30. Поняття захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Під захистом інтелектуальних пряв слід ро­зуміти сукупність встановлених законом мір, що спрямовані на відновлення або визнання виключних прав на інтелектуальний продукт при їх порушенні або оспорюванні Об'єктом захисту є суб'єктивні права інтелектуальної власності немайнового та майно­вого характеру. Суб'єктами права на захист визнаються не тільки створювач інтелектуального продукту, а і його правонаступники - особи, які одержали відповідні права на нього за договором, у поряд­ку спадкоємства або в результаті злиття, приєднання, поділу та пере­творення юридичної особи. Особа має право звернутися до суду за захистом свого права інте­лектуальної власності, застосувавши способи, передбачені ст. 16 ЦК.У порядку реалізації того чи іншого способу захисту суд для від­новлення порушених прав, компенсації майнових втрат правовласни­ка та попередження порушень у майбутньому, може постановити, зокрема, такі рішення: про здійснення негайних заходів щодо запо­бігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; про зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; про вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушен­ням права інтелектуальної власності; про вилучення з цивільного об­ороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності; про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; про відшкодуван­ня збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, за не­правомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності; про застосування разового грошового стягнення замість відшкоду­вання збитків; про опублікування у засобах масової інформації відо­мостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судо­вого рішення щодо такого порушення. Для застосування будь-якої міри захисту, включаючи міру відпо­відальності, необхідно встановити факт порушення права інтелекту­альної власності, тобто наявність протиправної поведінки. Поняття порушень виключних прав щодо конкретного інтелектуального про­дукту розкриваються спеціальним законодавством, а саме ст. 50 Зако­ну «Про авторське право і суміжні права», ст. 53 Закону «Про охорону прав на сорти рослин», ст. 34 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 26 Закону «Про охорону прав на промислові зраз­ки», ст. 20 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», ст. 23 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів», ст. 21 Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікрос­хем».

30. Адміністративний порядок захисту.

Адміністративний порядок захисту застосовують як виняток із загального правила, тобто тільки у прямо зазначених законодавством випадках. Адміністративний порядок полягає насамперед у розв'язанні і вирішенні спору органом державного управління. Справи розглядають на основі спеціальної процедури, яка є спрощеною порівняно з цивільним судочинством і виключає багато процесуальних дій. Найменш ефективним способом захисту права інтелектуальної власності є адміністративно-правовий захист, — не систематизований і не упорядкований. Зазначений захист поширюється лише на окремі об'єкти права інтелектуальної власності. Об'єкти авторського і суміжних прав взагалі не підлягають адміністративно-правовому захисту. Адміністративно-правовий захист з усіх об'єктів права інтелектуальної власності поширюється лише на сорти рослин. Стаття 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення проголошує: «Використання запатентованого сорту рослин без згоди власника патенту або під назвою, що відрізняється від назви, під якою його занесено до Державного реєстру сортів рослин України — спричиняє накладення штрафу на громадян від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Стаття 1643 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає другу групу дій, що спричиняють адміністративно-правову відповідальність. Перша частина цієї статті передбачає відповідальність за три види адміністративних правопорушень:1) неправомірне використання комерційного найменування, торговельної марки або будь-якого маркування товару;2) неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця;3) самовільне використання імені іншого підприємця. Зазначені адміністративні правопорушення спричиняють накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Друга частина ст. 1643 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, що можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця. Наведене правопорушення спричиняє накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця становить зміст третьої частини ст. 1643 зазначеного Кодексу. Ці неправомірні дії спричиняють накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.