Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра менеджменту
Індивідуальна робота
з дисципліни
«Соціально-економічне дослідження галузі»
на тему:
«Соціально-економічне дослідження в галузі науки та наукової діяльності»
Підготувала:
студентка ІІІ курсу ФМ
групи МО-31
Рудика Ганна
Перевірила:
Клюха О.О.
Рівне – 2011
ЗМІСТ
Вступ
1. Територіальна структура галузі науки і наукової діяльності
2. Кількісна характеристика галузі науки і наукової діяльності
3. Економічні фінансові результати діяльності галузі науки і наукової діяльності
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
Наука — форма інтелектуальної діяльності людей, скерована на отримання об'єктивних знань про (природу, суспільство, мислення), на відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.
Наука — це процес творчої діяльності з отримання нових знань і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів. Наука — система знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення.
Наука як соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й використання теоретично систематизованих об'єктивних знань про дійсність, є складовою частиною духовної культури суспільства. Поняття «наука» включає в себе як діяльність для здобування нового знання, так і результат цієї діяльності — суму набутих на даний момент наукових знань. Термін «наука» вживають також для позначення окремих галузей наукового знання. Наука характеризується доцільно орієнтованою (суспільними завданнями й потребами, певними стратегіями наукового пошуку) творчою діяльністю з постановки, вибору й розв'язання проблем духовного й практичного освоєння світу.
Наука вивчає різні рівні системної організації й форми руху матерії з погляду пізнання істотних властивостей явищ, встановлення їхніх законів, різних причинних залежностей і взаємодій з метою управління природними й соціальними процесами, передбачення характеру і напряму їхнього перебігу, створення нових технологій і розвитку виробництва. Як система знань наука охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки й дії, не лише закони і принципи вивчення об'єктів, а й певні форми й способи усвідомлення їх, а в кінцевому підсумку — філософське тлумачення. Цим самим наука виступає як форма суспільної свідомості.
1.Територіальна структура галузі науки і наукової діяльності
Науковий потенціал України об’єднує 1452 підприємства і організацій, які можна поділити на чотири основних сфери: академічний (372 установи і організації); галузевий (831 дослідні установи і організації); вузівський (науково-дослідні сектори і кафедри 175 вищих навчальних закладів); заводський ( наукові і дослідно-конструкторські підрозділи об’єднань і підприємств 76 установ). Окрему сферу становлять інші організації, до яких належать наукові підрозділи і групи музеїв, архівів, бібліотек і книжкових палат, метеослужби, геолого-розвідувальні партії та ін. (рис. 2). В структурі організацій, підприємств та установ, які виконували наукові та науково-технічні роботи, за секторами науки переважає галузевий сектор (57,2%).
У 2010р. наукові та науково-технічні роботи виконували 1303 організації, майже половина з яких відносяться до підприємницького сектору економіки,
39,5% – до державного, 13,7% – вищої освіти і 1 організація – до приватного
неприбуткового сектору. Розподіл організацій за секторами науки порівняно з
2009р. практично не змінився, хоча кількість організацій галузевого профілю скоротилася на 35. Найбільша кількість організацій підпорядкована Національній академії наук України (206 організацій), Міністерству освіти і науки (144), Міністерству промислової політики (129), Українській академії аграрних наук (119), Міністерству аграрної політики (90), Міністерству охорони здоров’я (39), Академії медичних наук (37), що загалом становить 58,6% організацій, які займалися виконанням наукових робіт.
У розподілі за галузями наук частка організацій природничих наук збільшилась на 2,1%, а технічних – зменшилась на 2,9%, що при незначних змінах кількості організацій інших галузей (частка організацій гуманітарних і суспільних наук збільшилась на 0,3 та 0,8 в.п. відповідно, а багатогалузевих організацій – зменшилась на 0,3 в.п.) призвело до зменшення загальної кількості організацій на 2,8%.
Розподіл організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи за секторами діяльності представлені у таблиці 1.1
Таблиця 1.1
Організації, які виконують наукові та науково-технічні роботи, за
секторами діяльності (одиниць)
|
2008 |
2009 |
2010 |
Всього |
1378 |
1340 |
1303 |
державний сектор |
496 |
499 |
514 |
підприємницький сектор |
698 |
658 |
610 |
сектор вищої освіти |
182 |
181 |
178 |
приватний неприбутковий сектор |
2 |
2 |
1 |
Функціонально-територіальна структура наукового потенціалу України відображає територіальні форми зосередження його складових. Вона найбільш повно проявляється в межах суспільно-географічних районів.
У Столичному суспільно-географічному районі розміщено 29,7% наукових організацій і працює 41,0 % наукових працівників України. В ньому виділяється Київ, який можна ідентифікувати як науковий вузол, або навіть наукову агломерацію (Миронівна, Бровари, Васильків). Науковими центрами виступають Чернігів, Житомир.
Центральний суспільно-географічний район об’єднує 2,8% наукових організацій і 1,2% наукових працівників України. Тут сформувався науковий центр Черкаси. В той же час в Кіровограді недостатньо розвинені наукові функції.
В Донецькому суспільно-географічному районі зосереджено 8,9% наукових організацій і 8,3% наукових працівників України. Тут можна виділити науковий вузол Донецьк, наукові центри – Луганськ, Сєверодонецьк, Краматорськ, Артемівськ.
Північно-Західний суспільно-географічний район охоплює 2,3% наукових організацій і 0,8% наукових працівників України. Найбільші наукові центри (Луцьк, Рівне) недостатньо виконують наукові функції.
У Причорноморському суспільно-географічному районі 13,3% наукових організацій і 8,5% наукових працівників України. Тут можна виділити наукові вузли – Одеса, Сімферополь, Севастополь та наукові центри – Миколаїв, Херсон, Ялта, Керч.
У Північно-Східному суспільно-географічному районі у 20,2% наукових установах працює 19,5% науковців України. Сформувались: науковий вузол – Харків, наукові центри – Полтава, Суми.
У Придніпровському суспільно-географічному районі зосереджено 9,6 % наукових організацій і 12,4% наукових працівників України. В цьому регіоні можна виділити науковий вузол Дніпропетровськ, наукові центри – Запоріжжя, Кривий Ріг, Мелітополь.
Подільський суспільно-географічний район об’єднує 3,2% наукових організацій і 1,2% наукових установ України. В ньому виділяються наукові центри – Вінниця, Тернопіль. Водночас Хмельницький поки що не виконує достатньої кількості наукових функцій.
У Карпатському суспільно-географічному районі розміщено 10,1 % наукових організацій і 7,1 % наукових працівників України. Виділяються: науковий вузол Львів, наукові центри – Івано-Франківськ, Ужгород, Мукачево, Калуш.
Територіальну структуру в галузі науки та наукової діяльності представлено на рис.1.
Рис.1. Територіальна організація наукової діяльності
Таблиця 1.2
Організації, які виконують наукові та науково-технічні роботи, за
регіонами (одиниць)
-
2008
2009
2010
Україна
1510
1340
1303
Автономна Республіка Крим
47
46
44
Вінницька
28
22
25
Волинська
16
14
12
Дніпропетровська
109
84
78
Донецька
81
67
65
Житомирська
12
9
9
Закарпатська
21
18
16
Запорізька
38
36
33
Івано-Франківська
21
22
23
Київська
36
34
36
Кіровоградська
11
13
15
Луганська
49
48
41
Львівська
87
80
82
Миколаївська
41
47
44
Одеська
74
62
59
Полтавська
32
22
24
Рівненська
17
13
14
Сумська
29
22
17
Тернопільська
16
14
14
Харківська
227
210
198
Херсонська
28
23
28
Хмельницька
6
6
6
Черкаська
30
28
28
Чернівецька
24
24
24
Чернігівська
22
22
22
м.Київ
393
342
333
м.Севастополь
15
12
13
Проаналізувавши вище наведені дані, можна сказати, що наукова діяльність найбільше розвинута та найінтенсивніше розвивається на даному етапі в таких регіонах України, як Дніпропетровська, Харківська, Львівська області а також місто Київ. В першу чергу це пов'язано з тим, що в даних регіонах зосереджена велика кількість населення, а також наявні потужні наукові бази.