Вступ
Водні ресурси є важливою частиною господарської, економічної , та інших сфер діяльності людини, тому необхідно зберігати їх в належному стані : попереджувати забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколишніх рослин і тварин, а також з ціллю зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм. Саме заради дотримання цих умов встановлюються водоохоронні зони.
Порядок встановлення цих зон регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» від 08.05.1996. Розміри і межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням ряду факторів , від яких залежить ширина зони.
Встановлення водоохоронних зон передбачає накладення деяких обмежень (або обтяжень) на використання земельних ділянок (їх часток), які знаходяться у межах зони; або встановлення особливого режиму використання.
2.12.2010 року Президент України затвердив затвердив Закон «Про внесення змін до Водного та Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» № 2740-17 в якому зазначено, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій (крім земель морського транспорту) та перебувають у державній та комунальній власності. Також в цьому законі визначається новий термін - пляжна зона.
У 88 статті Водного кодексу України вказано, що до узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.
Водоохоронні зони встановлюють за проектами землеустрою. Тому треба чітко розуміти як складати саме такий проект.
Пляжні зони відносять до земель рекреаційного фонду, тому вони займають не останнє місце у сфері інтересів населення.
Межі пляжних вказуються у проектах землеустрою щодо встановлення меж водоохоронних зон та за цільовим призначенням є рекреаци
У статті 1 Водного Кодексу України розкриваються наступні поняття :
пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності;
прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;
Статтєю 87 цього ж кодексу визначається наступне :
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.
Ст.60 Земельного кодексу України
Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.
Ст.62 Земельного кодексу України
У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.
«Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них»
Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
Ст.25 Закону «Про землеустрій»
Проект землеустрою щодо встановлення меж водоохоронних зон виконується на замовлення Держводгоспу або інших спеціально уповноважених органів. Зони встановлюються на території адміністративно-територіальних одиниць у межах яких знаходиться данний водний об’єкт.
Проект узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
Перед проектуванням зони необхідно отримати інформацію про землевласників або землекористувачів земельні ділянки котрих знаходяться на території водоохоронної зони, що проектується. Також необхідно вивчити ситуацію спочатку за допомогою топографічних карта а потім безпосередньо на місцевості.
Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі.
Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті.
Зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:
затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;
берегоруйнування, меандрування;
тимчасового та постійного підтоплення земель;
ерозійної активності;
берегових схилів і сильноеродованих земель.
Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:
рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;
цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.
Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.
Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:
зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;
розрахункової зони переробки берегів;
лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;
усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не
Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Місця встановлення пляжних зон
У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:
території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;
прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;
скелі, інші гірські утворення.
Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об'єкти, рибогосподарські підприємства.
Режим використання пляжних зон
Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.
До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.
У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов'язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману.
У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.
У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.
Правовий режим пляжних зон
Під час складання проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронних зон (в натурі) на місцевості вказують межі територій пляжних зон, їх цільове призначення, форму власності.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності, отже пляжні зони також, тому що вони є частиною прибережних смуг.
У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтєю 85 Водного Кодексу України : у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Земельна ділянка у пляжній зоні буде мати рекреаційне призначення. Розглянемо процедуру складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для о