Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2_Informatsionnaya_funktsia_psihiki.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
14.11.2018
Размер:
474.62 Кб
Скачать

Види сприймання

І. За найактивнішим аналізатором в процесі сприймання

Зорове

Слухове

Дотикове

Нюхове

Смакове

Кінестезичне

Образ, що складається в процесі сприймання, передбачає взаємодію, скоординовану дію відразу декількох аналізаторів. В залежності від того, який з них працює найбільш активно, переробляє більше інформації, отримує найбільш значущу інформацію про властивості об’єкта, що сприймається, розрізняють і види сприймання.

ІІ. За формами існування матерії

Сприймання простору

Відображення об’єктивно існуючого простору за допомогою спеціальних механізмів просторового орієнтування – парних аналізаторів:

  • Бінокулярний зір

  • Бінауральний слух

  • Бімануальний дотик

  • Діринічний нюх

За допомогою цих механізмів сприймаються:

  1. Форма предметів.

  2. Величина предметів.

  3. Віддаленість предметів.

  4. Напрямок розташування предметів.

Сприймання

часу

Відображення об’єктивної тривалості, швидкості і послідовності явищ дійсності і співвіднесенні їх із власними психічними та фізіологічними процесами (на основі ритмічної зміни процесів збудження та гальмування у центральній нервовій системі).

Сприймання

руху

Відображення змін положення предметів у просторі. Точкою відліку є фон, на якому знаходиться предмет, і зміна його положення на фоні визначається як його рух.

Принципи організації сприймання

В процесі сприймання закономірності формування образу визначається способами функціонування перцептивної системи, які можна визначити як наступні принципи.

Принцип

фігури і фона

При формуванні образу будь-який об’єкт перцептивна система завжди оцінює як фігуру на фоні, причому:

  • Фігура – структурована (менша за розміром, більш правильної конфігурації), має чіткий контур, визначається особистісним смислом, що його їй надає суб’єкт сприймання.

  • Фон – менш структурований, нечіткий, особистісно незначущій для суб’єкта сприймання.

Принцип

заповнення пропусків

При формуванні образу перцептивна система завжди зводить фрагментарне зображення об’єкту сприймання у фігуру з простим і повним контуром.

Принцип об’єднання елементів за ознакою близькості

При формування образу перцептивна система завжди об’єднує суміжні чи близько розташовані предмети в єдину форму.

Принцип об’єднання елементів за ознакою схожості

При формування образу перцептивна система завжди об’єднує подібні елементи в єдину форму.

Принцип неперервності

При формуванні образу перцептивна система завжди організовує в єдину форму елементи, що мають один напрямок.

Принцип симетрії

При формуванні образу перцептивна система завжди оцінює форму як правильну, якщо остання має одну чи більше осей симетрії.

ПАМ’ЯТЬ

  1. Психологічна природа пам’яті.

  2. Теорії пам’яті.

  3. Види пам’яті.

  4. Процеси пам’яті.

  5. Індивідуальні відмінності пам’яті.

Найважливіша особливість психіки полягає в тому, що відображення зовнішніх і внутрішніх впливів постійно використовується суб’єктом у його подальшому житті. Поступове ускладнення поведінки здійснюється за рахунок накопичення індивідуального досвіду. Формування останнього було б неможливим при зникненні образів світу, які виникають при отриманні інформації. Вступаючи у різні зв’язки між собою, ці образи закріплюються, зберігаються та відтворюються відповідно до вимог життя і діяльності суб’єкта.

Пам’ять – психічний пізнавальний процес відображення предметів і явищ оточуючої дійсності через їх запам’ятання, зберігання у вигляді індивідуального досвіду.

В пам’яті визначаються наступні основні процеси:

  • Запам’ятання

  • Збереження

  • Відтворення

  • Забування

Ці процеси не є автономними психічними здатностями. Вони формуються у діяльності і визначаються нею. Запам’ятання певного матеріалу пов’язано з накопиченням індивідуального досвіду у процесі життєдіяльності суб’єкта. Використання у подальшій діяльності того, що запам’яталося, потребує відтворення. Випадіння ж будь-якого матеріалу з діяльності призводить до його забування. Збереження матеріалу в пам’яті залежить від його участі в діяльності суб’єкта, оскільки в кожний момент поведінка останнього визначається усім його життєвим досвідом.

Пам’ять є сукупністю інформації, яку отримано мозком, і яка керує поведінкою людини, а також забезпечує єдність і цілісність її особистості.

Продуктивність пам’яті визначається наступними факторами:

  • суб’єктивними – вид пам’яті, властивий суб’єкту; його попередній досвід; міра завершеності дій запам’ятання; установка на запам’ятання і тривалість збереження інформації; інтерес до інформації і процесу мнемічної діяльності; стан організму в момент здійснення діяльності;

  • об’єктивними – характер і кількість матеріалу, оточення, в якому знаходиться суб’єкт, та вплив оточуючих предметів і явищ на останнього.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]