Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шевченко Марія,Чернишова Маргарита.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
40.37 Кб
Скачать

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки,молоді та спорту України

Факультет журналістики

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО – ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ З ПРОБЛЕМАТИКИ ЗМІ

На тему: « Корупція в Україні»

Виконали:

Студентка 2 курсу

Група 3310-2

Спец.: журналістика Чернишова Маргарита Олександрівна

Студентка 2 курсу

Група 3310-2

Спец.: журналістика Шевченко Марія Іванівна

Керівник

Канд.філол.наук,

Ст. викладач Полякова Ганна Олександрівна

Запоріжжя

2011

ПЛАН

  1. аналіз опрацьованої статті:

А) « Корупція в Україні: аналітична схема»

Б) посилання на статі:

- «Офіцер Міноборони затриманий за хабар»;

- «Митники брали по 30 тисяч хабарів щодня»

  1. власний матеріал:

«Корупція набирає більш масових обертів»

  1. Стаття взята з сайту A.C.D (Агенство стратегічних досліджень)

Корупція в Україні: аналітична схема

Корупція існує у всіх країнах, однак існує в різних пропорціях, на різних рівнях та має різну природу свого походження. В Україні ж корупція не існує – вона процвітає. Перш ніж ми почнемо аналізувати таке миле для серця українця слово як корупція, визначимось з дефініцією. Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. Логічно також було б диференціювати корупцію на декілька рівнів. Для цього ми використаємо поділ корупції на маленьку (дрібні службовці та чиновники), середню (умисні бюрократичні перепони, кумівство) та велику або інституційну (легальна корупція), яку зробив сучасний німецький економіст та діяч християнсько-демократичного руху Норберт Нойгауз.

В Україні, яка має не дуже багату економічну структуру, структура корупції цілком повна і включає в себе всі перелічені рівні корупції.

Однак проблема не лише в тому, що корупція існує, проблема в тому, що вона для багатьох вигідна і напряму пов’язана з українською політикою. Наприклад, високопоставлений політик Я. вирішив йти на вибори, для цього йому, звісно, потрібно знайти кошти. Використати їх з держбюджету напряму він не може, тому він укладає усну угоду з бізнесменом, суть якої полягає у тому, що за створення політиком тих чи інших преференцій для його бізнесу він профінансує його виборчу кампанію. Таким чином, гроші потрібні на політику – на передвиборчу кампанію: купівля ефірного часу в ЗМІ, діяльність штабів, можливо, підкупи деяких посадових осіб, організацію масових мітингів (в Україні після 2004 року вони мають значну цінність) та грандіозних програм соціальної допомоги для бідних. Дивно, але ці дрібні виплати, які є непередбачуваними наслідками демократії та виборів, мають свою світлу сторону – гроші зароблені на корупції повертаються до тих, у кого вони були відібрані.

Крім того, що для багатьох вигідна корупція для багатьох вигідна тіньова економіка. Якщо б бізнесмени платили чесно в бюджет всі необхідні кошти, то використати їх на власний розсуд не зміг би жоден чиновник. Тоді як створюючи для бізнесу умови для ухиляння від податків чиновник отримує гроші у вигляді хабарів, які можна витрати чи то на себе, чи у вигляді відплати за призначення на посаду, чи для політичної кампанії свого патрона, але, як правило, вони витрачаються на всі ці речі.

Будучи тісно пов’язаною з владою, корупція відіграє значну роль у інформаційному полі країни. Боротьба з корупцією стає модним гаслом, який повторюють всі. І коли 45 мільйонів українців виступають проти корупції, виникає запитання, а звідки вона тоді береться? Зрозуміло, боротись з корупцією по телебаченню та в реальності це зовсім різі речі. Ісус колись запитував: «Що легше сказати хворому: «прощаю тобі гріхи»? чи сказати: «встань, візьми постіль та ходи»?( Єв. Марка 2.9). Звісно, легше боротися з міфічними корупціонерами, ніж знайти одного справжнього, а тим паче змінити політикоекономічну систему, яка передбачає корупцію, як системоутворюючий чинник.

До того ж, часто під корупцією розуміють лише її перший рівень, і боротьба з корупцією тільки боротьба з дрібними чиновниками корупціонерами, яких впіймали на гарячому «героїчні українські спецслужби». Другий та третій рівень корупції до уваги часто не беруться. Однак саме ці рівні корупції більш небезпечні, оскільки мають не спонтанний, а системний характер. Тут корупційні гроші циркулюють у напрямку функціонування бюрократичної піраміди – знизу до гори. Саме на найвищій точці політичної системи в Україні замикаються всі найбільші корупційні схеми третього рівня.

Як тільки корупційна система не знаходить своєї найвищої точки, через політичне двовладдя чи політичну кризу, в країні одразу виникають корупційні скандали, адже йде боротьба еліт за преференції для своїх структур. Коли ж настає так звана «політична стабільність», тоді скандалів нема, але це не означає, що не продовжує успішно функціонувати системна корупція.

Трагізм ситуації ще в тому, що українські політики не стільки не хочуть реформувати систему, скільки не знають як це зробити, тому погравшись трохи в борців з корупцією на провідних національних телеканалах вони успішно очолюють прямо чи опосередковано корупційні схеми. Звичайно, в деякій мірі це схоже на боротьбу за найкраще крісло на Титаніку, з старою логікою Людовіка ХV «після мене, хоч потоп», але хто думає про післязавтра, коли висловлюючись мовою кримінального світу «рубить бабло нужно сейчас»? Тому сподіватися на реального борця з корупцією в обличчі високопоставлених чиновників не варто, адже кожен з них розуміє, що насправді він і є цей бюрократичний апарат, зі зловживаннями якого треба боротися. Є деяка надія на соціальну самоорганізацію українців, які зможуть захистити себе від визискувань бюрократичного апарату, але громадяни в цьому плані залишаються інертними. Середньостатистичний український політик скаже: «для того, аби подолати корупцію другого та третього рівнів необхідно починати здалеку – створити дієве громадянське суспільства, яке буде контролювати владу». Але він забуде сказати, що ніхто не знає як це зробити «створити дієве громадянське суспільство».

Правильно говорять ті, що кажуть «корупція породжує бідність», однак правильно говорять і ті, що кажуть «корупція породжує багатство». Втім, найвірніше вважають ті, що говорять: «корупція породжує неефективність». Неефективним стає все від системи охорони здоров’я до провідних галузей економіки, що не робить неможливим існування олігархів, навіть навпаки, але унеможливлює існування того, що західна соціологія обізвала «середнім класом». Тому відсутність цього середнього класу в Україні – частково наслідок корупції, а політична нестабільність – частково наслідок відсутності середнього класу.

Ще один наслідок корупції – делегітимізація влади та інституційний підрив державності. Однак корупція делегітимізує владу лише в довгостроковій перспективі, тоді як в короткостроковій вона підтримує систему. Саме вона цементує існуючий політичний порядок, оскільки в породженій ній циркуляції ресурсів вона дублює бюрократичну ієрархію й таким способом підтримує її.

Приберіть корупцію і все розвалиться, позаяк вона єдина дозволяє існувати цьому вкрай неефективному бюрократичному апарату.

Консервативна роль корупції полягає ще й у тому, що корупційні ресурси йдуть на політичну підтримку того чи іншого політика, чим збільшують ймовірність його повторного обирання на посаду, а значить і збереження існуючої політикоекономічної моделі. Однак, якщо посадова особа змінюється, то це зовсім не означає, як ми вже зазначали, зміну системи, а означає зміну осіб на яких ця система працює.

На завершення зазначимо, що боротьба з корупцією в Україні породила один цікавий вислів: в Україні багато хто бореться з корупцією, але корупція завжди перемагає. Попри свою наївність, народна логіка якимось дивним чином точно відображає реальність.

Куриленко Олександр

Аналіз статті:

Ну, почнемо з того, що тема корупції в Україні є однією з найголовніших проблем на сьогодні. Корупційна діяльність з неймовірно швидким темпом розвивається в нашій країні, не дивлячись на те, що держава має не досить багату економічну структуру. Корупція в свою чергу породжує тіньову економіку. Дифузія цих двох явищ спричинює економічне гальмування держави. Це в свою чергу призводить до таких наслідків:

  • Втрата конкурентоспроможності;

  • Зменшення інвестиційної привабливості ( зменшення потоку інвестицій до України);

  • Гальмування розвитку індустрії та інших галузей господарства;

  • Безробіття;

  • Затримує розвиток демократії країни;

  • Неефективність систем економіки та систем охорони здоров’я , освіти та інше;

Якщо аналізувати статтю з точки зору глибинності подачі інформації то, можна казати, що матеріал зосереджує в собі перш за все аналітичну схему функціонування корупції, а не глибинний аналітичний розгляд, що на нашу думку є дуже важливим. Оскільки глибинність матеріалу розкривається у подачі аналітичної схеми розвитку корупції в Україні, без наведення конкретних прикладів, статистики, цифр та журналістського розслідування цієї проблеми в першу чергу. Тому аналізувати цю статтю як розслідування чи глибинний матеріал у рішенні цієї проблеми , буде недоречно. Його можна позиціонувати як розгляд з точки зору надання інформації про формування корупції, її структуру, як вона безпосередньо взаємопов’язана з політикою, до яких наслідків вона призводить, загалом все те, що формує думку аудиторії про цю проблему, роз’яснює саме «життя» та розвиток корупції в Україні.

Матеріал є достатньо небанальним та суспільно значущим, оскільки ця проблема є актуальною та можна так сказати «хворобою» сьогоднішньої економіки нашої держави, яку потрібно якнайшвидше викорінювати. На сьогоднішній день в Україні існує «Комітет по боротьбі з корупцією та захисту прав», Генеральна прокуратура України, існують (і тільки існують) нормативні акти, що повинні були б застерігати від корупції: Укази Президента України „ Про національну програму боротьби з корупцією ” від 10 квітня 1997 р. №319/98, „ Про концепцію боротьби з корупцією ” від 24 квітня 1998 р. №367/98, Конвенція „ Про корупцію у контексті кримінального права ” від 27 січня 1999 р., і ще багато інших нормативно-правових актів, що стосуються цього питання. В цих документах викладені засади за допомогою яких можна було б вирішити це питання, але на нашу думку це слід врегульовувати іншими методами, так як наше суспільство, ще не доросло до цивілізованих методів вирішення проблем, особливо коли вона стосується грошей і майна ( не дивлячись навіть на створення такого Комітету,Генпрокуратури,нормативних актів рівень корупції в Україні помітно росте та судячи з усього темпів зниження її розвитку не відбудеться).

Так, можливий той факт, що «дрібна» корупція скориться, але ж від «великої» зможуть відкупитись. Вона всюди, починаючи з найменших одиниць нашої економіки та закінчуючи найвищими щаблями. Тому, погодимось з Куриленко Олександром, що будучи тісно пов’язаною з владою, корупція відіграє важливу роль у формуванні інформаційного простору і боротьба з нею стає популярною тенденцією . Але якщо дивитись з реальної точки зору, то будемо реалістами, звичайно ж в нашій країні боротьба з корупцією відбувається на поверхневому рівні - виявляється у боротьбі з вигаданими корупціонерами або з тими, що стоять у цій ланці далеко на нижньому рівні (дрібні корупціонери), коли в цей час «справжні великі» корупціонери й надалі грабують державу. Так ,звичайно, зараз у ЗМІ можна побачити випуски новин, матеріали, щодо боротьби з корупцією, ухвалення проектів,законів(закони України «Про боротьбу з корупцією»), саджання за грати тих чи інших посадових осіб, але зрозуміло, що це робиться владою лише для створення «видимості » боротьби з цією проблемою, а реальність бажає очікувати кращого. На нашу думку, може мати право на життя, ще одна боротьба з корупцією: викриття більш менш владних осіб, тобто злиття корупційної інформації у тому випадку, коли ці чиновники заважають будучи при такій посаді, стали вже непотрібними вище стоячим особам або інші причини які спонукали до таких дій (приклад: стаття з газети «Українська правда» про хабарі митників).

Як приклади «видимості» корупційної боротьби, ми можемо навести статті з газети «Українська правда», що подані нижче. Погодьтесь, що 4 тисячі гривень – «це звичайно ж велике викриття корупції…гідне уваги». І таких прикладів дуже багато. Це звичайно смішно, але СБУ навіть майже непотрібно нічого робити, оскільки злиття інформації відбувається між самими корупціонерами…

Розглянемо матеріал з точки зору декодованості. Якщо брати загалом, то інформація подана у досить зрозумілому для аудиторії викладі, відчувається яскраво виражений індивідуальний стиль журналіста. Дещо, на нашу думку, буде не зрозумілою вжита термінологія для звичайного читача, через це виникнуть деякі бар’єри у сприйнятті матеріалу.

А загалом, проблема корупції в Україні торкається кожного пересічного громадянина, але одних більшою інших меншою мірою, тому в першу чергу потрібно виховувати в собі справжнього громадянина, борця за свої права і ось тоді тільки зможе утворитись « громадянське дієве суспільство», оскільки суспільство починається з кожного із нас. І на основі цього ми можемо подати більш менш прийнятний шлях подолання корупції: забезпечити службовців всім необхідним, тобто наша держава відстає в плані належного соціального захисту і забезпечення службовця, в порівнянні з іншими державами. Внаслідок цього , ця професія має переважно негативний імідж: чиновників повсюдно звинувачують у корупції і хабарництві, нехтуванні інтересами громадян. Звісно, диму без вогню не буває. Але попередити і усунути цей імідж можна тільки, якщо піти на поступки нашим службовцям. Відомо, що у Франції державний службовець отримує 115 тисяч у.о. на рік, у США – 140 тисяч, у Великобританії – 130 тисяч, у Японії і у Новій Зеландії зарплату платять згідно ефективності роботи працівника.

Натомість, на відміну від наших чиновників, західні держслужбовці не мають пільг. Будинки, дачі, машини, коштовні подарунки вони купують на власний кошт. Але ж заробітня плата дозволяє.

Таким чином, можна сказати, що корупція це похідне явище, що походить від самого культурного розвитку держави. Корупцію ніхто не створює, вона сама породжується, так само як і культура. Внаслідок бачення в ній легкого вирішення питання в будь-якій сфері суспільного життя. Ми ю навіть сказали, що корупція – це цивілізаційний процес, так як, цивілізація це розвиток, внаслідок якого, люди винаходять нові речі і нові підходи для спрощення вирішення проблеми, а ХАБАРНИЦТВО - це спрощене вирішення питання.