуальних занять

Тема 1. Предмет і метод історії економічНої думки

1. Предмет історії економічної думки.

2. Періодизація історії економічної думки.

3. Методологія досліджень та науковий метод в історії економічних вчень.

4. Місце історії економічної думки в системі економічних наук.

Література

• Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса.- М.: Политиздат, 1979.-С. 5-33.

• Барр Р. Политическая экономия. В 2 т.-М.: Международные отношения, 1995.-Т.1. С. 29-65.

• Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. -М.: Дело Лтд, І994. - С.1-8.

• Всемирная история экономической мысли. В 6т. - т 1. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической экономии. -М.: Мысль, 1987.-С. 5-17.

• История экономических учений. Ч.І. Под ред. В.А.Жамина и Е.Г.Василевского.-М.: МГУ. 1989.-С. 5-19.

• История экономических учений: Учебник для экон. вузов (Рындина М.Н., Василевский Е.Г., Голосов В.В., и др.) М.: Высшая школа, 1983.-С. 3-9.

• Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров.-М.: Дело, Вита-Пресс, 1996. -С. 12-42.

• Мешко І.М. Історія економічних вчень: Основні течії західноєвропейської та американської думки: Навч. посібник.-К.: Вища шк., 1994.-С. 3-7.

• Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Учебник для вузов. М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 1-43.

• Реуэль А.Л. История экономических учений. Учебное пособие.-М.: Высш. школа. 1972.-С. 3-7.

• Шумпетер И. История экономического анализа. Ч.1, гл.1, §2, 3, гл.4. §1. В кн.: Истоки: вопросы народного хозяйства и экономическая мысль. Вып.1 –М.: Экономика, І989.-С.248-255, 273-284.

Питання для самоконтролю

1. Як визначається предмет історії економічної думки?

2. Які процеси привели до генезису економічної думки?

3. Що було предметом економічних досліджень на різних етапах розвитку людства?

4. Які найбільш важливі етапи становлення економічної науки?

5. Коли з'явились терміни „політична економія”, „економікс”, „міікро- і макроекономіка”? Які економісти першими застосували такі назви?

6. Які функції виконує економічна теорія? Чи залишаються вони незмінними на різних етапах розвитку людства?

7. Для чого потрібне знання історії економічної думки сучасному економісту?

Перелік понять і категорій

Економічна думка і економічні вчення. Підходи до вивчення економічних відносин і історії економічної думки: формаційний, цивілізаційний та з точки зору історії культур. Метод та методологія економічних досліджень. Етапи розвитку економічної теорії.

Реферати

1. Найважливіші етапи становлення економічної теорії в історії цивілізації.

Тема 2.

ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ CТАРОДАВНЬОГО СВІТУ.

1. Закономірності становлення рабовласницького суспільства і особливості формування його економічних поглядів у країнах Стародавньої Азії й античному світі.

2. Економічна думка Стародавньої Сходу :

а) економічна думка Стародавнього Єгипту;

б) Вавілонія. Закони царя Хаммурапи (1792 - 1750 до н.е.);

в) Індія. Вчення про управління і державні доходи в “Артхашастрі” (між IV – III ст.. до н.е.);

г) економічна думка Стародавнього Китаю. Конфуціанство, легізм, даосізм, моізм. Трактат “ Гуань-Цзи”.

3. Економічна думка Древньої Греції й Рима:

а) економічні погляди Ксенофонта (430- 355 чи 354 до н.е.) й Платона (427- 347 до н.е.);

б) формування початків наукового методу дослідження в працях Аристотеля (384- 322 до н.е.);

в) подальший розвиток економічної думки в працях Аристотеля;

г) подальше узагальнення економічних проблем рабовласницького суспільства в працях мислителів Стародавнього Риму;

д) економічні погляди раннього християнства.

Розглядаючи цю тему, треба, в першу чергу, звернути увагу на те, що економічна думка Стародавнього Світу з'явилася з формуванням першого класового суспільства - рабовласницького ладу. Праця рабів дозволяла створювати крім необхідного продукту й надлишок, що визволило частину населення для занять інтелектуальною працею. Перші рабовласницькі держави утворилися на рубежі IV й III тис. до н.е. (Месопотамія, Єгипет), а свого найвищого розвитку досягли в Древній Греції ( V-IV вв. до н.е.) і Древньому Римі (II у до н.е. - II у н.е.) Однак його пройшли лише деякі країни.

Рабовласницьке суспільство було прогресивніше за попереднє. Воно дало світу ряд великих відкриттів, якими ми користуємося й зараз (колесо, акумулятор, мікроскоп). Давньогрецький філософ Герон в I в. до н.е. винайшов паровий двигун для відкачки води із срібних копалень. Рабовласництво будувалося на базі розкладання первісної громади, що регулювалася як внутрішньою природою людини (кревне споріднення) так і зовнішньої (навколишньою природою). Все це визначало характер праці общинника як суспільний. Розвивається сукупна робоча сила, суспільний характер праці, колективна свідомість, що персоніфікує вождь.

Власність при рабовласництві реалізувалася через вкладання волі однієї людини в іншу людину у відмінності від товарного виробництва де воля вкладалася в мертву річ. Втілення волі однієї особи в іншу особу досягається за допомогою держапарату, чиновника. Вони знаряддя проведення волі панівного класу.

Звідси головною в економічній думці рабовласництва була розробка проблем підпорядкування одних людей іншими, їхня залежність або від влади окремих людей або правителів у рамках тих або інших спільнот від громад до держави. Аналіз руху мертвих речей (товарів) був вторинний. Одночасно із цим розробляються проблеми методу дослідження. Такі найбільш ЗАГАЛЬНІ риси економічної думки стародавності.

Розуміння загального при розгляді цієї теми дозволяє зрозуміти глибинну основу процесу й перейти до характеристики ОСОБЛИВОГО. Залежно від природи людей, так і зовнішньої природи складалися два способи виробництва: азіатський, котрим пройшли країни Сходу, а також і античний (Древня Греція й Рим). У першому й у другому випадку створюється надлишок, розпорядження яким перетворювало вождя у рабовласника. Однак в азіатському способі виробництва, де природні процеси залишалися тривалий час незмінними, обмін не мав широкого розвитку. Тут істотну роль грала іррігація, що модифікувала відносини цієї форми рабства, стаючи особливими засобом керування людьми. Так розвивалось рабовласницьке суспільство у Вавилоні, Єгипті, Індії, Китаї й інших країнах Стародавнього Сходу де провідну роль виконувала державна власність. Відносини власності й утворення класів тут здійснювалося через монополізацію ключових функцій у суспільному поділі праці. Власність на засоби виробництва окремої особи залишалася вторинної. Вона виникне, і закріпитися пізніше. Усі залежать і підкоряються одній особі - імператорові, фараонові або царю. Звідси виникає поголовне рабство, яке закріплюється політичним ладом деспотії.

Відзначені вище обставини визначали специфіку економічної думки Сходу. Насамперед її головною особливістю був державно-нормативний характер літератури. Спочатку це були проблеми керування державою, а потім з появою приватної власності й керування господарством багатих людей. Розробляються й питання товарно-грошових відносин і конкретні економічні проблеми. Другою особливістю думки був її релігійно-містичний характер, що виступало наслідком неповного відділення природних процесів від суспільних. Містифікація доповнювалася ієрогліфічним письмом. У джерелах стародавності дуже мало властиво економічної думки, яка відображає осмислення економічних процесів, але багато місця займають проблеми організації виробництва, обліку його результатів і т.ін.

Відносини, які складались у народів Стародавньої Греції й Рима мали загальні риси зі Сходом, але мали й свою специфіку. В основі організації цих суспільств стояли міста-поліси. Велика кількість населення, дешевий транспорт привели до широкого розвитку товарно-грошових відносин. Саме вони виконували роль модифікації античного устрою, а також до утворення приватної власності на засоби виробництва й рабів. Відносини окремих родин до засобів виробництва тут первинні стосовно ролі панівного класу в громадській організації праці як це було на Сході. Однак вони не привели до появи буржуазного ладу тому що виробництво продуктів на продаж не носило масового характеру, і як слідство, воля втілювалася в людину.

Розвиток торгівлі й лихварства висуває на перший план більш широке висвітлення товарно-грошових відносин. Звідси в працях античного суспільства більше властиво економічної думки. Однак якщо в еллінів акцент зміщений у бік пізнання їхньої внутрішньої суті, то римляни розробляють практичні аспекти їхнього використання: як-то проблем приватного права й керування людьми як у державі так і господарстві рабовласників. Економічна думка й греків і римлян більш раціональна й демократична. На чолі її перебуває розвиток вільної людини.

При вивченні цієї теми з'ясування загальних і особливих рис економічної дійсності рабовласницького ладу дозволяє зрозуміти загальні й особливі риси цієї думки, але аналіз її буде неповним якщо ми не будемо звертатися до характеристики її відмінних рис в кожній , окремо взятій, країні.