Загальнонаукові методи

Методи емпіричного дослідження. Використовуються для отримання емпіричних, практичних результатів, пов’язаних з практикою.

Сюди відносяться:

спостереження,

порівняння,

експеримент,

опитування,

тестування,

метод експертних оцінок,

кореляційний аналіз,

контекст-аналіз).

Методи, що використовуються на емпіричному і теоретичному рівнях дослідження.

Абстрагування,

аналіз,

синтез,

індукція

дедукція,

моделювання).

Методи теоретичного дослідження. Сходження від абстрактного до конкретного, системний, системно-діяльнісний підхід.

Методи на емпіричному рівні

Спостереження. Спосіб пізнання об’єктивного світу на основі безпосереднього сприйняття предметів і явищ за допомогою органів чуттів.

Спостереження ведеться за планом і підпорядковується певній тактиці.

Експеримент. Система операцій впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об’єкт при дослідницьких випробуваннях, які можуть проводиться в природних і штучних умовах при зміні характеру проходження процесу.

Опитування. Метод, що дає можливість отримати фактичну інформацію.

Проводиться в усній або письмовій формі.

Має форму інтерв’ю або анкети.

Тестування. Форма опитування, що проводиться для виявлення суттєвих ознак об’єкта, засобів його функціонування.

Використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування неможливе.

Тестування проводиться на початку і після закінчення дослідження.

Тести складаються так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитаних.

Метод експертних оцінок. Опитування спеціальної групи експертів (5-7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, які необхідні для досліджуваного питання.

Експерти вибираються за ознакою їх формального професійного статусу – посади, наукового ступеня, посади тощо.

Методи на емпіричному й теоретичному рівнях дослідження

Формалізація. Метод вивчення різних об’єктів, при якому основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі за допомогою формул або спеціальних символів.

Дедукція. Метод дослідження, який полягає у тому, що висновок щодо елементу множини робиться на основі знання властивостей всієї множини, тобто конкретні положення виводяться із загальних.

Приклад. Правильні дієслова утворюються з допомогою закінчення – ed. Дієслово Open правильне, тому в минулому неозначеному часі його форма буде – opened.

Індукція. Метод при якому за конкретними фактами і явищами встановлюються загальні принципи і закони, тобто узагальнюються конкретні положення.

Приклад. Множина іменника, який закінчується на приголосну, утворюється з допомогою закінчення –s. Window-windows, pen-pens.

Аналіз. Метод наукового дослідження, за яким явище розділяється на складові частини.

Наприклад. Вивчаючи усне мовлення, ми виділяємо монологічне і діалогічне мовлення.

Вивчаючи монологічне мовлення, ми виділяємо монолог-розповідь, монолог-опис, монолог-переконання.

Синтез. Метод дослідження явища в цілому, на основі об’єднання пов’язаних один з одним елементів в одне ціле.

Приклад. Дослідження усного мовлення в цілому на основі вивчення діалогічного і монологічного мовлення.

Абстрагування. Передбачає відхід від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і в одночасному виділенні, фіксуванні однієї чи декількох найважливіших рис, які особливо цікавлять дослідника.

Прикладом абстракції можуть служити численні поняття, якими оперує людина не лише в науці, але й у повсякденному житті: дерево, дім, дорога.

Аксіоматичний метод. Спосіб побудови наукової теорії за яким деякі аксіоми приймаються без доказів а потім використовуються для отримання подальших знань за певним логічним правилом.

Аналогія. Одержують нові знання про об’єкти чи явища на основі того, що вони подібні на інших. Міра достовірності тут залежить від кількості подібних ознак у порівняльних явищах.

Приклад. Навчання іноземних мов студентів буде подібним до навчання школярів.

Гіпотетичний метод. Передбачає розробку наукової гіпотези, наукового передбачення, які мають елементи новизн і оригінальності на базі всіх основних методів.