7. Поняття, предмет та принципи патентного права.

У радянський період патентне право називали винахідницьким правом. Ця назва була пов’язана з тим, що винахід охоронявся авторським свідоцтвом, а не патентом. В Україні правова охорона винахідництва здійснюється на принципі визнання майнових і немайнових прав на об’єкт патентного права, що підтверджується патентом.

В об’єктивному розумінні патентне право – це сукупність норм, що регулюють майнові та немайнові відносини, які виникають внаслідок створення, використання, оформлення винаходу, корисної моделі та промислового зразка.

У суб’єктивному розумінні патентне право – це сукупність майнових і немайнових прав, які належать автору, патентовласнику у звязку зі створенням, використанням об’єктів патентного права.

Принципи патентного права – це відправні ідеї, що знайшли своє закріплення у патентно-правових нормах:

Визнання за патентовласником виключних прав на використання запатентованого об’єкта.

Дотримання розумного балансу інтересів патентовласників і суспільства в цілому.

Встановлення правової охорони лише тим розробкам, що в офіційному порядку визнані патентноздатніми.

Визнання і охорона законних прав і інтересів, як патентовласника, так і дійсного творця об’єкту патентного права.

Предметом патентного права є сукупність майнових і немайнових прав, що належать патентовласнику.

8. Об'єкти та суб'єкти патентного права

Об'єктами патентного права (промислової власності у вузькому розумінніцього слова) є винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Необхідність патентного права обумовлена неможливістю прямої охорониоб'єктів промислової власності засобами авторського права. На відмінувід об'єктів авторського права об'єкти промислової власності можуть бутистворені різними особами, незалежно один від одного, тому їх охоронаприпускає попереднє формальне закріплення пріоритету увстановленому законом порядку. Найважливішими умовами патентоспроможності об'єктів промисловоївласності є їхня новизна і промислова придатність. При цьомупатентне право закріплює абсолютну (світову) новизну об'єктівпромислової власності.Суб’єкти патентного права.

Суб'єктами права інтелектуальної власності безперечно є заявники. У переважній більшості заявники стають суб'єктами права інтелектуальної власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності, який ними заявляється як об'єкт інтелектуальної власності. Але вони залишаються суб'єктами правовідносин у сфері інтелектуальної діяльності і в тих випадках, коли з тих чи інших причин суб'єктами права інтелектуальної власності вони не стали.Суб'єкт права на заявку свого творіння вступає у різні правовідносини з іншими суб'єктами, у тому числі і в цивільно-правові.Заявник як суб'єкт творчих відносин також фігура нова у чинному законодавстві України про інтелектуальну власність, хоча заявники як такі існували в усі часи. Заявником може бути фізична і юридична особа. Заявниками за певних умов можуть бути фізичні особи — громадяни України, громадяни зарубіжних країн і особи без громадянства. Але слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства неповнолітні віком від 14 до 18 років мають право здійснювати свої авторські і патентні права. З наведеного вище випливає, що зазначені особи можуть бути заявниками на будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності. Але варто підкреслити й те, що визнання права на будь-який твір у галузі науки, літератури і мистецтва не потребує виконання будь-яких формальних вимог. Право на твір визнається самим фактом його створення і надання йому об'єктивної форми.Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором, держава.Спадкоємці можуть стати суб'єктами права інтелектуальної власності згідно із законом або заповітом. До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Але при цьому слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових прав і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні. Як вже зазначалось, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату даною конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як самого результату, так і особи автора. Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове. Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви.