- •1.Поняття права інтелектуальної власності. Майнові і немайнові права на об'єкти права інтелектуальної власності.
- •5. Джерела права промислової власності в нормах законодавства України.
- •6. Джерела авторського права і суміжних прав в нормах законодавства України.
- •7. Поняття, предмет та принципи патентного права.
- •Об'єкти та суб'єкти патентного права
- •Поняття, предмет та принципи авторського права.
- •Об'єкти, суб'єкти авторського права і суміжних прав, об'єктів, що не охороняються авторським правом.
- •Поняття і ознаки винаходу, корисної моделі. Відмінність корисної моделі.
- •Поняття та види знаків для товарів і послуг
- •Правова основа і процедура охорони прав на знаки для творів і послуг.
- •Охорона права на фірмові найменування
- •Поняття і види зазначення походження товарів.
- •Поняття і ознаки топографії інтегральних мікросхем та їх правова охорона.
- •Поняття і ознаки сортів рослин.
- •Поняття і ознаки комерційної таємниці.
- •Поняття і ознаки раціоналізаторських пропозицій
- •24. Принципи та критерії виникнення суміжних прав. Охорона суміжних прав.
- •25. Термін охорони авторських і суміжних прав.
- •26. Порядок патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах
- •27. Права та обов'язки власника патенту
- •28. Права та обов'язки власника свідоцтва
- •29. Права, що охороняються авторським правом. Обмеження авторського права. Вільне використання творів.
- •Суміжні права, що охороняються авторським правом. Права та обов'язки учасників правовідносин, пов'язаних із суміжними права. Обмеження суміжних прав.
- •Об'єкти та суб'єкти ліцензійного договору. Структура ліцензійного договору.
- •Авторські договори та їх види. Зміст авторського договору.
- •Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини стосовно нематеріальних активів
- •Етапи оцінки об'єктів інтелектуальної власності.
- •Три підходи до визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності.
- •Поняття захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
- •Адміністративний порядок захисту.
- •Судовий порядок захисту об'єктів інтелектуальної власності.
Суміжні права, що охороняються авторським правом. Права та обов'язки учасників правовідносин, пов'язаних із суміжними права. Обмеження суміжних прав.
Сумі́жні права́ (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) — тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу.
Система міжнародної охорони суміжних прав
Першим міжнародно-правовим документом, спрямованим на захист суміжних прав була Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, прийнята у Римі 26 жовтня 1961 року[1]. На відміну від більшості міжнародних конвенцій, які приймалися із метою систематизувати та уніфікувати вже існуюче нормативно-правове регулювання, Римська конвенція стала спробою установити міжнародні норми у відносно юридичної концепції, що на момент розробки цього міжнародно-правового документу ще не знайшла достатнього закріплення у національному законодавстві.
Із часу прийняття Римської конвенції національні стандарти захисту суміжних прав значною мірою еволюціонували і тепер перевищують рівні охорони, встановлені самою конвенцією. Реакцією на ці зміни став Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий на дипломатичній конференції Всесвітньої організації інтелектуальної власності 20 грудня 1996 року [2
Розуміння суміжних прав в українському законодавстві
Згідно Закону України "Про авторське право та суміжні права", об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
фонограми, відеограми;
передачі (програми) організацій мовлення. [3]
Види договорів на щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
1. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:
1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
2. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.
Поняття ліцензії, їх класифікація та ціни ліцензії. Поняття "ліцензіар", "ліцензіат".
Ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності.Основною правовою формою передання майнових прав інтелектуальної власності є ліцензійний договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог закону.
Відповідно до вимог ст.1109 ЦК у ліцензійному договорі мають бути визначені вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. При цьому предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату (ст.ст.1107-1109 ЦК).Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері. Це називається "ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності". Така ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним Іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія допускає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.