Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпорки.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
19.07.2019
Размер:
134.05 Кб
Скачать

79, Розкрийте поняття та опишіть види юридичних фактів.

Юридичний факт — це життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі. Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права. Отже, юридичні факти не тільки служать підставою для виникнення, зміни і припинення конкретних правовідносин, а й цілеспрямований рух останніх є головним наслідком юридичних фактів. Види юридичних фактів за юридичними наслідками: -правоутворюючі -правозмінюючі -правоприпиняючі - юридичні факти, з якими норми права пов'язує виникнення правовідносин

- юридичні факти, з якими норми права пов'язує припинення правовідносин - юридичні факти, з якими норми права пов'язує зміна правовідносин Види юридичних фактів за вольовою ознакою: -Неправомірні дії -обставини - складні юридичні факти, які охоплюють своїм змістом дії таї події - вольова поведінка суб'єктів права, з якою пов'язані виникнення, зміна та припинення правовідносин - юридичні факти, що виникають, змінюються і припиняються поза волею людей

-передбачені законом суспільно небезпечні винні діяння

- один із видів правопорушень, який полягає у винній дії або бездіяльності

-Відносні - дії, пов 'язані зі вступом особи в конкретні правовідносини з наміром досягти певного юридичного наслідку - дії, що не пов'язані зі вступом особи в конкретні правовідносини і незалежно від їх наміру спричиняють юридичні наслідки Види юридичних фактів за складом: -прості -складні (фактичні склади)

80, Розкрийте поняття та умови усиновлення.

Право сучасного цивільного суспільства не може залишати поза увагою дітей, позбавлених батьківської турботи. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, - проголошено в ст. 52 Конституції України. Для допомоги таким дітям створено розгалужену систему державних дитячих закладів, у яких вони утримуються на повному державному забезпеченні у віці від трьох років до повноліття. До основних закладів, діяльність яких пов'язана з утриманням дітей, належать: а) дитячі будинки для дітей дошкільного віку; б) дитячі будинки для дітей шкільного віку; в) дитячі будинки змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку; г) загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Разом з тим велику допомогу по влаштуванню дітей, які залишилися без батьків, надають державі окремі громадяни, які за власним бажанням беруть дітей до себе в сім'ї для того, щоб замінити їм відсутніх батьків, поставивши їх у становище рідних дітей.

Окреме важливе місце в сімейному законодавстві належить інституту усиновлення. Нині інститут усиновлення як пріоритетна форма сімейного виховання дітей, які залишились без турботи батьків, відомий усім правовим системам. Закономірно, що він знайшов своє відображення і в СК України (ст. ст. 207-242). Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини проводиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Прийняття усиновлювачем дитини в сім'ю здійснюється на підставі рішення суду. Ця вимога закону поширюється на відносини: а) усиновлення в Україні громадянами України дитини, яка також є громадянином України; б) усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України; в) усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні, громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами нашої держави, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру з усиновлення дітей (ст. 282 СК України). Закон не обмежує кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач.