Тема 3. Основи диференціальної психометрики.
Шкалювання. Типи вимірювальних шкал. Контрольні шкали.
Шкалювання – метод моделювання явищ за допомогою числових систем. Спосіб організації даних досліджень та аналізу об”єктивної інформації. Операція впорядкування вихідних емпіричних даних у шкальні.
Шкали поділяються на вимірювальні та контрольні.
Типи вимірювальних шкал.
Вимірювальні шкали – форма фіксації сукупності ознак об’єкта, який вивчається, з упорядкуванням їх у певну числову систему. Кожному елементу сукупності проявів властивостей об’єкту відповідає певний бал або шкальний індекс, що кількісно встановлює положення (позицію) виявленої одиниці на шкалі, котра охоплює всю сукупність або суттєву її частину.
Вимірювальні шкали – це головний спосіб збору та аналізу статистичного матеріалу.
Типи вимірювальних шкал:
1.Номінативні шкали (шкали найменувань) – встановлюють відповідність ознаки певному класу. Об’єкти об’єднуються в класи на основі якоїсь спільної властивості. Встановлюють диференційовану класифікацію ознак.
Види номінативних шкал:
Класифікація на дві групи за принципом „А – не – А” (Альтернативні ознаки у дихотомічній шкалі найменувань. Наприклад, оцінювання відповіді у вигляді ствердження або заперечення в особистісних опитувальниках ).
Задачі закритого типу (пункт опитувальника), де необхідно вибрати правильне рішення-відповідь або класифікація рішень тестової задачі.
Перелік або набір певних ознак, які групуються при зборі інформації.
Номінативна шкала допускає лише операцію рівності – нерівності та диференційовану класифікацію ознак. Має значення для фіксації якісної інформації.
2. Порядкові шкали (ординальні) – призначені для розчленування сукупності ознак на елементи, пов’язані відношенням „більше – менше”, допускають віднесення змінних до груп, впорядкованих (прорангованих) один відносно одного. Порядкові шкали дають можливість оцінити ступінь вираженості ознаки. Містять не менше трьох класів із встановленою послідовністю, що не допускає перестановки.
Упорядкування ознак може бути :
1.Уніполярним – при визначенні класів виходять із ступеня вираженості вимірюваної властивості. Наприклад, шкала оцінювання розумової відсталості:
немає відхилень від норми / слабке / середнє / сильне відхилення від норми.
2.Біполярним – в основі поділу лежить ранг ступеня приближення до одного з протилежних полюсів властивості. Наприклад, ідентифікація вираженості властивостей між полярними антонімічними характеристиками властивостей особистості:
Семантичний диференціал
Урівноважений . / . / . / . / . / . / . Нестабільний
Рухливий . / . / . / . / . / . / . Повільний
Порядкові шкали допускають операції рівності – нерівності та порівняння за інтенсивністю. Можливе визначення медіани розподілу, використання коефіцієнта рангової кореляції.
3. Шкали інтервалів – елементи впорядковані не тільки за принципом вираженості вимірюваної ознаки, але і на основі рангування ознак за розміром, що виражається інтервалами між числами, які приписуються ступеню вираженості вимірюваної ознаки. Рівні інтервали можуть бути тільки на шкалі інтервалів. Однак ми не можемо встановити пропорції (співвідношення) за допомогою значень цієї шкали. У шкалі інтервалів довільно установлюються нульова точка відліку, величина одиниці виміру і напрямок відліку. Наприклад, довільно встановлюється точка відліку у стандартизованих тестах інтелекту, де абсолютна точка відліку нам взагалі не відома. Навіть якщо при виконанні тесту інтелекту не буде вирішене ні одне завдання, ми не можемо стверджувати, що розумовий розвиток піддослідного дорівнює нулю. Шкала інтервалів не дозволяє нам також стверджувати, що людина, чий коефіцієнт інтелекту (ІО) складає 140, у два рази більш розвинута, ніж та, чий коефіцієнт дорівнює 70. Ми лише знаємо, що різниця між показниками величини ІО 140 та 70 така ж велика, як і між ІО 130 та ІО 60, а саме 70 одиниць ІО.
4. Шкали відношень (пропорційних) – числові значення присвоюються об’єктам таким чином, щоб між числами і об’єктами утримувалась пропорційність. Початок відліку у такій шкалі фіксований. Лише для даної шкали числа на шкалі відповідають реальній кількості вимірюваної властивості. Нульова точка відліку у шкалі відношень постійна і природна, у ній вимірювана ознака повністю відсутня.
Шкали відношень зустрічаються у психометриці рідко. Прикладом використання такої шкали у психологічних вимірюваннях може служити шкала порогів абсолютної чутливості аналізаторів. У сфері суспільних наук дана шкала може використовуватись тільки у тому випадку, коли вимірюванню підлягають розмір, вага і т.п. ознаки піддослідних. Вивчаючи психічні ознаки, ми можемо досягнути лише рівня шкали інтервалів.
Шкала відношень передбачає операції рівності – нерівності, більше – менше, рівності інтервалів і рівності відношень.
Контрольні шкали - це допоміжні шкали, які дозволяють оцінити достовірність інформації, що отримується за допомогою психодіагностичних методик. Найбільше використовуються в особистісних опитувальниках. Найбільш розповсюджений тип контрольної шкали – шкала „ „ – направлена на оцінку тенденції піддослідного до соціально-позитивних відповідей. Питання даної шкали передбачають однозначну відповідь у ситуації, що відображає життєво реальну поведінку, котра зовні може здатися морально осудженою. У тому випадку, якщо значення оцінок за шкалою „ „ перевищують критичні, вважається, що піддослідний відрізняється установкою на відповіді: „не так, як є”, а „як повинно сподобатись”, або „як буде правильно”.