21. Класифікація документів.

За призначенням бухгалтерські документи поділяються на :

1) розпорядчі ,в яких містяться розпорядження щодо здійснення господарських операцій, але вони не є підставою для запису у бухгалтерському обліку, бо нема підтвердження здійснення господарських операцій (накази, доручення, розпорядження);

2) виконавчі або виправдні, що підтверджують факти виконання операцій. Вони є І етапом облікової реєстрації (прибуткові й витратні ордери, рахунки-фактури, квитанції про прийняття цінностей, акти про виконані роботи тощо);

3) документи, бухгалтерського оформлення (розпорядчі групувальні відомості, різні довідки, розрахунки);

4) комбіновані - з одноразовими ознаками розпорядчих, виконавчих документів бухгалтерського оформлення в даній господарській комбінації і водночас вказівка щодо оформлення її на рахунках бухгалтерського обліку (авансові звіти, прибуткові й видаткові касові ордери, вимоги на відпуск матеріалів зі складу тощо).

За місцем складання - на зовнішні та внутрішні.

Зовнішніми документами називаються ті, що надходять від інших підприємств і організацій, тобто складаються за межами даного підприємства (виписки банку, рахунки постачальників...).

Внутрішні документи - це документи, складеш на підприємстві.

За обсягом відображуваних операцій - на первинні та зведені (акти та розрахункове - платіжні відомості)

За способом використання - на разові та накопичу вальні (касові ордери, прибуткові ордери, вимоги та ЛЗК).

За ступенем використання засобів — на заповнювані ручним і механізованим способом.

Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком строки для відображення в бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи

22. Порядок перевірки правильності складання документів.

Перевірка документів у відповідності Положення про документальне забезпечння записів в БО повинна здійснюватись з точки зору законності операцій, дотримання требований відносно їх оформлення і правильності арифметични підрахунків. Виходячи з цих требований, документи підлягають перевірці: по сутності, формальній і арифметичній.

Перевірка документів по сутності полягає в установленні законності й господарської цілеспрямованості операції, оформленої документом, дотримання кошторису, норм, розцінок, лімітів.

При формальній перевірці документів установлюють повноту і правильність заповнення всіх реквізитів документу, дійсність підписів должностних осіб. Арифметична перевірка полягає в перевірці правильності всіх ариметичних підрахунків, що містяться в документі.

Неправильно складені або не повністю оформлені документи повертають особам, що складали цей документ, для дооформлення.

Якщо при перевірці документів виявляється підробка підписів або яких-небудь реквізитів або інші зловживання, то такі документи повинні бути затримані передані головному бухгалтеру для прийняття необхідних мір.

23. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку. Її призначення та види.

Інвентаризація - це спосіб виявлення тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку. (Ткаченко Н.М. -стор. 104-110).

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

1. при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства на АТ;

2. при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі);

3. у випадку ліквідації підприємства;

4. при зміні МВО;

5. при випадках стихійного лиха, аварій;

6. перед складанням річного звіту.

Інвентаризація проводиться на підставі інструкції з інвентаризації ОЗ, НА, ТМЦ, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України №90 від ЗО. 10.98р.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна. Основні завдання інвентаризації:

1. виявлення фактичної ОЗ, НА,ТМЦ, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, та на поточних рахунках банку;

2. виявлення не використовуваних МЦ;

3. дотримання умов МЦ;

4. перевірка реальної вартості облікованих на балансі МЦ, сум дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Документальне оформлення інвентаризацій: інвентаризаційний опис та звірювальна відомість результатів інвентаризації. Результати інвентаризації:

1. фактичні і бухгалтерські залишки збігаються;

2. фактичний залишок менше облікового - нестача;

3. надлишок - фактичний залишок більше бухгалтерського облікового;

4. пересортиця - в загальній кількості ТМЦ є у наявності, але нестача кількості одного виду ТНЦ перекривається надлишком іншого виду.

Порядок регулювання розходження фактичної наявності ТМЦ та коштів з даними бухгалтерського обліку:

1. основні засоби, ТМЦ, ЦП, кошти та інше майно, що виявилося у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних у цьому осіб;

2. убуток цінностей у межах затверджених норм списується за рішенням керівника підприємства на витрати виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних нестач. За відсутністю норм убуток розглядається як понаднормова нестача;

3. понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування МЦ;

4. понаднормові втрати і нестачі МЦ. включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винуватці не встановленні або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки;

Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів до звіту за той період, в якому закінчено інвентаризацію, а також і до річного звіту.