72. Сукупні витрати та собівартість продукції.

Сукупні витрати під-ва залежно від їхнього призначення виражаються кількома показниками. Це перш за все валові витрати, кошторис вир-ва, собівартість валової, товарної і реалізованої продукції. Показник валових витрат зведено у систему економічних обчислень та обліку на під-вах для визначення оподаткованого прибутку згідно з законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Він є синтетичним показником і включає не тільки ті витрати, що формують собівартість продукції, а й інші. Кошторис вир-ва — це витрати під-ва, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис вир-ва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис вир-ва складають за економічними елементами. Матеріальні витрати як елемент кошторису складаються з витрат на: • сировину й основні матеріали, які є матеріальною субстанцією продукції; • вироби, що їх треба купити для укомплектування продукції; • покупні напівфабрикати; • виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, необхідні для виготовлення продукції; • допоміжні матеріали, які використовуються в технологічному процесі або потрібні для його обслуговування, на господарські та управлінські потреби; • паливо та енергію зі сторони. Витрати на власне вир-во енергії включаються в кошторис за окремими елементами; • пошук і використання природної сировини. Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання та цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису. Із вартості матеріалів віднімають вартість відходів за ціною використання чи продажу. Заробітна плата включає всі форми оплати праці штатного й позаштатного виробничого персоналу під-ва, тобто персоналу, що зайнятий вир-вом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням. Не включаються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються із прибутку або з інших джерел спеціального призначення. Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у Пенсійний фонд та на інші подібні заходи. Величина відрахування обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування. Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін. На під-вах обчислюється собівартість валової, товарної і реалізованої продукції. Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб під-ва, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного вир-ва. Собівартість товарної продукції під-ва обчислюється двома основними способами: це синтетичний, який ґрунтується на кошторисі вир-ва полягає в підсумуванні попередньо визначеної собівартості окремих виробів: , де Ст. – собівартість товарної продукції n- кількість найменувань продукції або послуг Сі – собівартість одиниці і-тої продукції, послуги Nі – вир-во і-тої продукції чи послуг у натуральному вимірі Існує ще один метод обчислення собівартості товарної продукції – факторний. Він непогано опрацьований методично і може бути цілком застосований як допоміжний , де Стр – собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового періоду, тобто розрахункова собівартість. м – кількість факторів впливу на собівартість продукції в плановому періоді. DСj – зміна собівартості в плановому періоді під впливом j- того фактора. Зміна собівартості під впливом організаційно-технічних факторів (DСот) обчислюється на планових обсягах вир-ва, як різниця витрат до і після впровадження заходу: DСот=(С₂-С₁) N₂, де С₂ і С₁ – витрати на одиницю продукції до і після впровадження заходу N₂ – обсяг вир-ва даної продукції після впровадження заходу в плановому періоді. Оскільки в розрахунковій собівартості (Стр) умовно-постійні витрати взяті на рівні базового періоду, а в плановому періоді обсяг вир-ва може змінитися, що відповідно вплине на собівартість продукції, то це треба врахувати як окремий фактор: , DСуп – відносна зміна витрат у плановому періоді Супб – абсолютна сума умовно-постійних витрат у базовому періоді, Рв і Рун – зміна у плановому періоді відповідно обсягу вир-ва та умовно постійних витрат в %.