Зміст

№п/п	Найменування розділу	Стор.
1	Вступ	5
1.1.	Основні відомості про електроустановки	5
1.2.	Напруга електроустановок	6
2.	Технологія ремонту та обслуговування схеми захисту ел.двигуна при допомозі теплового реле і по напрузі нульової послідовності з штучної зірки з 3х ємностей	8
2.1.	Схема захисту ел.двигуна при допомозі теплового реле і по напрузі нульової послідовності з штучної зірки з 3х ємностей	8
2.2.	Принцип роботи асинхронного двигуна	9
2.3.	Призначення схеми	11
2.4.	Склад схеми	11
2.5.	Принцип роботи схеми	12
2.6.	Переваги схеми	13
2.7.	Недоліки схеми	13
3.	Розробка технологічного процесу	14
3.1.	Загальні відомості	14
3.2.	Організація робочого місця	16
3.3.	Застосовуваний інструмент, деталі і матеріали	16
3.4.	Технологічний процес монтажу схеми	17
3.5.	Контроль якості монтажу схеми	18
3.6.	Розрахункова частина	18
3.7.	Технологічна карта ремонту схеми	19
3.8.	Операції технічного обслуговування і періодичність оглядів ел.двигуна і схеми	21
4.	Техніка безпеки	23
4.1.	Забезпечення безпеки при роботі в електроустановках	23
4.2.	Електроінструмент і переносні електричні світильники	23
4.3.	Захисні засоби	24
4.4	Література	26

1. Вступ

1.1. Основні відомості про електроустановки.

Сукупність машин, апаратів, ліній і допоміжного устаткування (разом зі спорудженнями і приміщеннями, у яких вони встановлені), призначених для виробництва, перетворення, трансформації, розподілу електроенергії, називають електроустановками.

Електроустановки розрізняють: по призначенні-генерують (у них виробляють електроенергію), перетворювально-росподільчі (з їхньою допомогою перетворять електроенергію в зручний для передачі і споживання вид, передають її і розподіляють між споживачами) і споживчі; по роду струм-постійний і змінний струми; по до 1000 В и вище 1000 В. Цей розподіл викликаний розходженням типів і конструкцій апаратів, а також вимог, пропонованих при спорудженні й експлуатації електроустановок різних напруг.

Електроустановки, не захищені будинком від атмосферних чи впливів захищені тільки навісами, сітчастими огородженнями, називають відкритими чи зовнішніми, а електроустановки, розташовувані усередині будинку, що захищає їх від атмосферних впливів,— закритими чи внутрішніми.

Приміщення, у яких розташовані чи електроустановки їх відгороджені (наприклад, сітками) частини, доступні тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу, відносять до електроприміщень. При цьому кваліфікованим обслуговуючим персоналом є спеціально підготовлені обличчя, що пройшли перевірку знань в обсязі, обов'язковому для даної роботи (посади), і маючи кваліфікаційну групу по електробезпеці, передбачену “Правилами техніки безпеки”.

Електроустановки електричних станцій, що генерують у залежності від виду перетвореної енергії бувають тепловими, атомними, гідравлічними, повітряними, приливними й ін. За допомогою генераторів змінного струму вони виробляють електроенергію на напрузі 6—20 кв. Передавати її на значні відстані на такій напрузі економічно недоцільно. Тому на електростанціях встановлюють трансформатори, що підвищують напругу до 35—1150 кв. На цій напрузі електроенергія передається по повітряних і кабельних лініях у район споживання, де встановлені знижувальні трансформатори, що знижують напругу до 6—35 кв.

У районі споживання електроенергії застосовують апарати, агрегати і механізми, що називаються електроприймачами, що перетворюють електроенергію в інший вид енергії. Електроприймач чи групу электроприймачів, що розташовуються на визначеній території й об'єднаних технологічним процесом, називають споживачем електроенергії.

Електротехнічні вироби, що використовуються для виробництва, перетворення, передачі, розподілу, чи споживання електроенергії, називають електроустаткуванням. По виду захисту розрізняють електроустаткування вологостійке, відкрите, захищене, водозахисне, бризгозахисне, каплезахисне, пылозахисне, закрите, герметичне, вибухозахсне.

1.2. Напруга електроустановок

Один з основних параметрів електроустановок — номінальна напруга. Номінальна напруга електроустановок до 1000 В и вище 1000 В постійного і змінного струми приведені в табл. 1 і 2. При цьому для джерел і перетворювачів електроенергії зазначені міжфазні напруги трифазного струму.

Таблиця 1.Номінальні напруга до 1000 В електричних мереж і джерел, що приєднуються до них, перетворювачів і приймачів енергії (ДСТ 2128-75)

Тік	Напруга, В
	джерел і перетворювачів	мереж і приймачів
Постійний Змінний: однофазний трифазний	28,5; 115; 230;460 42; 230 42; 230; 400; 690	27;110;220;440 40;220;380;660 40; 220; 380; 660

Додатково до зазначеного в табл. 1 допускаються наступні номінальні напруги: змінного струму—12 В (перетворювачі і приймачі) для електроустаткування, що застосовується в умовах підвищеної вологості; 24 В однофазного струму і 36 В змінного струму частотою 50 Гц для джерел, перетворювачів і приймачів загального призначення; 133 (перетворювачі) і 127 В (приймачі) для раніше розробленого й устаткування, що випускається; постійного струму- 1,25; 1,5; 2; 2,5; 3,5; 6; 12; 24 В для хімічних джерел і приєднаних до них приймачів; 12, 14, 36, 48 і 60 В для джерел, перетворювачів і приймачів у мережах загального призначення.

Напруга 6—10 кв використовується в розподільних мережах міст, сільських районів, а також у живильних і розподільчих мережах невеликих і середніх підприємств на другій і наступній ступінях розподілу електроенергії; напруга 35 кв — у розподільних мережах з лініями середньої довжини, а також для живлення підприємств середньої потужності і розподіли електроенергії на них за допомогою глибоких уведень (система електропостачання з наближенням вищої напруги до електроустановок споживачів з найменшою кількістю ступеней проміжної трансформації й апаратів). При значних навантаженнях (50—80 Мвт) у цих умовах застосовується напруга 110 Кв.

Напруга 220—500 Кв використовується для передачі електроенергії від великих електростанцій до районних підстанцій, для утворення з них електричної системи, а також для живлення великих енергоємних підприємств. При потужності 1500—2000 МВт доцільна передача електроенергії напругою 750 кв на відстань до 2000 км

2. Ремонт схеми захисту електродвигуна при допомозі теплового реле і по напрузі нульової послідовності зі штучної зірки зі 3х ємностей.

2.1. Схема захисту електродвигуна при допомозі теплового реле і по напрузі нульової послідовності зі штучної зірки зі 3х ємностей.

Рис. 1.

2.2. Принцип дії асинхронного двигуна.

Найпоширенішим з електричних двигунів є трифазний асинхронний двигун, вперше сконструйований відомим російським електриком М. О. Доліво-Добровольським в 1895р.

Асинхронний двигун відзначається простотою конструкції та нескладністю обслуговування. Як і будь яка машина змінного струму, асинхронний двигун складається з двох основних частин — статора і ротора. Статором називається нерухома частина машини, ротором — її обертова частина. Властивістю асинхронної машини є її оборотність, тобто вона може бути використана в режимі генератора і у режимі двигуна. Через ряд суттєвих недоліків асинхронні генератори майже не застосовуються, у тієї годину як асинхронні двигуни набули великого поширення.

Багатофазна система змінного струму утворює обертове магнітне поле, частота обертання якого п₁ = 60f₁/р. Якщо частота обертання ротора дорівнює частоті обертання магнітного поля (п₂=п₁), така частота називається синхронною. Якщо ж частота обертання ротора не дорівнює частоті обертання магнітного поля

(п₂≠п₁), то така частота називається асинхронною.

В асинхронному двигуні робочий процес протікатиме тільки за асинхронної частоти, тобто коли частота обертання ротора не дорівнює частоті обертання магнітного поля. Частота обертання ротора може мало чим відрізнятися від частоти обертання поля, але під година роботи двигуна вона завжди буде менша (п₂<п₁).

Робота асинхронного двигуна грунтується на явищі, що називається «диск Араго — Ленца» (мал.2). Це явище палягає ось у чому:

Якщо перед полюсами постійного магніту помістити мідний диск 1, який вільно сидить на осі 2, й обертати магніт навколо його осі за допомогою рукоятки 3, то мідний диск обертатиметься в тому ж напрямку. Це пояснюється тим, що під година обертання магніта його магнітне поле пронизує диск і індукує в ньому вихрові струми. Унаслідок взаємодії вихрових струмів з магнітним полем магніту виникає сила, яка приводить диск в обертання. На основі закону Ленца напрямок будь-якого індукованого струму такий, що він протидіє причин, яка його викликала. Томові вихрові струми в тілі диска прагнуть затримати обертання магніту, але не маючи можливості зробити це, приводять диск в обертання так, що він обертається слідом за магнітом. При цьому частота обертання диска завжди менша, ніж частота обертання магніту. Якби ці частоти в якомусь заподіянні стали однаковими, то магнітне поле не переміщувалось би відносно диска, а отже, у ньому не виникали б вихрові струми, тобто не було б сили, під впливом якої диск обертається.

В асинхронних двигунів постійне магнітне поле замінене обертовим магнітним полем, яку утворює трифазна система, ввімкнена в мережу змінного струму. Обертове магнітне поле статора перетинає провідники обмотки ротора й індукує в них ЕРС. Якщо обмотка ротора замкнена на якийсь опір або накоротко, то по ній під дією індукованої ЕРС протікав струм. Унаслідок взаємодії струму в обмотці ротора з обертовим магнітним полем обмотки статора утворюється обертаючий момент, під дією якого ротор починає обертатися за напрямком обертання магнітного поля.

Отже, для зміни напрямку обертання ротора, тобто для реверсування двигуна, потрібно змінити напрямок обертання магнітного поля, утвореного статорною обмоткою. Це досягається зміною чергування фаз статорних обмоток, для чого слід поміняти місцями відносно ватискачів мережі будь-які дві із трьох проводів, які з'єднують обмотки статора з мережею. Реверсивні двигуни обладнуються перемикачами, за допомогою яких можна змінювати чергування фаз статорних обмоток, а отже, і напрямок обертання ротора.

Якщо припустити, що в певний момент години частота обертання ротора дорівнює частоті обертання статорного поля, то провідники роторної обмотки не перетинатимуть магнітного поля статора і струму в роторі не буде. У цьому разі обертаючий момент дорівнюватиме нулеві і частота обертання ротора зменшиться порівняно з частотою обертання статорного поля, доки не виникне обертаючий момент, що врівноважує гальмівний момент, який складається з моменту навантаження на валі і моменту сил тертя в машині.

Рис.2.Схема, що пояснює принцип дії асинхронного двигуна.

2.3. Призначення схеми.

Схема призначена для захисту електричних двигунів по напрузі нульової послідовності за допомогою теплового реле і трьох конденсаторів включених за схемою штучної зірки. Схема надійно спрацьовує у випадку обриву однієї з фаз сіткової напруги або різкого перекосу фаз при неправильному перерозподілі навантажень між фазами.

2.4. Склад схеми.

Схема складається із силової частини і схеми керування.

а) У силову частину входять:

-Автоматичний вимикач QF;

-Провідники;

-Силові контакти магнітного пускача КМ;

-Нагрівальні елементи теплового реле КК;

-Електричний двигун М;

-Конденсатори С1,С2, С3.

б) У схему керування входять:

-Провідники;

-Кнопкова посада SBT (ВІДКЛЮЧЕНО) з нормально замкненими контактами (НЗК);

-Кнопкова посада SBC (ВКЛЮЧЕНО) з нормально розімкненими контактами (НРК);

-Котушка магнітного пускача КМ із контактом, що самоблокує, КМ (НРК);

-Нормально замкнений контакт теплового реле КК;

-Реле напруги нульової послідовності КV з нормально замкненим контактом КV у ланцюзі блокування живлення котушки магнітного пускача КМ.