- •Поняття літературної мови.
- •Типи термінологічних словників, правила користування ними.
- •Поняття про мовні норми, її види.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Функції мови.
- •Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.
- •Характеристика одс.
- •Іменники на позначення професій, посад, звань. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.
- •Стилі сучасної української літературної мови.
- •Правопис складних іменників та прикметників. Правопис прислівників.
- •Вимоги до ділового мовлення.
- •Загальнонаукові терміни.
- •Особливості мовленнєвого етикету.
- •Особливості українського правопису. Орфоепічні норми.
- •Композиція публічного виступу.
- •Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •Види усного професійного спілкування.
- •Узгодження прикметників з іменником на позначення певних професій.
- •Основні форми проведення дискусій.
- •Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •Вимоги до проведення дискусій.
- •Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення.
- •Терміни і термінологія.
- •Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •Професіоналізми.
- •Типи мовлення.
- •Фразеологічні одиниці та їх використання у мовленні.
- •Просте і складне речення у діловому мовленні.
- •Вимоги до професійних текстів.
- •Організаційні документи. Статут, положення, інструкція.
- •Відмінювання числівників.
- •Розпорядчі документи. Наказ, розпорядження, постанова.
- •Особливості вживання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •Правила запису числівників у ділових паперах.
- •Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс.
- •Особливості використання багатозначних слів і омонімів у професійному мовленні.
- •Правила оформлення доручення та розписки.
- •Особливості використання паронімів і синонімів у професійному мовленні.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, заява, резюме.
- •Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •Довідково-інформаційні документи: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки.
- •Призначення та класифікація документів.
- •Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
- •Вимоги до складання та оформлення різних видів документів.
- •Види спілкування.
- •Стандартні і нестандартні документи.
- •Безособові конструкції з дієслівними формами -но, -то у діловому мовленні.
- •Вимоги до складання й оформлення розпорядчих і організаційних документів.
- •Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •Ділове листування. Види службових листів.
- •Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю.
- •Особливості оформлення довідково-інформаційної документації.
- •Сутність і зміст етики ділового спілкування. Етичні норми і нормативи.
- •Особливості оформлення документів щодо особового складу.
- •Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •Протокол, витяг з протоколу.
- •Етапи ділового спілкування.
- •Основні реквізити документів.
- •Культура телефонного діалогу.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •Ознаки та аспекти культури мовлення.
- •Лексика за сферою вживання.
- •Нормативні документи про державний статус української мови.
- •Джерела походження фразеологізмів.
- •Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •Прийменник «по» в діловому мовленні.
- •Терміни та професіоналізми, їх відмінності.
- •Документ — основний вид ділового мовлення.
Організаційні документи. Статут, положення, інструкція.
Комплекс взаємопов'язаних документів, що регламентують структуру, завдання і функції підприємства, організацію його роботи, має рацію, обов'язки і відповідальність керівників і фахівців підприємства, називається організаційними документами.
Положенням називається правовий акт, який визначає основні правила організації й діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств, що їм підпорядковуються. Розрізняють положення: 1)типові, 2)індивідуальні. Типові положення розробляють для системи установ і підприємств і затверджують вищим органом управління. Індивідуальні положення розробляють на основі типового положення і затверджують їх керівники підприємств (організацій, закладів).
Реквізити положення: герб; назва відомства, організації, структурного підрозділу; гриф затвердження; назва виду документа; положення; місце видання; дата; індекс; заголовок до тексту; текст; підпис; відмітка про погодження.
Інструкцією називається документ, створений органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші сторони діяльності та відносини установ, закладів, підприємств, службових осіб. Розрізняють інструкції:1)посадові, 2)з техніки безпеки, 3)з експлуатації різного обладнання. Кожна інструкція повинна бути затверджена вищими органами чи керівниками організацій (або ж наказом із зазначенням номера та дати видання). Реквізити інструкції: назва виду документа; гриф затвердження: заголовок; дата; індекс; місце видання; текст; підпис; види погодження. Для тексту інструкції характерні наказові формулювання: повинен, необхідно, не дозволено. Зміст потрібно викладати від 2-ої, 3-ої особи, рідше - у безособовій формі. Останнім часом широкого використання набувають посадові інструкції (це документи, що визначають організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі, що забезпечує умови дня його ефективної праці).
Статутом називають юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність установ, товариств, громадян, права та обов'язки в певній сфері державного управління або господарської діяльності. Розрізняють статути: 1) типові, 2) індивідуальні. Типові статути розробляють для певних систем установ, підприємств тощо. Затверджують їх вищі органи державної влади та управління, з'їзди, і громадські організації. Індивідуальні статути розробляють для певної організації шляхом конкретизації окремих статутів. їх затверджують вищі установи, яким підлягають організації, підприємства тощо.
Затверджені статути мають бути зареєстровані в органах Міністерства фінансів України.
Реквізити статутів: гриф затвердження вищою установою чи органом управління: назва виду документа; заголовок; текст (загальні положення, мета і завдання діяльності, функції, утворення і використання коштів, майно підприємства, управління, створення та використання пайового фонду, членство, права і обов'язки, звіт, звітність, контроль, виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяльність, реорганізація та ліквідація); відмітка про погодження та реєстрацію; дата.