Принцип класифікації соціальних інститутів:

• Історичний розвиток

• Ступінь формальності

• Значимість для суспільства

• Сфера прояву

• Функції, що реалізуються

Основні (головні, фундаментальні) соціальні інститути – їх призначення задовольнити головні потреби людей

Можна виділити 5 видів соціальних інститутів, що виникають для задоволення постійних потреб:економічні;політичні;соціальні;виховні та культурні;релігійні.

Неосновні соціальні інститути – в рамках фундаментальних основних інститутів призвані обслуговувати конкретний випадок або задовольняти не фундаментальну потребу

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ – процес визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів та ролей, приведення їх в систему, яка здатна діяти в напрямку задоволення деякої суспільної потреби; це заміна спонтанної та експериментальної поведінки на таку, що можна передбачити, яка очікується, моделюється, регулюється

Етапи процесу інституціоналізації:

• взаємодія потреб, задоволення яких вимагає спільних зусиль;

• формування спільних цілей;

• поява соціальних норм і правил в ході стихійної соціальної взаємодії;

• поява процедур, пов’язаних з нормами і правилами;

• інституціоналізація норм і процедур, тобто їх прийняття, практичне використання;

• встановлення системи санкцій для підтримання норм і правил, диференційованість їх використання в окремих випадках;

• створення системи статусів та ролей, що охоплюють всіх без виключення членів інституту.

Наявні функції соціальних інститутів: 1. Задоволення соціальних потреб. 2. Функція закріплення та виробництва соціальних (суспільних) відносин. 3. Регулятивна функція – регулює діяльність індивіда в рамках інституту, тобто робить цю діяльність такою, що можна спрогнозувати. 4. Інтегративна функція – в рамках інституту відбувається інтеграція і об’єднання членів суспільства, соціальних груп. 5. Включення людей в діяльність: - транслюючи функція; - комунікативна (інформаційна) функція

Соціальна організація - тип колективу, створений для виконання певних намірів або цілей, що характеризується формальною структурою правил, владними відносинами, розподілом праці, обмеженим членством або прийомом. Соціальна організація - штучно створена соціальна група інституціонального характеру. Ознаки організації: - розподіл праці між учасниками; - упорядкованість діяльності людей, наявність різних норм у вигляді законів, статутів, кодексів тощо; - організаційна культура, яка визначається рівнем управлінської, правової, моральної та іншої культур керівників та підлеглих

Основні елементи організації:

• Соціальна структура, яка має два аспекти бачення: формальна структура, яка являє собою систему визначених ролей, і неформальна структура, яка визначається фактичним виконанням ролей.

• Цілі, на основі яких і формується організація.

• Члени або учасники, які входять в організацію, займають в ній певні позиції і виконують формальні та неформальні ролі.

• Система норм, правил діяльності, взаємовідносин, розпорядку тощо, яка забезпечує стандарти і регулятори порядку в організації.

• Технологія і робота, на виконання якої зорієнтована організація.

• Керуюча підсистема, яка координує діяльність членів організації, здійснює управління нею.

Класифікації організацій:

• За формами власності;

• За розміром;

• За типом влади;

• За ступенем жорстокості організаційних структур;

• За ступенем формалізованості;

• За типом технології;

• За призначенням;

• За числом функцій, що виконуються

Основні підходи до трактування сутності суспільства:

Детерміністський,Системний,Функціональний

Всі розуміння суспільства повинні відповідати наступним якостям:

• спільність території проживання, в межах якої складаються і розвиваються взаємозв’язки цих людей;

• цілісність і стійкість;

• самовідтворення, самозабезпеченістя, саморегуляція, що розуміються, звичайно, не в абсолютному, а у відносному сенсі. У цілому, у суспільстві існують відносно самостійні, специфічно регулюючі механізми (соціальні норми, права, обов'язки тощо);

• рівень розвитку культури, що знаходить своє вираження у виробленні норм, системи цінностей і т.п.

Суспільство – сукупність людей, об’єднаних історично сформованими формами взаємозв’язку і взаємодії (соціальні групи, соціальні інститути) з метою задоволення потреб, що характеризується стійкістю і цілісністю, самовідтворенням і самодостатністю, саморегулюванням і саморозвитком, досягненням такого рівня культури, коли в ньому з’являються особливі норми і цінності, які лежать в основі взаємозв’язку і взаємодії людей. Соціальна система - це сукупність соціальних явищ і процесів, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою й утворюючих деякий цілісний соціальний об'єкт. Соціальний склад - це набір елементів, що складають дану структуру.