Біохімічні основи прояву витривалості

Початковий, пусковий період всякої м'язової діяльності незалежно від інтенсивності супроводжується анаеробним ресинтезом АТФ.

Проте у міру продовження роботи (якщо вона не буде короткочасній, максимальній потужності) анаеробний ресинтез АТФ поступово зміняється аеробом. При цьому піддаватися окисленню можуть як вуглеводи, так і ліпіди, а також продукти їх розпаду (молочна, піровиноградна кислоти, гліцерин, жирні кислоти, ацетонові тіла) і продукти дезамінірованія амінокислот (а-кетокислоти), В процесі окислення аероба цих речовин утворюються нові багаті енергією фосфатні групи, переносимі потім на продукти розщеплювання АТФ з відновленням останньої. Виходячи з цього, можна констатувати, що, з біохімічних позицій, витривалість, перш за все, визначається потенційними можливостями окислювальних процесів (дихального фофорілірованія) аеробів і величиною енергетичних запасів організму, його енергетичним потенціалом.

Засоби і методи розвитку витривалості

Засоби розвитку різних видів витривалості - виконання циклічних вправ всіма методами:

1. Рівномірний або дистанційний (переважно для розвитку витривалості аероба).

2. Повторний (переважно для розвитку швидкісної і анаеробної витривалості),

3. Змінний (для розвитку всіх видів змішаної витривалості).

4. Інтервальний (для розвитку всіх видів витривалості).

5. Види повторно-інтервального і змінно-інтервального методів (для розвитку всіх видів змішаної витривалості),

6. Змагання або контрольний.

Спрямованість вправ на розвиток того або іншого виду витривалості при виконанні циклічних вправ визначається: їх інтенсивністю (по ЧСС), тривалістю, кількістю повторень, тривалістю і видом (активним, пасивним) відпочинку між повтореннями.

Методика виконання вправ.

Залежно від специфіки рухової діяльності і підготовленості людини, вправи повинні виконуватися до настання ознак декомпенсированного стомлення. Закінчувати виконання вправ слід при значному зниженні швидкості і настання несприятливих змін в техніці рухових дій.

На початкових етапах підготовки спортсменів більше уваги надається витривалості аероба (базової). У міру наближення до змагань основна увага концентрується на розвитку спеціальної витривалості.

Здійснюється на всіх етапах тренування по всіх видах витривалості. Спеціальні тести і спортивні проби залежно від спеціалізації спортсменів.

Контроль загальної витривалості - тест Купера (широко застосовується для характеристики загальної підготовленості людей різного віку).

Рухова якість спритності

Спритність - це здатність в максимально короткий термін раціонально справитися з новою, несподівано виниклою руховою задачею.

Про ступінь спритності можна судити по тому, наскільки успішно розв'язується нестандартна рухова задача, наскільки виконувані рухові дії відповідають ситуації, що склалася в даний момент. Якість спритності дуже тісно пов'язана з повноцінним сприйняттям, ініціативністю, швидкістю і точністю рухових реакцій.

Фізіологічні основи появи спритності

З фізіологічної точки зору, спритність обумовлюється великим і різноманітним запасом умовно-рефлекторних зв'язків, характерних для даних споріднених форм рухової діяльності людини і охоплюючих функцію першої і другої сигнальних систем.

Розвивати спритність - це значить всіляко збільшувати число різноманітних рухових умовних рефлексів, розвивати і заглиблювати узагальнювальні властивості другої сигнальної системи за допомогою рішення несподіваних задач в нових ситуаціях. Таким чином, слід добиватися поліпшення здатності ЦНС до освіти і синтезу тимчасових зв'язків. Тренувати спритність - це підвищувати треніруємость ЦНС.

Сприйняття в значній мірі залежить від попереднього досвіду. Чим ширше досвід в даній області, тим легше і виразніше протікає сприйняття, тим ширший набір можливих продовжень початої серії рухових дій. Таким чином, одним з істотних компонентів в прояві спритності буде у відповідь реакція з вибором.

Із швидкістю реакції тісно зв'язана інша її ознака - точність. Точною називається реакція, яка цілком відповідає вимогам ситуації, що склалася. Точна реакція припускає і точні рухи.

Кажучи про швидкість реакції слід мати на увазі саме швидкість відповіді на виниклу ситуацію, тобто час, що протікає від моменту появи подразника до початку дії, а не швидкість найбільш у відповідь руху.

1. Спритність, що проявляється з предметами (метання і лов, маніпуляції з предметами - «ручна умілість»). 2. Спритність проявляється в зміні пози (встати, лягти, сісти). 3. Спритність проявляється в різних видах пересувань (ходьба, біг, лазіння, повзання, подолання перешкод). 4. Спритність проявляється в руховій діяльності ссопротівленіямі (перетягування, перештовхування, виривання з рук суперника предмету, елементи боротьби, фехтування, боксу). 6. Спритність проявляється в командних діях, що вимагають тактичної узгодженості (всі види командних ігор).

Засоби і методи розвитку спритності

Засоби. Виконання вправ із змінними умовами, рухомі і спортивні ігри, подолання смуги перешкод, метання і лов предметів, стрибки, збереження рівноваги і т.п. Спрямованість вправ повинна забезпечувати концентрацію уваги на виконання різноманітних рухових дій. Не рекомендується виконувати вправи на фоні стомлення. Методика. Індивідуальне і групове виконання вправ з акцентом на точність рухових дій і швидкість виконання. Рухомі і спортивні ігри. Контроль. На всіх етапах підготовки по наперед розроблених контрольних вправах з реєстрацією часу і результативності виконання.

Рухова якість гнучкостіі

Гнучкість визначається найбільшою величиною амплітуди рухів ланок людського тіла у різних напрямах. Межі можливого розмаху рухів залежать як від анатомічних особливостей суглобів і оточуючих їх тканин, так і від функціонального стану нервової системи робить вплив на тонус мускулатури, а також від здібності м'язів до розслаблення.

1. Активна гнучкість або рухливість в суглоба

2. Пасивна гнучкість або рухливість в суглобах. Активна рухливість, при якій амплітуда рухів забезпечується активною тягою м'язів, менше так званої пасивної рухливості, що викликається зовнішніми силами.

Анатомо-фізіологічні основи прояву гнучкості

Оцінюючи чинники, що забезпечують великий або менший ступінь гнучкості, слід підкреслити значну роль ЦНС регулюючої координацію функцій м'язів антагоністів, тонус і активне розслаблення м'язів.Кінець кінцем гнучкість залежить від характеру скорочення і розслаблення м'язів-антагоністів і ряду морфологічних чинників, що обумовлюють об'єм рухів в суглобі. При виконанні цілісних рухових дій амплітуда рухів ніколи не досягає крайніх меж рухливості в суглобах. Рухи звичайно протікають в якійсь середній зоні і дуже рідко досягають граничних амплітуд, оскільки останні вимагають великих м'язових зусиль і є неекономічними. Чим більше величина можливого розмаху рухів (пасивної гнучкості), тим більше діапазон середньої «робочої» рухливості суглоба.