- •Виникнення соціологічної науки обумовлено суспільними потребами, до яких треба віднести:
- •Причини розгрому соціології:
- •Складові соціологічного дослідження:
- •Взаємодії можуть носити самий різноманітний характер і відрізнятися:
- •Класифікація соціальних відносин:
- •Принцип класифікації соціальних інститутів:
- •Етапи процесу інституціоналізації:
- •Основні елементи організації:
- •Основні підсистеми суспільства:
- •Функції кризи:
- •3 Стадії протікання соціального конфлікту: 1. Предконфліктна 2. Безпосередньо конфлікт 3. Вихід із конфлікту.
- •Стадії (фази) соціалізації:
- •Розвиток освіти визначається наступними основними характеристиками:
- •Серед цінностей, властивих суспільству, виділяють наступні:
- •На думку антропологів, культура складається з чотирьох елементів:
Принцип класифікації соціальних інститутів:
Історичний розвиток
Ступінь формальності
Значимість для суспільства
Сфера прояву
Функції, що реалізуються
Основні (головні, фундаментальні) соціальні інститути – їх призначення задовольнити головні потреби людей
Можна виділити 5 видів соціальних інститутів, що виникають для задоволення постійних потреб:економічні;політичні;соціальні;виховні та культурні;релігійні.
Неосновні соціальні інститути – в рамках фундаментальних основних інститутів призвані обслуговувати конкретний випадок або задовольняти не фундаментальну потребу
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ – процес визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів та ролей, приведення їх в систему, яка здатна діяти в напрямку задоволення деякої суспільної потреби; це заміна спонтанної та експериментальної поведінки на таку, що можна передбачити, яка очікується, моделюється, регулюється
Етапи процесу інституціоналізації:
взаємодія потреб, задоволення яких вимагає спільних зусиль;
формування спільних цілей;
поява соціальних норм і правил в ході стихійної соціальної взаємодії;
поява процедур, пов’язаних з нормами і правилами;
інституціоналізація норм і процедур, тобто їх прийняття, практичне використання;
встановлення системи санкцій для підтримання норм і правил, диференційованість їх використання в окремих випадках;
створення системи статусів та ролей, що охоплюють всіх без виключення членів інституту.
Наявні функції соціальних інститутів: 1. Задоволення соціальних потреб. 2. Функція закріплення та виробництва соціальних (суспільних) відносин. 3. Регулятивна функція – регулює діяльність індивіда в рамках інституту, тобто робить цю діяльність такою, що можна спрогнозувати. 4. Інтегративна функція – в рамках інституту відбувається інтеграція і об’єднання членів суспільства, соціальних груп. 5. Включення людей в діяльність: - транслюючи функція; - комунікативна (інформаційна) функція
Соціальна організація - тип колективу, створений для виконання певних намірів або цілей, що характеризується формальною структурою правил, владними відносинами, розподілом праці, обмеженим членством або прийомом. Соціальна організація - штучно створена соціальна група інституціонального характеру. Ознаки організації: - розподіл праці між учасниками; - упорядкованість діяльності людей, наявність різних норм у вигляді законів, статутів, кодексів тощо; - організаційна культура, яка визначається рівнем управлінської, правової, моральної та іншої культур керівників та підлеглих
Основні елементи організації:
Соціальна структура, яка має два аспекти бачення: формальна структура, яка являє собою систему визначених ролей, і неформальна структура, яка визначається фактичним виконанням ролей.
Цілі, на основі яких і формується організація.
Члени або учасники, які входять в організацію, займають в ній певні позиції і виконують формальні та неформальні ролі.
Система норм, правил діяльності, взаємовідносин, розпорядку тощо, яка забезпечує стандарти і регулятори порядку в організації.
Технологія і робота, на виконання якої зорієнтована організація.
Керуюча підсистема, яка координує діяльність членів організації, здійснює управління нею.
Класифікації організацій:
За формами власності;
За розміром;
За типом влади;
За ступенем жорстокості організаційних структур;
За ступенем формалізованості;
За типом технології;
За призначенням;
За числом функцій, що виконуються
Основні підходи до трактування сутності суспільства:
Детерміністський,Системний,Функціональний
Всі розуміння суспільства повинні відповідати наступним якостям:
спільність території проживання, в межах якої складаються і розвиваються взаємозв’язки цих людей;
цілісність і стійкість;
самовідтворення, самозабезпеченістя, саморегуляція, що розуміються, звичайно, не в абсолютному, а у відносному сенсі. У цілому, у суспільстві існують відносно самостійні, специфічно регулюючі механізми (соціальні норми, права, обов'язки тощо);
рівень розвитку культури, що знаходить своє вираження у виробленні норм, системи цінностей і т.п.
Суспільство – сукупність людей, об’єднаних історично сформованими формами взаємозв’язку і взаємодії (соціальні групи, соціальні інститути) з метою задоволення потреб, що характеризується стійкістю і цілісністю, самовідтворенням і самодостатністю, саморегулюванням і саморозвитком, досягненням такого рівня культури, коли в ньому з’являються особливі норми і цінності, які лежать в основі взаємозв’язку і взаємодії людей. Соціальна система - це сукупність соціальних явищ і процесів, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою й утворюючих деякий цілісний соціальний об'єкт. Соціальний склад - це набір елементів, що складають дану структуру.