Правильно використовуйте засоби гасіння пожеж:

- для приведення в дію пінного вогнегасника підніміть рукоятку вгору і перекиньте її до упору; потім переверніть вогнегасник вверх дном. Струмінь піни, що виникає, направте на поверхню, яка горить (при відсутності струменю піни стряхніть вогнегасник або прочистіть отвір);

- вуглекислотний вогнегасник направте розтрубом на поверхню, що горить, обертаючи маховичок проти ходу годинникової стрілки до упору, відкрийте запірний вентиль. Снігоподібною масою, яка викидається з розтруба, покривайте поверхню, яка горить, до повного закінчення горіння.

- не держіть розтруб голою рукою, можна обморозитися;

- для приведення в дію пожежних кранів, які знаходяться в будинку (споруді), необхідно відкрити дверці шафи і розкотити в напрямку осередку пожежі рукав, який з’єднаний з краном і стволом;

- відкрийте вентиль поворотом маховичка проти ходу годинникової стрілки і направте струмінь води із ствола на осередок горіння.

Найбільш доступними засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або ґрунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала і навіть гілки дерев або одяг.

44.Як поводитись при землетрусі, що почався? Найголовніше – не піддаватися паніці і захистити себе в будинку від всіляких уламків, важких предметів, скла і т.д. Землетруси силою понад 5 балів – небезпечні. Ознаки такого землетрусу – обсипається штукатурка, розгойдуються люстри, падає посуд. Від моменту, коли ви відчули перші поштовхи, до коливань, що небезпечні для будівель, у вас є 15-20 сек.

Якщо ви на першому поверсі – треба покинути будинок. На другому і вище – заховатися в безпечне місце (отвори капітальних внутрішніх стін, кутки, утворені цими стінами, біля внутрішньої капітальної стіни і т.д.), можна ховатися під ліжком, під столом. Небезпечні місця біля вікон. В кутових кімнатах на останніх поверхах, біля засклених отворів зовнішніх стін.

Встигніть відкрити двері з квартири, якщо є зайва секунда, - вимкніть газ і електроенергію, погасіть вогонь, не запалюйте сирників, не можна користуватися ліфтом.

Пам’ятайте, що при землетрусі, паніка і страх – найважливіший чинник небезпеки. Зупиняйте тих, хто має намір стрибати з балконів і вікон з поверху, який вищий першого. У школі діти повинні уміти ховатися під партами, під столом, накрити голову руками. Небезпечні також сходи і вихідні двері, через безладний рух натовпу там буває багато нещасних випадків.

Як тільки поштовхи припиняються, не втрачаючи часу, виходьте на вулицю, не стійте під дротами, трубами, карнизами. Якомога далі відходьте від будівель, стовпів, огорож, найкраще знаходитися в сквері, на пустирі, на відкритому майданчику. Якщо землетрус застав вас в дорозі, негайно зупиніть машину – краще на відкритому місці і не виходьте до закінчення поштовхів. Пасажирам автобуса безпечніше знаходитися на своїх місцях, водій автобуса повинен відкрити двері. У метро при землетрусі безпечніше, ніж вгорі, але може погаснути світло.

Якщо потрапили в завал, а це стосується всіх випадків – при обвалах, зсувах, землетрусі – пам’ятайте, що, передусім, не треба втрачати

присутності духу, потрібно зберігати ясність думки. Без їжі і води ви можете протриматись досить довго, прислухайтесь, подайте голос, труби і батареї – це теж можливість подати про себе інформацію, постарайтесь визначити, чи немає поруч інших людей, де ви знаходитеся і чи немає виходу. Запалювати вогонь не можна. Шукайте одяг і ковдри, боріться за своє життя. У бачку вашого унітазу – питна вода, сподівайтесь на допомогу, якщо вже пройшло багато днів. Під час вірменського землетрусу в 1988 році протягом 7 днів з руїн було врятовано 15 тисяч чоловік.

Попередити про землетрус може сигнал цивільної оборони: гудки сирени “Увага всім!”, треба включити репродуктор, приймач, місцевий канал телебачення і отримати відповідну інструкцію. Відразу ж після землетрусу небезпечно запалювати вогонь. Треба негайно оглянути завали – чи не потрібна можливо комусь допомога. Дійте при цьому обережно, не займайте без потруби телефон, не перевіривши системи, не спускайте воду. Промислові аварії, пожежі є звичайними супутниками подібних стихійних лих. Потурбуйтесь про дітей: за ними потрібен особливий контроль.

1. Оскільки повінь – явище розтягнуте в часі, то потрібно, якщо є можливість, переїхати у місця, які розташовані вище від можливого рівня затоплення (евакуація).

2. Якщо немає можливості евакуюватися, тоді потрібно перенести життєво необхідні речі (одяг, їжу, питну воду, аптечки) на максимально високе місце в помешканні (горище, дах, верхні поверхи і т.п.), щоб при необхідності затоплення нижніх поверхів, можна було дочекатися допомоги на вищих щабелях будинку не потерпаючи від холоду, голоду і спраги.

3. Варто підготувати плавальні засоби, які б допомогли при необхідності утримуватися на воді.

4. Під час сильного прибуття води електроенергію в будинку бажано відключити, газ перекрити на центральному крані в будинку

5. Під час повені необхідно не панікувати, надавати можливу допомогу усім, хто цього потребує.

6. Варто запастися ліхтарем, свічками, ракетницями – на випадок подання сигналів у темний період доби.

7. Важливою умовою є зберігання спокою, не допускання паніки серед оточуючих.

46.У зоні бактеріологічного зараження запроваджують спеціальний режим — карантин або обсервацію.

Карантин — суворий режим ізоляції певної групи на­селення з метою запобігання розповсюдженню інфекцій­них захворювань. У зоні карантину не дозволяється вихо­дити зі своїх житлових приміщень. Продукти харчування і предмети першої необхідності доставляються додому. Ви­хід (виїзд) з районів, у яких оголошено карантин, заборо­няється.

Обсервація — медичне спостереження за певною гру­пою населення. В зоні обсервації медична служба цивіль­ної оборони виявляє захворювання, проводить профілак­тичні заходи, робить спеціальні щеплення. Обмежується спілкування між людьми. Навчальні та культурно-освітні заклади можуть продовжувати свою роботу, але за умови суворого виконання встановлених правил.

Населення, яке перебуває у зоні бактеріологічного за­раження, повинно суворо додержувати вимог медичної служби ЦО. Надзвичайно важливо не порушувати режи­му харчування. Можна їсти тільки ті продукти, що збері­галися у холодильнику або в закритій тарі, їжу слід обов'язково піддавати тепловій обробці, воду для пиття — кип'ятити.

Велике значення в цих умовах має чистота жител, дворів, місць загального користування. Необхідно суворо виконувати вимоги особистої гігієни: щодня митися, що­тижня міняти натільну і постільну білизну, постійно сте­жити за чистотою рук, волосся. В усіх випадках, перебу­ваючи у зоні бактеріологічного зараження, потрібно зберігати спокій і додержувати встановлених правил.

Радіоактивне зараженою може виявитися місцевість не тільки після ядерного вибуху, а й внаслідок аварії на атомній електростанції, на інших об'єктах, що виробля­ють або використовують розщеплені матеріали.

Характерна особливість радіоактивного зараження місцевості після ядерного вибуху — швидкий спад рівнів радіації через безперервний розпад радіоактивних речо­вин. Так, через 7 год після вибуху рівень радіації на міс­цевості зменшується у 10 разів, через добу — приблизно у 40 разів, через 49 годин — у 100 разів. Найдужче спа­дають рівні радіації у першу добу, яка становить найбільшу небезпеку для людей.

У тих населених пунктах і районах, де виявлено радіоактивне зараження, усі мешканці повинні надягнути респіратори, протипилові тканинні маски, ватно-марлеві пов'язки або протигази, взяти документи, запас їжі і во­ди, медикаменти, предмети першої необхідності й піти до захисної споруди. (Цього не було зроблено у Прип'яті, Чорнобилі та в навколишніх населених пунктах після аварії на ЧАЕС у 1986 р.) Якщо обставини змусили когось сховатись у квартирі або виробничому приміщенні, потрібно, не гаючи часу, зачинити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, затулити всі щілини.

Якщо ж люди опинилися в зоні зараження або їм потрібно залишити її, кожна людина повинна прийняти радіозахисний засіб. Складною і дуже відповідальною проблемою в таких умовах є харчування. Готувати їжу найкраще на незараженій території. В разі крайньої по­треби можна готувати на відкритій місцевості з рівнем радіації не вищим 1 Р/год, а якщо рівень радіації — до 5 Р/год, то у наметах. Коли радіація вища за 5 Р/год — лише у закритих герметичних і дезактивованих примі­щеннях або у захисних спорудах.

Слід пам'ятати, що і після зняття обмежень треба додержувати заходів перестороги, оскільки частина радіоактивних речовин (в основному ізотопи цезію-137 і стронцію-90) надовго залишається на ґрунті, рослин­ності, у воді, на поверхні будівель. Вони можуть потра­пити до організму з їжею і водою. Тому для приготуван­ня їжі придатні тільки ті продукти, що зберігалися у по­гребах, підстіллях, холодильниках, кухонних столах, ша­фах, закритому скляному посуді, були загорнуті в пило­непроникні матеріали.

Щоб запобігти масовому радіаційному опроміненню (чи хоча б знизити його дози до допустимих норм), штаби ЦО у цих зонах запроваджують режими радіаційного захи­сту, тобто визначають час безперервного перебування лю­дей у захисних спорудах, тривалість перебування у будин-

ках і на відкритій місцевості. Якщо підприємство і в цих умовах продовжує свою діяльність, то для кожного цеху встановлюється час роботи, час відпочинку в захисних спо­рудах або житлових приміщеннях. Вибір режиму зале­жить від рівнів радіації, захисних властивостей сховищ, наявності протирадіаційних укриттів та інших умов.

Нині розроблено і рекомендовано вісім типових ре­жимів захисту для різних категорій населення: режими 1-3 — для непрацюючого населення, режими 4—7 — для робітників і службовців, режим 8 — для особового складу невоєнізованих формувань.