Об'єкт пізнання - все те, на що спрямована діяльність дослідника. Це те, що протистоїть йому як об'єктивна реальність. Будь-яке явище, процес або відносини об'єктивної реальності можуть бути об'єктом дослідження самих різних наук. Предмет будь-якої науки - та частина об'єктивної реальності, яка безпосередньо вивчається і визначається специфікою цієї науки. СОЦІАЛЬНЕ - СУКУПНІСТЬ ТИХ АБО ІНШИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ І ОСОБЛИВОСТЕЙ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН, ІНТЕГРОВАНИХ ІНДИВІДАМИ АБО СПІЛЬНОТАМИ В ПРОЦЕСІ ЇХ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКА ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В ЇХ СТОСУНКАХ ОДИН ДО ОДНОГО, ДО СВОГО СТАНОВИЩА В СУСПІЛЬСТВІ, ДО ЯВИЩ І ПРОЦЕСІВ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ.

Макро соціологія – теорії, що описують масштабні закономірності у розвитку суспільства; взаємодія основних елементів суспільної системи, міжгрупові відносини та фундаментальні процеси. Людина в макро соціології представляється не джерелом буття, а його результатом, одним з факторів. Вона втрачається в великих спільнотах, соціальних інститутах. Мікро соціологія – теорії, що описують влив міжособистісних відносин, малих груп, колективної поведінки на процес виникнення та розвитку конкретних соціальних явищ. В центрі цього напряму знаходяться невеликі явища соціуму и, перш за все, сама людина.

СОЦІОЛОГІЯ - це наука про становлення, розвиток, функціонування суспільства в цілому, соціальних спільнот, соціальних інститутів, соціальних процесів, зокрема, наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку та взаємодії між різноманітними соціальними спільнотами, наука про закономірності соціальних дій та масової поведінки

Структура соціологічної системи знань:

Загальна соціологічна теорія (академічна, фундаментальна).

Спеціальні соціологічні теорії або теорії середнього рівня.

Конкретно-соціологічні дослідження.

Функції соціології залежать від наступних факторів:

По-перше, від рівня її розвитку як науки, що спроможна осягати сутність соціальних процесів, передбачати їх розвиток, що дає інформацію для прийняття управлінських рішень.

По-друге, від типу суспільної системи.

По-третє, від духовно-культурної традиції суспільства.

Пізнавальні функції соціології:

Описова – формування описів соціальних явищ, об’єктів та процесів.

Діагностична – установлення діагнозу соціальних захворювань, проблем.

Прогностична – підготовка соціальних нормативних та пошукових прогнозів.

Моделювання – розробка моделей соціальних об’єктів та процесів

Теоретична – побудова теорій, які дозволяють надавати пояснення соціальних явищ.

Методологічна – наявність в соціології методологічних принципів, підходів, методів, які дозволяють організовувати пізнавальний процес.

Практичні функції соціології:

Рекомендаційна – розробка практичних рекомендацій в тих або інших напрямках діяльності людей.

Соціального проектування та конструювання – розробка соціальних проектів та їх реалізація.

Соціального планування – побудова планів соціального розвитку

Організаційно-технологічна – забезпечує в суспільстві соціально-інженерну діяльність

Управлінська – допомагає при здійсненні управлінської діяльності

Інструментальна – використання соціологічного інструментарію.

Оцінювання – формує оцінки тих чи інших соціальних явищ та процесів.

Світоглядна – формує погляди людини на суспільство.

Культурологічна – визначає особливий тип культури – соціальну культуру людини.

Метод науки – це те, що знаходиться між суб’єктом и об’єктом, предметом дослідження, це засіб вивчення суб’єктом об’єкта. Структура метода соціології: 1. Принципи соціального пізнання. 2. Правила пізнавальної діяльності. 3. Категорії, закономірності, теорії. 4. Загальнонаукові методи як сукупність пізнавальних процедур. 5. Власні методи дослідження, визначені об’єктом та предметом пізнання.

Принцип пізнання - історично узагальнена вимога до пізнавального процесу, що надає йому деяку спрямованість, що вказує шлях руху до істини, але не саму істину.

Принципи соціального пізнання:

Принцип об’єктивності

Принцип науковості

Принцип розвитку або діалектичний принцип

Принцип матеріалізму

Принцип системності

Принцип конкретно-історичного підходу

Принцип ідеалізму

Моральні принципи (порядність, чесність, відповідальність перед суспільством)

Правила пізнавальної діяльності носять більш конкретний характер, вони часто виступають елементами регулювання методів пізнання.

Категорії - основні поняття, які відображають дійсність, що вивчається.

Соціологічні категорії поділяються на декілька різновидів:

соціально-філософські,

загально методологічні;

категорії галузевої соціології;

категорії, що характеризують різноманітні спільноти;

категорії методико-технічні

Соціальні закони - це необхідні, стійкі, повторювані, сутнісні та незалежні від волі дослідника відношення між явищами та процесами

Соціологія оперує трьома групами законів:

що діють на протязі всієї історії –загально соціологічними законами;

що діють в межах однієї формації –формаційними законами;

що діють в тій чи іншій сфері суспільства –економічні, соціальні, політичні, культурно-ідеологічніескими.

Основні етапи виникнення та розвитку соціології включають в себе:

Переднауковий період - відбувалося виникнення соціальних ідей та примітивної практики досліджень

Виникнення соціологічної науки – 30-40 рр. ХІХ ст.

Класичний період – ХІХ – початок ХХ ст.- формуються основні теорії соціології, які отримали назву “класичних”

Розвиток соціологічної науки у другій половині и та наприкінці ХХ ст. -відбувається перегляд класичних концепцій та формування нового погляду на суспільство

Передумови розвитку соціологічної науки: - зростання цивілізованості суспільства в ході історичного розвитку, коли в нім поступово "проявляються" контури сучасного суспільства; - розвиненість культури, інших наук, які формують арсенал принципів, методів розуміння усього сущого, роблять такі відкриття, які стимулюють пошуки в сусідніх областях; - впливи політичного режиму, який або стримував її розвиток, або всіляко стимулював її розвиток; - соціологічна наука вбирала національні, культурні, історичні особливості своєї країни.

Виникнення соціологічної науки обумовлено суспільними потребами, до яких треба віднести:

Бурхливий розвиток промисловості та формування капіталістичних відносин, які вимагали наукового знання соціальних умов виробничої діяльності, закономірностей ринкового суспільства.

Виникнення контурів сучасного суспільства після буржуазних революцій в країнах Західної Європи. найбільш швидко проходило руйнування феодальних інститутів та виникнення нового суспільства після Великої французької революції, завдяки якій відбулися якісні зміни суспільства в межах одного покоління.

Фундаментальні відкриття в області природничих наук, виникнення філософських, економічних та політологічних концепцій, які підготували базис для опанування людиною соціальної форми матерії як найбільш складної.

Закон "трьох стадій", або "трьох станів" О. Конта:

1. Теологічна або фіктивна стадія

2. Метафізична або абстрактна стадія

3. Позитивна або реальна стадія

Класичний етап в розвитку соціології характеризується класичним типом науковості. Основні принципи класичної методології зводяться до наступних:

• Соціальні явища підкоряються законам, загальним для всієї дійсності. Немає ніяких специфічних соціальних законів.

• Соціологія повинна будуватися за прикладом природничих “позитивних” наук.

• Методи соціального дослідження повинні буту такими ж точними, жорсткими. Всі соціальні явища повинні буту описані кількісно.

• Найважливішим критерієм науковості є об’єктивність змісту знання. Це означає, що соціологічне знання не повинно утримувати в собі суб’єктивні уявлення, але описувати соціальну дійсність, незалежно від нашого до неї відношення.

Для російської соціології характерні наступні особливості:

• виключна різноманітність шкіл та течій, багато з яких знаходилися на передових рубежах світової соціологічної думки;

• розвивалася одночасно як частина загальноєвропейської культури, відчуваючи помітний вплив відомих західних соціологів і як складна єдність соціологічних ідей різних народів;

• висока духовність, постановка питань, відбиваючих судьби народів, найвища цінність - інтереси народу;

• через економічну та соціально-політичну відсталість Росії була чітко виражена утопічна тенденція, яка визначала глобальні трагедії народу, масштабні помилки в політиці;

• популярність ідей соціалізму, по відношенню до яких практично завжди існувала загроза їх спотворення, утопізації.

Причини розгрому соціології:

• соціологічні дослідження вітчизняних вчених давали об’єктивний портрет помилок та злочинів сталінського керівництва, відкривав демографічну кризу, яка виникла під час сталінських репресій, злочинів індустріалізації, колективізації, винищенню кулаків тощо.

• прагнення І. В. Сталіна піднятися на Олімп філософського знання. Не володіючи соціологічної культурою, “вождь всіх народів” йшов шляхом примітивізації філософської думки. А це було можливо лише тоді, коли філософія загубила зв’язок з дійсністю, перестане отримувати емпіричну соціологічну інформацію.

• сталінська доктрина загострення класової боротьби в умовах побудови соціалізму, яка була перенесена і в науку. Ця доктрина постійно вимагала жертви для свого доказу. І такою жертвою виступила соціологія і соціологи, деякі з яких до того ж критикували сталінізм.