Т ворчий внесок у дидактику Яна Коменського

Грунтування методу навчання

Увів поняття “навчального року”

Обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності.

Створив класно-урочну систему навчання

Творчий внесок у дидактику Й.Песталоцці

Вперше здійснив спробу об´єднати навчання і продуктивну працю так, щоб ця праця служила вихованню

Під наочним принципом розумів, як зведення до елементарного

Й.Песталоцці(на відміну від Я.Коменського) природовідповідність розумів як відповідність усіх дій учителя природі дитини

Творча спадщина Д.Дьюї

Школа повинна сприяти зміцненню класового миру і злагоди в суспільстві.

Навчальний процес -повідомлення дітям окремих знань (в комплексі) для “обслуговування” вузькопрактичних і утилітарних цілей

Індивідуа- лізація навчання

Педагогіка прагматизму

Творчий внесок у дидактику

Навчання дітей рідною мовою

Керівна роль у вихованні належить педагогу

Основою педагогічної системи є принцип народності

Створив вітчизняну теорію уроку і класно-урочної системи навчання.

Виховання моралі

К.Ушинського

Творчий внесок у дидактику

Ідея цілісного формування особистості Розробив педагогічну культуру вчителя Сімейне виховання в.Сухомлинського

Розробив та впровадив в практику різноманітні форми організації спостережень.

Гуманізм вчителя

2.Випишіть з різних джерел та проаналізуйте ряд визначень поняття “процес навчання”.

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ - впорядкований у часi хiд подiй, що включає дiї учителя й учнiв, спрямованi вiдповiдними цiлями i змiстом, а також ураховують такi умови i засоби навчання, якi є проявом потрiбних змiн в учнiв [Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. - М.: Высш. шк., 1990. - 382с., с.142].

Отже,процес навчання-це процес,який обумовлений певним часом(навчальний рік-з 1 вересня-до 31 травня;канікули;навчальний тиждень-5 днів тощо),що включає єдність діяльностей вчителя,який надає певні знання учневі,використовуючи різні засоби начання-допоміжні матеріально-технічні засоби:обладнання,карти,малюнки,таблиці та ін..,і учня,який цей матеріал осмислює,вивчає і запам'ятовує,що і є проявом потрібних змін в учнів.

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ - це цiлеспрямована взаємодiя викладача та учнiв, у ходi якої вирiшуються завдання освiти учнiв [Педагогика: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов / Ю.К.Бабанський, В.А.Сластенин, Н.А.Сорокин и др. / Под ред. Ю.К.Бабанского. - М.: Просвещение, 1988. - 479 с., с.339].

Таким чином,за даним визначенням процес навчання є об'єднана діяльність вчителя і учня,що направлена на вирішення основних завдань освіти- це сприяти формуванню в учнів необхідних для життя знань,умінь та навичок, створення освіченого покоління і таким чином зумовлювати розвиток суспільства.

Процес навчання - специфiчна форма пiзнання об'єктивної дiйсностi, оволодiння суспiльно-iсторичним досвiдом людства; двостороннiй процес взаємопов'язаних дiяльностей учителя (дiяльностi викладання й дiяльностi з органiзацiї й управлiня навчальною дiяльнiстю учня) i дiяльностi учня (учiння), спрямований на оволодiння учнями системою знань з основ наук, вмiнь i навичок їх практичного застосування, розвиток творчих здiбностей учнiв [С.Гончаренко.Український педагогiчний словник. - Київ: Либiдь, 1997. - 376с., С.276]

Отже, за даним визначенням можна зробити висновок,що процес навчання і справді є формою пізнання об'єктивної дійсності,адже спирається на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.А також,як вже згадувалося раніше,процес навчання-це безперечно єдність діяльності вчителя(викладання)і діяльності учня(учіння),без будь-якої із перелічених процес навчання неможливий.Адже діяльність вчителя спрямована на передачу системи заннь,умінь та навичок,їх застосування тощо,а учень повинен сформувати надані йому знання,вміти ними користуватися у своєму подальшому житті.

3. Які етапи діяльності вчителя відповідають етапам діяльності учня у процесі навчання? Заповніть таблицю.

Етапи діяльності вчителя	Етапи діяльності учня
Мотиваційно-цільовий ( Учитель зобов’язаний викликати в учнів внутрішню потребу в засвоєнні знань: створює проблемну ситуацію, якими учні захоплюються і прагнуть знайти якомога скоріше вирішення даній проблемі)	Виникнення інтересу до навчання
Змістовний (Доступно, конкретно донести до учнів ті знання,уміння та навички,які їм необхідно потім сформувати)	Засвоєння знань
Дискусійно-пошуковий (Обговорення проблемних питань наданої інформації ,пошук їх рішень)	Оволодіння загальними поняттями і судженнями, розв’язок проблем
Рефлексно-підсумковий (Повторення основних понять вивченого теоретичного матеріалу)	Процес запам’ятовування
Операційно-діяльнісний	Виконання вправ
Контрольно-регулюючий (Спрямований на визначення ефективності засвоєння знань ,своєчасне внесення оптимальних корективів. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, шляхом проведення іспитів, заліків і опитувань)	Самоконтроль

4. Розкрийте умови застосування в педагогічному процесі різних принципів навчання: науковості, наочності, доступності, активності і свідомості, систематичності, зв’язку навчання з життям, індивідуалізації та диференціації, емоційності.

Принцип науковості полягає в доборі матеріалу, який відповідав би структурі певної галузі знань і навчального предмета, специфіці його розділів і тем. Учителя він зобов'язує викладати предмет на підставі перевірених наукових даних, розкривати причинно-наслідкові зв'язки явищ, процесів, подій, новітні досягнення науки, зв'язок з іншими науками.

Принцип наочності передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень. Наочність буває: натуральна (рослини, тварини, гірські породи, зоряне небо, прилади, машини, явища природи), образна (картини, таблиці, моделі, муляжі, математичні фігури), символічна (географічні карти, графіки, діаграми, схеми, формули).

Вона сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає виявити зв'язок між науковими знаннями і житейською практикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них (розвиває мотиваційну сферу учнів), допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків.Використання наочності потрібно підпорядковувати конкретній меті, розвитку самостійності й активності учнів з урахуванням їх вікових особливостей.

Принцип доступності виявляється в компенсуванні складнощів змісту навчального матеріалу майстерним його викладанням учителем або вдалою подачею автором підручника. Чим складнішим є матеріал, тим простіше, дохідливіше слід його подавати. Принцип доступності залежить і від дотримання правила послідовності: від простого — до складного.

Ґрунтується він на дидактичних положеннях Я.-А. Коменського: для того, щоб учні були зачаровані навчальним матеріалом, розуміли його, педагог має застосовувати точні мову, жести.

Принцип активності і свідомості передбачає широке використання у навчанні проблемних методів, задіяння всіх психічних процесів, які сприяють активізації пізнання.

Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і навичок неможливе без використання різноманітних розумових операцій (порівняння і зіставлення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії), без з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильного формулювання думки при усному мовленні.Активізації пізнавальної діяльності учнів сприяють позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоційні переживання у навчальній діяльності. Вона залежить і від зв'язку навчання з життям, єдності між інтелектуальною і мовною діяльністю учнів, використання на практиці засвоєних знань, умінь і навичок. Позитивно впливають на неї систематичне повторення засвоєних знань, варіативність і диференціація вправ, роботи для засвоєння складного матеріалу доступними методами. Використанню знань при вирішенні конкретних завдань сприяють проблемне навчання, диференціація матеріалу відповідно до навчальних можливостей учнів, використання сучасних технічних засобів навчання, уміння вчителя враховувати психологічний стан учнів.

Принцип систематичності. У школі систематичність досягається послідовним викладом навчального матеріалу, виділенням основного, логічним переходом від засвоєння по­переднього до нового матеріалу. Внаслідок цього учні усвідомлюють структуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмета. Дотримання цього принципу забезпечує системність здобуття знань (відповідно і системність мислення) учнів.

Принцип зв'язку навчання з життям полягає у використанні на уроках життєвого досвіду учнів, розкритті практичної значимості знань, застосуванні їх у практичній діяльності; в участі школярів у громадському житті. Відповідно до нього, наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою.

Принцип індивідуалізації та диференціації означає врахування рівня розумового розвитку, знань та умінь, працездатності, пізнавальної та практичної самостійності учнів, їх особливостей пізнавальних інтересів, вольового розвитку учнів, їх ставлення до навчання. Передбачає дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їх загального розвитку, намаганням кожного школяра розвивати свої здібності на основі відповідних умов у школах-ліцеях, школах-гімназіях.

Принцип емоційності реалізується через жвавий, образний виклад матеріалу, мову учителя, його ставлення до учнів, зовнішній вигляд, використання ці­кавих прикладів, застосування наочності і технічних засобів навчання, створення в учнів почуття виконаного обов'язку.

5. Подумайте, до яких принципів відносяться наведені правила і в якому правилі може відобразитися дидактичний принцип. Заповніть таблицю.

Дидактичний принцип	Дидактичне правило
Принцип послідовності навчання	Будуйте навчальний процес так, щоб накопичення нових знань одночасно закріплювало старі
Принцип систематичності навчання	Все повинно здійснюватися в нерозривній послідовності так, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і прокладало дорогу для завтрашнього.
Принцип індивідуалізації навчання	Працюючи з класом, пам’ятайте про кожного учня
Принцип наочності навчання	--------------------------------------------------------- Що тільки можна—діти мають сприймати відчуттями (зором, слухом,смаком,нюхом тощо) нюхом тощо)
Принцип міцності	Не вимагайте від учнів заучування того, що лише треба зрозуміти

6. Прокоментуйте цитату В.О.Сухомлинського про те, що „Немає ні однієї педагогічної закономірності, немає ні однієї істини, яка була б абсолютно однаково застосована до всіх дітей”.

Уявімо собі, що всіх семирічних дітей, які тільки-но стали школярами, примусили виконувати одну й ту саму фізичну працю, наприклад носити воду. Один приніс п’ять відерець — і видихався, а інший може й двадцять принести. Примусьте слабеньку дитину принести двадцять відерець — це надірве її сили, вона завтра вже нічого не зможе зробити, а то і в лікарню ляже. Так само неоднакові й дитячі сили, потрібні для розумової праці. Один сприймає, осмислює, запам’ятовує швидко, зберігає в пам’яті довго й міцно; в іншого ж розумова праця відбувається зовсім по-іншому: матеріал сприймається дуже повільно, пам’ять зберігає знання недовго й неміцно, хоч пізніше — це трапляється нерідко — саме цей учень досягає значніших успіхів у навчанні, в інтелектуальному розвитку, ніж той, хто навчався спершу краще. Немає абстрактного учня, до якого можна було б прикласти механічно всі закономірності навчання й виховання. Немає якихось єдиних для всіх школярів передумов успіхів у навчанні. І саме поняття успіхи в навчанні — річ відносна: в одного показником успіхів є «п’ятірки», для іншого й «трійка» — велике досягнення. Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його розумові здібності в дальшому, — це надзвичайно важлива складова частина педагогічної мудрості.

Збереження й виховання почуття власної гідності кожного учня залежить від того, як уявляє вчитель його особисті успіхи в навчанні. Не можна вимагати від дитини неможливого. Будь-яка програма з будь-якого предмета — це певний рівень, коло знань, але не жива дитина. До цього рівня, до цього кола знань різні діти йдуть по-різному. Одна дитина вже в І класі може цілком самостійно прочитати задачу й розв’язати її; інша ж зробить це в кінці другого, а то й третього року навчання. Треба вміти визначити, яким шляхом, з якими уповільненнями й труднощами дитина може підійти до рівня, передбаченого програмою, як конкретно реалізувати програму в розумовій праці кожного учня.

Мистецтво й майстерність навчання, і виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація — і в змісті розумової праці (в характері завдань), і в часі. Досвідчений педагог дає одному учневі дві, три, а то й чотири задачі на урок, іншому ж — тільки одну. Один одержує складнішу задачу, інший — простішу. Один виконує творчу письмову роботу з мови, наприклад пише твір, інший працює над текстом літературного твору.

При такому підході всі учні просуваються вперед — одні швидше, інші — повільніше. В оцінці, що її дістає дитина за свою роботу, вона бачить власну працю, напруження зусиль; навчання приносить їй моральне задоволення, радість відкриття. Взаємна доброзичливість учителя й учня при цьому поєднується із взаємним довір’ям. Учень не бачить в учителеві тільки строгого контролера, а в оцінці — палицю. Він відверто говорить учителеві: ось це в мене не вийшло, цього я не зміг зробити. Його сумління дуже чутливе, він не може йти на списування, використання шпаргалки; йому хочеться утвердити свою гідність.

Успіх у навчанні — це, образно кажучи, стежка, що веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цю стежку й цей вогник.