36 Інформаційна функція психіки

__________________________________________________________________________

Інформаційна функція психіки

Інформаційна функція психіки полягає в отриманні сигналів з оточення про умови та властивості ситуації, в якій знаходиться суб’єкт. Очевидно, що для здійснення цієї функції необхідне спеціальне функціонування психічного апарату, тобто необхідне здійснення психічних пізнавальних процесів. За допомогою цих процесів відбувається пізнання оточуючої дійсності: отримання інформації про умови оточення (відчуття, сприймання), утримання цієї інформації (пам’ять), її переробка та планування відповідних способів дій (мислення, уява).

Пізнання людиною оточуючого її світу відбувається на двох рівнях: на чуттєвому (безпосередньому) та на раціональному (абстрактному, опосередкованому).

Чуттєве пізнання є безпосереднім тому, що отримання інформації відбувається через першу сигнальну систему, тобто систему подразників, якими є предмети та явища оточення і які безпосередньо діють на органи чуття людини. відчуття і сприймання.

Раціональне пізнання є опосередкованим тому, що отримання інформації відбувається через другу сигнальну систему (тобто систему спеціальних знаків та символів, що замінюють предмети і явища оточуючої дійсності та відображають їхні суттєві ознаки і властивості) і абстрактним тому, що отримана інформація стосується не тільки окремого конкретного предмету чи явища, а цілого класу предметів чи явищ, до яких вони відносяться за своїми суттєвими ознаками і властивостями. Раціональне пізнання здійснюється на основі функціонування психічних пізнавальних процесів мислення та уяви.

Відчуття

1. Психологічна природа відчуттів.

2. Властивості відчуттів.

3. Види відчуттів.

4. Чутливість, пороги чутливості, зміни чутливості.

Психологічна природі відчуттів

Відчуття – це психічний пізнавальний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ оточуючої дійсності при їхньому безпосередньому впливі на органи чуття.

Органи чуття отримують, відбирають, накопичують та передають інформацію у мозок, який щосекунди отримує та переробляє величезний невичерпний потік інформації. Внаслідок виникає адекватне відображення оточення та стану самого організму людини. На цьому ґрунті формуються нервові імпульси, що потрапляють то виконавчих органів, які, у свою чергу, відповідають за регуляцію температури тіла, роботу органів внутрішньої секреції, за налаштування самих органів чуття тощо. Вся ця складна сенсорна робота, що складається з багатьох тисяч операцій за секунду, здійснюється безперервно.

Виникнення відчуттів

1 – вплив подразника на рецептор – подразнення (фізичний процес).

2 – передача нервового імпульсу по нервовим провідним шляхам від подразненого рецептора до центру кори головного мозку – збудження (фізіологічний процес).

3 – відчуття – психічний процес.

Органи чуття людини є спеціалізованими для того чи іншого виду фізичного подразнення, тобто певних властивостей предметів та явищ дійсності. Спеціалізація органів чуття – продукт тривалої еволюції, а самі органи чуття – продукт пристосування живих організмів до впливів зовнішнього середовища і тому за своєю структурою, властивостям та функціям є адекватними цим впливам. Так, наприклад, зоровий рецептор (око) пристосований для відображення світових хвиль, слуховий рецептор (вухо) – звукових хвиль, нюховий рецептор (ніс) – запаху, дотиковий рецептор (шкіра) – механічних та температурних впливів тощо.

Відчуття не є символами предметів і явищ, що впливають на органи чуття людини, а відображають дійсні властивості цих предметів і явищ. Інакше кажучи, відчуття є суб’єктивними образами об’єктивного світу.

Однак для виникнення відчуття недостатньо, щоб організм піддавався впливу матеріального подразника, необхідна й деяка робота самого організму. Ця робота може виражатися або тільки у внутрішніх рухах, або у сполученні внутрішніх і зовнішніх рухів, але вона завжди має бути. Відчуття виникає внаслідок перетворення специфічної енергії подразника, що впливає у даний момент на рецептор, в енергію нервових процесів. Для здійснення такого перетворення необхідна відповідна рухова активність рецептора. Таким чином, відчуття як психічний процес є неможливим за відсутності реакції-відповіді організму або при її неадекватному характері.

Адекватність такої реакції-відповіді забезпечуються тим, що відчуття виникає при впливі подразника на адекватний йому аналізатор – анатомо-фізіологічний апарат, спеціалізований для прийняття впливів певних подразників із зовнішнього та внутрішнього середовища та переробки їх у відчуття.

Кожний аналізатор складається з трьох частин:

Периферійний відділ (рецептор)	Органи чуття	Трансформує енергію певного виду подразника у нервовий процес.
Чутливі нерви	Аферентні (доцентрові) нервові провідні шляхи	Поєднують периферійний та центральний відділи аналізатора і передають збудження від рецептора до мозкових центрів.
	Еферентні (відцентрові) нервові провідні шляхи	Поєднують центральний та периферійний відділи аналізатора та передають реакцію відповідь на виконавчий орган.
Центр аналізатора	Підкоркові відділи	Здійснюють первинну пе-реробку нервового імпульсу, наприклад розрізнення шу-мів та музичних звуків.
	Коркові відділи	Здійснюють вторинну пе-реробку нервових імпульсів, наприклад диференціація музичних звуків за висотою.