Картопля

Картоплю у народному господарстві використовують як продовольчу, кормову й технічну культуру. Вона відзнача­ється високими смаковими якостями і значним вмістом крохмалю, кількість якого в бульбах становить у середньо­му 16—18 %.

Бульби багаті на вітаміни, зокрема С, В₁, В₂, В₆.

Цінна картопля також білком (туберін), вміст якого хоч і невеликий (1,3-3%), але біологічна повноцінність його навіть вища, ніж білка пшениці.

Велике значення має картопля в кормовому балансі тва­ринництва. На корм використовують бульби (сирі й варе­ні) та побічні продукти промислової переробки (барда, жмаки), а також бадилля у засилосованому вигляді. Але треба пам'ятати, що в бульбах є отруйна речовина — сола­нін, якого особливо багато (до 0,06—0,07 %) в позеленілих бульбах, які можна згодовувати лише після проварювання.

Картопля — важлива сировина для одержання крохма­лю, який використовують для продовольчих цілей, а та­кож у текстильній, консервній та інших галузях промис­ловості.

Біологічні особливості. Картопля відома в культурі як однорічна рослина. Розмножують її вегетативним шляхом — бульбами і їх часточками, а в селекційній практиці — на­сінням.

Картопля — вибаглива до світла. При затіненні росли­ни, як правило, жовтіють, витягуються, у них порушується фотосинтез і ґрунтове живлення. Кращий розвиток вегета­тивних органів і вищий урожай картоплі спостерігаються в районах з довгим світловим днем та прохолодною погодою при температурі 17—18 °С.

Бульби проростають при прогріванні ґрунту до 7—8 °С. Найбільш сприятливою температурою для проростання бульб насіння є 18—20 °С, при якій сходи з'являються на 12—13-й день. Якщо в період бульбоутворення ґрунт про­грівається до 25 °С, ріст бульб затримується, а при 29— ЗО °С він припиняється і можливе проростання вічок із з'яв­ленням столонів, на кінцях яких утворюються маленькі бульби. Треба відзначити, що високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й призводять до виродження кар­топлі.

Рослина дуже чутлива до незначних приморозків. На­приклад, бульби її вже гинуть при зниженні температури до мінус 1—2 °С, а бадилля — при мінус 2—3 °С.

До вологи картопля досить вибаглива. Висока продук­тивність її спостерігається лише при вологості ґрунту в пе­ріод вегетації біля 80—85 % ПВ.

Проте надмірне зволоження ґрунту шкідливе для кар­топлі. Якщо в період бульбоутворення випадають часті до­щі й вологість ґрунту перевищує 85 % ПВ, передчасно від­мирає бадилля, припиняється ріст бульб і вони масово за­гнивають.

Найбільш придатними для картоплі є достатньо удобре­ні супіщані й суглинкові ґрунти та легкі за механічним складом чорноземи, Вона добре росте на окультурених некислих торфовищах і в заплавах річок, де створюються сприятливі умови зволоження і температурний режим. Ма­лопридатні для неї глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням підґрунтових вод. Тут формуються дрібні буль­би з пониженим вмістом крохмалю. Погано родить карто­пля на солонцюватих ґрунтах, де бульби сильно уражують­ся паршею.

Найвищий урожай картоплі формується при слабокислій реакції ґрунтового розчину.

Картопля засвоює з ґрунту багато основних елементів живлення. Так, при врожаї 150 ц/га бульб з ґрунту вино­ситься азоту 85—90 кг/га, фосфору — ЗО—40, калію 110— 120 кг/га, при врожаї бульб 300—350 ц/га — відповідно 150—200; 60—70 і 200—300 кг/га. Тому бідні ґрунти для неї малопридатні.

Найбільше картопля засвоює калію. Однак не всі фор­ми калійних добрив позитивно впливають на врожай і якість бульб. Добрива, що містять хлор, знижують урожай і вміст крохмалю в бульбах. Під дією хлору погіршуються їх смакові якості.