2005. — № 9. — С. 22—23. Назва Перевагитанедоліки 48

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ

Перспективи України

як транзитної держави

у нафтовій інфраструктурі

Переробка нафти і газового конденсату та виробни-

цтво нафтопродуктів в Україні здійснюється на шести

НПЗ (табл. 4).

Таблиця 449 , 50

Характеристика НПЗ України

Назва НПЗ

Кременчуць-

кий

Лисичанський

Херсонський

Одеський

Дрогобицький

Надвірнянсь-

кий

Частка ринку виробницт-

ва

нафтопродуктів (у від-

ношенні

до виробничих потужнос-

тей)

36,43 %

31,27 %

13,87 %

7,04 %

6,30 %

5,09 %

Частка державної

власності НПЗ

Державний пакет акцій —

43,054 %

Повністю приватизований

Повністю приватизований

Повністю приватизований

Державний пакет акцій —

25 %

Державний пакет акцій —

26 %

Загальна потужність шести вітчизняних НПЗ з пер-

винної перегонки нафти на даний час становить понад

51 млн т нафти на рік (рис. 8)51.

Піріашвілі Б. З., Чиркін Б. П., Чукаєва І. К. Перспективний паливно-енергетичний баланс —

основа формування енергетичної стратегії України до 2030 року. — К.: Наукова думка, — 2002.

— 240 с.

Енергетична стратегія України на період до 2030 року (матеріали засідання робочої групи

Мінпаливенерго). — К.: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, 2006.

— С. 61 — 62.

Енергетична стратегія України на період до 2030 року (матеріали засідання робочої групи Мін-

паливенерго). — К.: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, 2006. — С. 61.

77

№

1

2

3

4

5

6

49

50

51

78

Кременчуцький

Лисичанський

Херсонський

Одеський

Дрогобицький

Надвірнянський

3,6

3,22

2,6

7,09

МАРІЯ ДОРОЖКІНА

18,62

15,98

0

2

4

6

8

10

12

14

16

18

млн т / рік

Рис. 8. Загальна потужність НПЗ України з переробки нафти

Наявні потужності і технічний рівень НПЗ на сьо-

годні дозволяють повністю забезпечувати потреби еко-

номіки України в бензинах, дизельному паливі, мазуті

та дають ще понад 50 видів продукції нафтопереробки

і нафтохімії, а також дозволяють постачати значну їх

кількість на експорт.

Україна має досить вигідне геополітичне становище

та є транзитною державою, що необхідно адекватно ви-

користовувати в процесах інтеграції у світову еконо-

мічну систему. Україна має потужну нафтотранспортну

система, через яку здійснюється подача нафти внутрі-

шнім споживачам та транзит її переважно до країн

Центральної та Західної Європи. Транзит нафти до Єв-

ропи в останні роки становив 32—33 млн т на рік. Наф-

тотранспортна система України включає 18 магістраль-

них нафтопроводів загальною довжиною 4578,6 км,

річна пропускна здатність яких складає на «вході» 114

млн т, на «виході» — 56,3 млн т на рік. За необхідно-

сті система нафтогонів здатна в повному обсязі забез-

печити потреби НПЗ, виходячи з їх максимальної проек-

тної потужності.

Українську систему нафтопроводів (рис. 9) слід

довести до стану, який відповідає міжнародним стан-

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ

дартам, що передбачає впровадження нових технологій

транспортування нафти та нафтопродуктів.

Рис. 9. Схема нафтотранспортної системи України52

Стратегічними напрямами розвитку нафтотранспорт-

ної системи є:

 нарощування її транзитного потенціалу, який має

не тільки економічне, а й політичне значення для на-

шої держави;

 підтримання системи на високому технічному рівні

для забезпечення її високої надійності і конкуренто-

спроможності;

 інтеграція в загальноєвропейську мережу нафто-

проводів53, 54.

У контексті останнього стратегічного напряму ак-

туалізується питання входження України в регіональні

інтеграційні угруповання. Ми вважаємо, що для розви-

тку нафтового та нафтопереробного бізнесу України

характерним є формування інтеграційних угруповань за

схемою «знизу — догори», коли домовленостям між кра-

Енергетична стратегія України на період до 2030 року. (матеріали засідання робочої групи

Мінпаливенерго). — К.: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, 2006. —

С. 64.

Забезпечення енергетичної безпеки України / Рада національної безпеки і оборони України,

Нац. Ін-т проблем міжнародної безпеки. — К.: НІПМБ, 2003. — 264 с.

Енергетична стратегія України на період до 2030 року. (матеріали засідання робочої групи

Мінпаливенерго). — К.: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, 2006.

— 132 с.

79

52

53

54

80

МАРІЯ ДОРОЖКІНА

їнами передує тривалий період розвитку міжнародних

економічних зв’язків на рівні підприємців, фірм, ко-

рпорацій. За допомогою розвитку економічних зв’язків

переважно на корпоративному рівні відбувається ви-

вчення, пристосування та вдосконалення політико-

правового, економічного, соціально-культурного та

інфраструктурного середовища. Необхідно посилювати

взаємозв’язки між країнами через створення інтегра-

ційних угруповань, визначивши найпріоритетніші зони,

вдосконаленням законодавчої бази та веденням чіткої

політики в державі.

Оскільки нафтопереробний бізнес апріорі є міжна-

родним, для його розвитку в Україні необхідно поши-

рювати інтеграційні процеси за допомогою об’єднання

основних циклів функціонування ринку нафти та нафто-

продуктів (видобуток нафти, включаючи і нафту влас-

ного видобутку, транспортування, переробка та продаж

нафтопродуктів). Нафтопереробний бізнес має розвива-

тися та ефективно функціонувати за умов відсутності

необгрунтованого політичного впливу та контролю. До

потенційних експортерів нафти в Україну можна відне-

сти традиційні Росію та Казахстан, а також Азербай-

джан і Туркменію.

На сьогоднішній день існує тенденція підвищення

цін на нафтопродукти в Україні, що зумовлюється під-

вищенням світових цін на нафту та експортного мита з

Росії, залізничних тарифів на перевезення нафти, се-

зонним підвищенням попиту на нафтопродукти тощо.

Суттєвим важелем впливу на формування цін на пальне

може стати створення його стратегічного резерву.

Недоліком нафтопровідної системи України є те, що

зовнішніми надходженнями сировини вона пов’язана

тільки з російською нафтогінною системою, а це при-

зводить до монопольного становища Росії у сферах по-

стачання нафти в Україну та її транзиту. У таких

умовах заходи з диверсифікації джерел її надходження

мають розглядатися як ключовий елемент національної

безпеки держави і створення умов для стабільної ро-

боти та розвитку ПЕК. Географічне розташування Укра-

їни дозволяє залучити різноманітні джерела постачан-

ня нафти незалежними шляхами з Азербайджану,

Казахстану, Туркменістану, країн Ближнього і Серед-

нього Сходу тощо, при цьому суттєво посиливши роль

держави-транзитера між нафтовидобувними регіонами

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ

країн каспійського краю та важливими ринками збуту в

Європі. Передбачається збільшення завантаженості си-

стеми нафтопроводів до 2010 року — до 65 млн т на

рік, до 2015 року — до 70 млн т на рік, на подальші

роки — збереження обсягів транспортування нафти або

поступове їх зменшення55, 56.

Будівництво нафтопроводу Броди — Плоцьк — Гданськ

та поетапна реалізація проекту ЄАНТК необхідні для

забезпечення транспортування нафти з країн каспійсь-

кого регіону (Казахстан, Азербайджан) та країн Пер-

сидської затоки (Іран, Ірак тощо) до 2010 р. — до 10

млн т, до 2015 р. — 20 млн т. Згодом можливе збіль-

шення обсягів транспортування системою Одеса-Броди

до проектної потужності 40 млн т на рік57. Перехід

нафтопроводу Одеса — Броди на роботу в аверсному ре-

жимі дозволить здійснювати постачання нафти в Украї-

ну з інших країн Каспійського регіону, а також з

Іраку, Ірану, країн Північної Африки та ін. країн,

обминаючи Босфор. Для забезпечення поставок нафти з

Іраку необхідно прокласти в Туреччині нафтопровід

Джейхан — Самсун. У цьому нафтопроводі зацікавлені

не тільки Україна, але й країни Чорноморського ба-

сейну та учасники ЄАНТК, Польща, Словаччина, Молдова

та ін. країни. Польща, США, Казахстан, Азербайджан,

Хорватія підтверджують свою готовність спільно пра-

цювати над реалізацією проекту Одеса — Броди —

Плоцьк — Гданськ у напрямі його головного призначен-

ня, необхідно проводити переговори з Чехією та Сло-

ваччиною. Повинні бути конкретні домовленості з по-

тенційними постачальниками і споживачами, і потрібне

це робити якнайшвидше, оскільки існують альтернатив-

ні трубопроводи або проекти (наприклад, Бургас—

Александрополіс).

Енергетична стратегія України на період до 2030 року (матеріали засідання робочої групи

Мінпаливенерго). — К.: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, 2006. —

С. 65.

Піріашвілі Б. З., Чиркін Б. П., Чукаєва І. К. Перспективний паливно-енергетичний баланс —

основа формування енергетичної стратегії України до 2030 року. — К.: Наукова думка, — 2002. —

240 с.

Енергетична стратегія України на період до 2030 року (матеріали засідання робочої групи

Мінпаливенерго). — К.: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, 2006. —

С. 65—66.

81

55

56

57

82

МАРІЯ ДОРОЖКІНА

Перевагами будівництва нафтопроводу Одеса — Броди

на сьогоднішній день є:

1. Каспійська нафта — легка і малосірчана. Потен-

ційно вона може стати конкурентом важкої і сірчастої

Urals, яку експортує Росія.

2. Даний нафтопровід є стратегічним для країни. Ре-

нтабельність поставок підтверджується, оскільки ви-

трати в два рази нижчі традиційного шляху доставки з

російського порту Новоросійськ.

3. З’являється можливість транспортувати нафту еко-

логічно чистими шляхами, розвантажується Босфор.

4. На даний час економічний та фінансовий ефект мо-

жливо отримувати лише за реверсного напряму (Броди —

термінал «Південний»).

Серед недоліків будівництва нафтопроводу Одеса —

Броди можна назвати такі:

1. Відсутність реальних інвестицій на добудову наф-

топроводу Броди — Плоцьк (вартість — близько 500 млн

євро, термін добудови — 3—4 роки). ЄС пообіцяла ви-

ділити 2 млн дол58.

2. Каспійська нафта дорожча, всі європейські НПЗ

пристосовані до переробки важкої і сірчаної Urals,

яку експортує Росія.

3. Недостатній обсяг видобутку нафти в країнах кас-

пійського басейну.

4. На сьогодні роблять ставку на альтернативний на-

фтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан.

5. У разі роботи нафтопроводу Киркук-Юмурталік (Ту-

реччина, район порту Джейхан), Туреччина стане тран-

зитною державою для постачання нафти як з Каспійсь-

кого регіону, так і з Персидської затоки до Європи.

Потужність даного нафтопроводу, а також здатність

портів Західної Туреччини приймати танкери водотон-

нажністю понад 500 тис. т59 роблять даний маршрут

привабливішим для інвестицій, ніж Одеса-Броди.

6. Факт завантаження Одеса-Броди азербайджанською

нафтою є досить сумнівним.

7. Ситуація, пов’язана з приватизацією двох україн-

ських НПЗ (Дрогобицький та Надвірнянський), здатних

забезпечити споживання нафти з Одеса-Броди, також

Підготовлено за матеріалами сайту: http://ua.proua.com/news/2004/07/08/150928.html

Енергетична стратегія України на період до 2030 року. (матеріали засідання робочої групи

Мінпаливенерго). — К.: Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, 2006. —

С. 65.

58

59

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ

вносить незрозумілість у перспективи роботи нафто-

проводу.

Після 2010 року може виникнути ризик поступової

втрати транзиту російської нафти, тому реалізація

проекту ЄАНТК є основним стратегічним напрямом

розвитку транзитного потенціалу України. Розширен-

ня проекту ЄАНТК передбачається у варіанті Тенгіз-

Броди-Плоцьк-Гданськ-Вільгельмсхафен. Перспектива

залучення проектів експорту нафти з Іраку до прое-

кту ЄАНТК розглядається в контексті домовленостей

України та Польщі щодо співробітництва підприємств

нафтогазових комплексів двох країн.

Напрями та перспективи розвитку

світового ринку нафти та нафтопродуктів

Підсумовуючи, можна сформулювати систематизацію

основних напрямів і визначити перспективи розвитку

світового ринку нафти та нафтопродуктів, які повинні

сприяти формуванню позитивного впливу на сферу енер-

гетики в цілому: