- •Виникнення соціологічної науки обумовлено суспільними потребами, до яких треба віднести:
- •Причини розгрому соціології:
- •Складові соціологічного дослідження:
- •Взаємодії можуть носити самий різноманітний характер і відрізнятися:
- •Класифікація соціальних відносин:
- •Принцип класифікації соціальних інститутів:
- •Етапи процесу інституціоналізації:
- •Основні елементи організації:
- •Основні підсистеми суспільства:
- •Функції кризи:
- •3 Стадії протікання соціального конфлікту: 1. Предконфліктна 2. Безпосередньо конфлікт 3. Вихід із конфлікту.
- •Стадії (фази) соціалізації:
- •Розвиток освіти визначається наступними основними характеристиками:
- •Серед цінностей, властивих суспільству, виділяють наступні:
- •На думку антропологів, культура складається з чотирьох елементів:
Стадії (фази) соціалізації:
Соціальна адаптація – пристосування (звикання) індивіда до соціальних умов, до рольових функцій, соціальних норм, що складаються на різних рівнях життєдіяльності суспільства; до соціальних груп, колективів, що виступають як середовище його життєдіяльності.
Інтеріоризація (чи асиміляція) – процес “включення” соціальних норм і цінностей людини, що стають його постійними супутниками і змушують часто по-новому оцінити ситуацію і відкрити для себе нові соціальні норми і цінності.
Девіація - відхилення індивіда чи групи від норми Соціальне відхилення - такі порушення соціальних норм, що характеризуються визначеною масовістю, стійкістю і поширеністю в суспільстві. У широкому значенні, девіація – це будь-яке відхилення від норми. У вузькому значенні, девіантна поведінка - така поведінка, яка не призводить до покарання. Сукупність же протиправних учинків, чи злочинів, називається в соціології делінквентною поведінкою.
Функцій девіації:
соціальна функція, згідно якої девіація впливає на суспільство відповідно до вектора, протилежного його суті;
асоціальна чи функція-дисфункція, завдяки якої руйнується нормальна і формується аномальна частина соціуму.
девіація іманентно властива суспільству, породжується ним і породжує, зберігає і трансформує його;
девіацію не можна розглядати як жорстоке явище, чітко обкреслене своїми границями;
девіація виступає у виді границі нормального соціуму;
девіація характеризується суб'єктивністю її сприйняття, особливо в перехідні епохи
Серед найважливіших функцій освіти виділяють:
Трансляційна: передача накопичених знань від покоління до покоління;
Культурологічна: формування культури, підтримка і розвиток її тонусу, поширення і втілення в життя суспільства;
Соціалізаторська: забезпечує формування особистості, розвиток її умінь, знань і навичок;
Статусна: визначення статусу особистості, її мобільності;
Кумулятивна: нагромадження знань, досвіду;
Комунікативна: забезпечує процеси спілкування між людьми, культурами, суспільствами;
Регулятивна: здійснює регуляцію економічних, соціально-класових, політичних, національних і інших процесів;
Інноваційна: виступає джерелом нововведень у різних сферах життєдіяльності суспільства.
Розвиток освіти визначається наступними основними характеристиками:
Доступність освіти для самих широких шарів.
Якість освіти, що концентровано виражається у підготовлених фахівцях.
Розмаїтість і можливість задоволення індивідуальних запитів тих, хто навчається.
Гнучкість освіти, тобто здатність швидко реагувати на запити часу щодо підготовки фахівців.
Рівень підготовки і динаміка розвитку викладацьких кадрів.
Науково-методологічне й інформаційне забезпечення.
Матеріально-технічне забезпечення.
Культура - певний рівень розвитку суспільства і людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, а також в створюваних ними матеріальних і духовних цінностях Культура в широкому значенні - соціальний механізм взаємодії особи і соціальної спільності з навколишнім середовищем (сукупність способів, методів, орієнтації, які генетично не наслідують, а виробляються людьми в процесі спільного життя) Культура у вузькому сенсі - система цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, властивих певній соціальній групі, спільності, людству в цілому