63.Розкрийте поняття кримінального покарання та назвіть його види.

Криміна́льне покара́ння — захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, яка вчинила злочин, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Кримінальний закон передбачає різні по своїй строгості, характеру і особливостям дії на осудженого види покарання. Різноманітність видів покарань дає можливість суду врахувати тяжкість досконалого злочину, небезпеку особи, його що зробив, і призначити осудженому справедливе покарання, максимально сприяюче як його виправленню, так і відновленню соціальної справедливості і попередженню нових злочинів. ККУ  передбачає наступні види покарання:

1) штраф;

2) позбавлення має рацію посідати певні посади або займатися певною діяльністю;

3) позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород;

4) обов'язкові роботи

; 5) виправні роботи;

6) обмеження по військовій службі;

7) конфіскація майна;

8) обмеження свободи;

9) арешт;

10) вміст в дисциплінарній військовій частині;

11) позбавлення волі на певний термін;12) довічне позбавлення волі; У основу даної системи покарань встановлений критерій їх порівняльної тяжкості. Всі види покарань, що входять в систему, діляться на три групи залежно від порядку призначення покарання: 1) основні: 2) додаткові і 3) покарання, які можуть призначатися як як основні, так і як додаткові.

Як виняткова міра покарання допускається застосування смертної кари - розстрілу за особливо тяжкі злочини Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку, жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару не можна застосувати до жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку

65Розкрийте поняття правовідносин та перерахуйте їх ознаки.  Правовідносини — це такі суспільні відносини, які мають вольовий надбудовний характер  індивідуальний правовий зв'язок між суб'єктами права в формі юридичних прав і обов'язків, які охороняються державною владою, відповідають або не суперечать принципам правової держави і правового громадянського суспільства.  Основні ознаки правовідносин:  Правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;  Правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини - це не всяке фактичне відношення, а тільки те яке врегульовано нормами права;  Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежними (взаємними) юридичні права й обов'язки;  Правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;  Правовідносини існують остільки, оскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;  Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;  Правовідносини - індивідуалізований юридичний зв'язок, оскільки індивідуальні його суб'єкти, об'єкт.  Правовідносини гарантуються державою: у випадках передбачених законом або договором, виконання невиконаних або неналежне виконаних обов'язків, захист, відновлення порушених прав суб'єктів правовідносини забезпечуються примусовими заходами.  66Розкрийте поняття правової поведінки та назвіть її види.  правова поведінка — це соціально значимі, свідомі вчинки суб'єктів права, що передбачені нормами права та контрольовані їх волею, які тягнуть за собою юридичні наслідки.  Правова поведінка має соціальну та юридичну сторону, що дає можливість виділити її види:  1) правомірна поведінка;  2) правопорушення;  3) зловживання правом;  4) об'єктивно протиправне діяння.  Окрім зазначених видів правової поведінки, О. Скакун за формою зовнішнього прояву виділяє: фізичну поведінку (діяльність); усну (вербальну) та письмову (документальну).  Ряд авторів зазначають, що правова поведінка характеризується внутрішньою структурою, елементним складом, якої є правові вчинки. Під правовим вчинком вони розуміють діяння, складовими елементами якого є суб'єкт (фізична чи юридична особа, наділена правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю), суб'єктивна сторона (передбачає внутрішнє ставлення суб'єкта до свого діяння та включає цілі, мотиви, правові установки тощо), об'єкт (явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння — суспільні відносини, соціальні цінності) та об'єктивна сторона (форма зовнішнього прояву вчинку — діяння, суспільно значущі наслідки та причинний зв'язок між діянням та його наслідками).  67Розкрийте поняття правомірної поведінки та назвіть її види правомірна поведінка — це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб'єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою. Правомірну поведінку можна класифікувати. Класифікація може здійснюватись на основі різних підстав: I. Залежно від суб'єктів розрізняють: — правомірну індивідуальну поведінку; — колективну поведінку (діяльність трудових колективів, державних органів). II. Залежно від об'єктивної сторони розрізняють: — активні дії; — бездіяльність. III. Залежно від форм реалізації норм права розрізняють: — дотримання; — виконання; — використання; — застосування. IV. Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти суб'єкт реалізації, розрізняють: — юридичні акти; — юридичні вчинки. V. Залежно від суб'єктивної сторони розрізняють: — соціально активну поведінку, яка характеризується високим ступенем активності суб'єктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обов'язків, у межах правових норм; — законослухняну поведінку — це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості суб'єктів; — конформістську поведінку — це поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності суб'єктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших суб'єктів, основним принципом даної поведінки є «роби як всі»; — маргінальну поведінку, яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю; — звичну поведінку, яка є різновидом діяльності суб'єктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат. 68Розкрийте поняття правопорушення та назвіть його ознаки. Правопорушення — це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність. 1) Всі правопорушення є суспільне небезпечними або шкідливими, оскільки вони направлені проти суб'єктивних прав і свобод людини, юридичної особи, держави чи суспільства в цілому 2) Всі правопорушення направлені проти вимог діючого законодавства чи природних прав людини, які ще не закріплені в. законодавстві. Вони можуть виражатися в активних фізичних діях правопорушника (порушення правил дорожнього руху, крадіжка, хуліганство 3) Правопорушення — це не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, але і винне діяння. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності (за виключенням безвинної відповідальності в цивільному праві). 4) Карність означає, що в діючому законодавстві передбачені склад правопорушень і встановлена міра юридичної відповідальності. В зв'язку з цим всі правопорушення і відповідальність юридичне закріплені в законодавстві. 5) В окремих видах правопорушень, особливо злочинах, необхідно встановити причинний зв'язок між протиправними діями і наслідками. Якщо такого причинного зв'язку не буде, то і не можна звинувачувати особу в конкретному злочині.

69/Розкрийте поняття робочого часу та назвіть його види.

Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Робочий час поділяється на види, розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час. Так, відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Причому потрібно наголосити, що передбачені законодавцем гарантії відносно граничної тривалості робочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх форм власності (ст. З КЗпП України). У колективних договорах або інших локальних актах можуть бути закріплені положення про 40-годинний робочий тиждень, а також менші за тривалістю норми робочого часу на даному підприємстві, в установі, організації. Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним або трудовим договором для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць.