8. Облік кількості та якості землі

Облік кількості земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації і аналізу всебічних відомо­стей про кількість, розміщення та господарське викори­стання земельних ресурсів.

Такий облік ведеться в усіх галузях народного господарст­ва в розрізі основних категорій земельного фонду, йому підлягають всі землі держави в межах земле­володінь і землекористувань, адміністративно-тери­то­рі­аль­них формувань.

Основне завдання обліку кількості земель полягає в тому, щоб дати характеристику земельного фонду за складом угідь відповідно до прийнятої їх класифікації.

Державний облік кількості земель проводиться за фак­тичним станом земельних угідь на основі доброякісних планово-картографічних матеріалів і даних обліку поточ­них змін, виявлених графічним способом.

Особлива увага приділяється обліку зрошуваних і осушених земель. Облік цих земель ведуть не лише за угіддями та їх підвидами, а й за ступенем та способом осушення та зрошення, станом осушувальної та зрошувальної мережі.

Ступінь детальності обліку залежить від цільового призначення і характеру використання земель, а також від потенціальних можливостей земельних ресурсів. Більш детальному обліку піддаються землі сільсько­господар­сь­кого призначення, які виступають головним засобом виробництва у сільському господарстві; землі лісового фонду, як головний засіб виробництва у лісовому господарстві. Детального і особливого обліку вимагають землі в межах населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для житлового, адмі­ні­стративного, культурно-побутового, виробничого бу­дів­ництва тощо. Тут зосереджені землі практично всіх категорій за цільовим призначенням, дуже велика кількість земельних ділянок, власників землі та земле­кори­стувачів. Розміри земельних ділянок порівняно невели­кі, що вимагає особливої уваги, ретельності та детальності при їх обліку.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властиво­стями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

При обліку якості земель проводять класифікацію не лише ґрунтів, але й земель. Така класифікація враховує клімат, рельєф, характер водного і теплового режиму ґрунту, експозицію схилів окремих ділянок, розмір і конфігурацію земельної ділянки, придатність земель для вирощування певних культур, природну рослинність, господарську діяльність людини.

В системі класифікації земельного фонду виділяють 7 категорій придатності земель для використання:

1. землі, придатні під ріллю;

2. землі, придатні під сінокоси;

1. землі, придатні під пасовища, після покращення можуть використовуватись під інші сільськогосподарські угіддя;

3. землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після корінних меліорацій;

4. землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя;

5. землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя;

6. порушені землі.

В залежності від економічних факторів фактичне використання земель не завжди відповідає їх придатності (навести приклади).

В межах кожної категорії придатності земель виді­ляють класи земель. Це основна одиниця класифікації земель.

Класи земель - це ділянки земної поверхні з близь­кими природними і господарськими якостями, характер­ною спільністю використання, напрямами окультурення і підвищення продуктивності. Вони характеризуються чітко вираженими відмінностями ґрунтоутворюючих порід і гранулометричного складу, ступенем засолення, солонцюватості, еродованості та інших ознак.

Класи земель поділяються на види земель, яких нараховується десятки тисяч. При класифікації земель за їх якісним станом необхідно аналізувати матеріали круп­но­мас­ш­таб­них ґрунтових, геоботанічних, меліоратив­них, агрохімічних обстежень на базі місцевого досвіду використання земель. За матеріалами таких обстежень будують ґрунтові карти, картограми агровиробничих груп ґрунтів, інші планово-картографічні матеріали.

Облік якості земельних угідь в межах видів земель про­водиться за гранулометричним складом ґрунту, сту­пе­нем засоленості, солонцюватості, кислотності, вологості, за­бо­лоченості, кам'янистості, еродованості, рельєфом міс­це­вості, запасом гумусу, забезпеченістю ґрунтів основ­ними елементами мінерального живлення (N, Р, К).

Матеріали обліку якості земель дають необхідну ін­фор­ма­цію для:

• трансформації угідь;

• захисту ґрунтів від ерозії;

• виявлення резервів освоєння нових земель шляхом їх меліорації та рекультивації;

• розробки системи ведення сільського господарства;

• прогнозування використання земельних ресурсів;

• проведення бонітування і економічної оцінки земель.

Лекція 7. Запровадження автоматизованої системи земельного кадастру (АСДЗК).

1. Призначення та принципи побудови АСДЗК.

2. Структура АСДЗК.

3. Організація баз даних АСДЗК.

4. Геоінформаційні системи і технології в земельному кадастрі.

Донедавна в Україні, як і на всій пострадянській те­ри­то­рії, стосовно земельного кадастру історично скла­ла­ся така ситуація, що поняття державного земельного ка­дастру фактично замінювалося поняттям стати­стич­ної звітності за встановленими формами. Іншими словами можна сказати, що існувала так звана "паперова технологія" ("книжна система") ведення державного земельного кадастру у вигляді земельно-кадастрової книги підприємства, організації, державної земельно-кадастрової книги району (міста), державного земельного кадастру області та в цілому держави. На сьогодні інтенсивний розвиток комп'ютерних інформаційних технологій дозволяє реалізувати ідею створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, яка дасть можливість здійснювати оперативне управління земельними ресурсами.

Як і будь-яка система кадастру, автоматизована система повинна забезпечити дотримання основних принципів ведення кадастру:

1. Єдність.

2. Законність.

3. Безперервність.

4. Об'єктивність.

5. Оперативність.

6. Економічність.

7. Наочність.

8. Доступність.

Головна мета створення системи - формування інформаційної інфраструктури, яка забезпечує органи державної влади і громадян країни інформацією про землю і нерухомість, а також захищає права власників землі та землекористувачів на передані у власність і надані в користування землі.

Об'єктом автоматизації АСДЗК є земельний кадастр. Всі відомості про земельні ділянки (місце розташування, кількісні та якісні характеристики тощо) містяться в кадастрових базах даних. А тому з фор­маль­ної точки зору об'єктом автоматизації є сукупність процесів створення і функціонування баз даних.

Основними об’єктами обліку кадастрових баз даних є земельні ділянки (парцели), інформація про які вноситься до Реєстру земельних ділянок АС ДЗКУ. Крім цього, в БД АС ДЗКУ ведуться також: Реєстр власників та користувачів земельних ділянок, Реєстр правових документів та Реєстр прав. Передбачається також ведення в складі БД АС ДЗКУ Реєстру будівель та споруд (та їх частин, в тому числі квартир). Крім атрибутивних даних в БД АС ДЗКУ містяться також електронні планово-картографічні матеріали, до яких відносяться індексні карти, чергові кадастрові плани та інші тематичні планово-картографічні матеріали. Чергові кадастрові плани ведуться в ГІС-середовищі з забезпеченням програмно-інформаційної взаємодії з атрибутивними БД. Чергові кадастрові плани ведуться для всіх адміністративно-територіальних одиниць України.

Головним адміністратором ДЗК, як геоінформаційної системи є Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»(див. ЗУ)