Основні макроекономічні показники
Слід зазначити, що описуючи макроекономічні показники, більшість джежел не рахує ЄС як єдину державу, тобто представляють дані окремо по кожній країні Союзу. Але якщо мова йде про весь Европейський Союз, то його показники мають дійсно вражаючі розміри. Так, ВВП Євросоюзу за 2007 рік склав $ 14,450 млрд., і таким чином ЕС вперше потіснив багаторічного лідера у світі за цим показником - США.
Приріст ВВП Європейського Союзу за 2007 рік склав 3%, що також більше за відповідний показник США (2,2%), але значно менший за український (6,9%).
В структурі ВВП Європейського Союзу переважають послуги, що є характерним для високорозвинутих країн; відношення між сільським господарством, промисловістю та послугами можна розглянути на такий діаграмі:
мал. 5.2. Структура ВВП Європейського Союзу
Відповідно до розподілу ВВП, структура зайнятості населення має вигляд:
4,4% - зайняті у сільському господарстві;
27,1% - у промисловості;
67,1% - у наданні послуг.
Рівень безробіття за 2006 рік склав 8,5%; інфляція - 1,8%, що значно нижче за відповідний показник по Україні (11,3%) і нижче за США (2,7%), це також є значним бонусом для об'єднаної Європи. Крім того значним є рівень інвестицій в економіку ЄС - він складає 21,3% від ВВП, в той час, як в США цей показник складає 15,6%, а в Україні - 22,6%.
Бюджет єс (Budget (eu Budget)
Всі надходження ЄС та його видатки вносять до бюджету Спільноти на основі щорічних прогнозів. Втім винятком з цього правила є фінансування операційних витрат, пов’язаних з реалізацією положень розділів V та VI Договору про ЄС, яке може здійснюватися коштом країн-членів. В основу бюджету Спільноти покладено кілька принципів, зокрема:
принцип об’єднання (всі надходження та видатки зводяться разом у єдиному документі);
принцип річного періоду (операції бюджету стосуються бюджетного року);
принцип збалансованості (видатки не можуть перевищувати надходження).
Комісія готує проект бюджету і направляє його в Раду міністрів, яка розділяє бюджетні повноваження з Європейським Парламентом. Від класифікація витрат залежить, котра з цих двох інституцій визначатиме долю тієї чи іншої статті. Проте бюджет загалом затверджує або відхиляє Європейський Парламент; закон про бюджет набуває чинності після того, як його підписує президент Парламенту. Якщо Парламент не затверджує бюджет, Спільнота функціонує за місячним бюджетом, розрахованим на торішній базі, аж доки не буде ухвалений новий бюджет.
На 2003 рік (останній рік перед розширенням ЄС) бюджет Спільноти був визначений у розмірі 97,5 млрд. євро. Близько половини бюджетних коштів витрачається на виконання завдань спільної сільськогосподарської політики ЄС; ще третина спрямовується на структурні заходи – розвиток найбідніших регіонів, соціально-економічна перебудова проблемних регіонів та боротьба з безробіттям. Решта коштів (приблизно 20%) розподіляються між внутрішніми потребами (науково-дослідні програми, енергетика, ядерна безпека, охорона довкілля, освіта і професійна підготовка, молодіжні та культурні програми, захист споживачів, транс’європейські мережі тощо) та зовнішньою діяльністю Союзу (зокрема, допомога країнам-кандидатам і третім країнам).
Спершу бюджет організації формувався з внесків країн-членів, але на початку 1970-х років була створена система власних ресурсів Спільноти.
Починаючи з 1988 року, річний бюджет ЄС визначається згідно з середньотерміновими фінансовими перспективами (перспективний фінансовий прогноз), які обмежують річні витрати. На Берлінському саміті в березні 1999 року глави держав та урядів ухвалили нову фінансову перспективу розвитку бюджету ЄС на період 2000-2006 рр.; 2003 року її поправили у зв’язку з розширенням ЄС. Наразі триває робота над новою фінансовою перспективою на період з 2007 по 2013 рр.
Ми́тний сою́з Європе́йського Сою́зу (European Union Customs Union) — митний союз країн Європейського Союзу та кількох інших країн, важливий складник спільного ринку. Його створення стало першочерговим завданням після підписання Римського договору і завершилось 1968 року. Найголовнішими були такі заходи:
скасування всіх митних зборів та обмежень між країнами-членами;
запровадження єдиного зовнішнього тарифу щодо товарів третіх країн, однакового для всієї Європейської Спільноти (прибуток від його стягнення став одним із джерел формування власних ресурсів Спільноти);
спільна торговельна політика як зовнішній аспект митного союзу (на міжнародному рівні Спільнота виражає спільну позицію всіх держав-членів).
Спільні процедури та правила були зібрані докупи в єдиному адміністративному документі (Single Administrative Document), який замінив усі попередні нормативні акти. Відколи 1993 року офіційно почав діяти спільний ринок, усі традиційні перевірки на внутрішніх кордонах були скасовані разом з митними формальностями. Отже, митні служби країн-членів втратили функції стягування акцизного збору, ПДВ та накопичення статистичної інформації.
Завдання на майбутнє передбачають тіснішу співпрацю між національними адміністраціями та боротьбу з шахрайством через послідовне виконання програм «Митниця 2002» та «Митниця 2007», а також інтеграції митних служб нових країн-членів.
Країни — члени союзу
Членами Митного союзу ЄС є всі країни, що є членами ЄС, а також кандидат в члени ЄС Туреччина та мікродержави, що межують з ЄС — Андорра, Монако і Сан-Марино.