Тема 5. Культурний розвиток давніх слов’ян. План лекційного заняття
Ранні форми культури на українських землях. Досягнення трипільської культури.
Культура кіммерійців, скіфів, сарматів та грецьких поселень.
Зарубинецька, черняхівська, київська культури.
Духовна культура праукраїнців.
План семінарського заняття
Трипільська культура як вершина праукраїнської культури.
Вплив античної та римсько-християнської культури на давню українську культуру.
3. Розвиток духовної культури праукраїнців.
1. Про витоки української культури серед науковців і сьогодні точаться дискусії. Одні вчені говорять про генетичну спадковість історико-культурного розвитку населення України з часів ІІ тис. до н.е. (епоха бронзи). Інші зазначають, що безперервний культуротворчий процес на українських землях розпочався в епоху Середньовіччя.
Внаслідок активних міграційних процесів населення України не могло весь час залишатися етнічно та культурно однорідним протягом тисячоліть, проте ці процеси ніколи не призводили до повної зміни населення, до абсолютного руйнування його історичної пам'яті та культурного генофонду. Культурні здобутки в певній частині зберігались і передавались у спадок наступним поколінням.
Однією з найдавніших землеробських культур на теренах України вважається трипільська, яка сягає своїм корінням у глибину тисячоліть (кінець ІУ тис. – ІІ тис. до н.е.). та охоплює майже всю Правобережну Україну й землі сусідніх країн: Польщі, Молдови, Румунії.
Назва цієї культури походить від с. Трипілля Київської області, де на потужний культурний шар матеріальних залишків вперше натрапив київський
Здобутки трипільців значно вплинули на розвиток культури українських земель, оскільки вони започаткували традиції землеробства, а воно назавжди стало визначальним фактором розвитку стабільної частини місцевого населення, зумовлюючи побут, звичаї, календар і вірування тубільців.
Трипільцям не було в кого вчитися культури землеробства. Вони були першими й самобутніми будівничими і творцями взагалі людської цивілізації. Ці хлібороби першими приручили коня для праці в полі, зробили перший віз (знайдені моделі трипільського воза), адже без воза в полі не обійдешся. В селах Деріївка, Євмінка, Усатове знайдено кістки коней, упряж, колеса від воза. Наступним етапом у культурі землеробства стало винайдення плуга. Про це читаємо у античного історика Геродота, який описував перекази наших предків, його легенду про трьох братів і синів першої людини Таргітая , про те, як з неба їм звалилися золотий плуг, сокира і чаша, які охопило полум’я, підкорилися ці предмети тільки одному з братів – Колаксаю.
Аналіз артефактів підтверджує, що у ті часи наші предки досягли найпередовішого культурного розвитку та соціального прогресу. Найяскравіше це виявилось саме в українській культурі, яка існувала на нашій землі ще в до шумерські та до єгипетські цивілізаційні часи (дослідження англійських археологів Г. Кларка та С. Піггота 1985 р).
Трипільська аграрна культура і цивілізація стала материнською для всіх давніх цивілізацій – шумеро-вавилонської, давньоєгипетської, давньоіндійської. Це підтверджують написи Кам’яної Могили біля Мелітополя.
Поряд із землеробством у племен розвивалося й скотарство. Вони розводили велику рогату худобу, свиней. Трипільці займалися збиральництвом, мисливством та рибальством, мали розвинуті ремесла, знали вуглевидобування, бронзоливарне виробництво. Вони першими на території України виготовляли одягу із шкіри та хутра, використовували тканини, зокрема полотно. Про це свідчать знахідки пряслиць, грузил для примітивного ткацького верстата й відбитків тканини на днищах глиняних посудин.
Трипільці зводили поселення на відкритих місцях без оборонних споруд. Житло будувалося по колу, одне біля другого, середина кола залишалася незабудованою. Будинки споруджувалися каркасні, дво- триповерхові з округлими вікнами, двоскатним дахом, проміжки між каркасом запліталися лозою та мастилися ззовні і зсередини товстим шаром глини. Розмір їх сягав 100-140 кв.м. Житло ділилося на кімнати, які опалювалися глиняними печами, та мало жертовники. В кожному будинку проживало по 20 осіб. Все поселення нараховувало по 500-600 чоловік. Центр селища використовувався як загін для худоби.
Значним досягненням будівництва були Змієві вали висотою до 18 метрів.
Значного поширення у трипільців набуло виготовлення керамічних виробів побутового призначення - столовий та господарський посуд: миски, глечики, горшки, макітри, декоративна кераміка.
Художня культура трипільців обмежувалася декоративно-ужитковим мистецтвом, культовими статуетками і малюнками на камені та стінах печер. Вона відзначається високим художнім смаком та технікою.
Орнамент. Характерна ознака художнього оздоблення керамічних виробів - яскравий декоративний орнаментальний розпис. Форма орнаменту - прямі та хвилясті лінії, овали, змієподібні спіралі, які повинні були символізувати сонце, воду, людей, тварин, рослини. Вживалося 4 кольори орнаменту - чорний, білий, червоний та брунатний. Яскравими фарбами та різнокольоровим орнаментом розписувалися і стіни житлових помешкань.
Статуетки. Серед археологічних знахідок - численні статуетки, переважно жіночі, що доводить існування культу жінки у трипільському суспільстві. Жінка знаменувала культ родючості, була продовжувачем традицій предків. Статуетки мали культове значення. Виконані вони були у реалістичній манері, і за ними можна простежити етнічний тип трипільців.
До пізнього трипілля - усатівської культури (від села Усатово під Одесою, кінець ІІІ - початок ІІ тисячоліття до н.е., розкопки провадив одеський археолог Михайло Болтенко) відносяться кам'яні могильні плити з зображеннями людей, тварин і такі ж зображення на стінах печер.
Трипільці поклонялися власним богам, мали астрономічний центр, оригінальні уявлення про будову Всесвіту, свій календар, розвинуту писемність, знали 7 алфавітів.
Збільшення населення на наших етнічних землях, прагнення до кращого життя спонукало наших пращурів іти в Месопотамію, на береги Інду й Нілу, на захід Європи.
Але культура любить спадковість. І якщо трипільці не є прямими попередниками українців, то цілий ряд елементів їхньої культури органічно увійшов до культури українського народу. Від неї успадковано систему землеробства, будівництва, декоративний розпис будинків, характер орнаменту розмальованої кераміки. Аж до часів християнства проіснували елементи трипільських культів (культ богині –матері; обряди, пов’язані з поклонінням місяцю та ін.).
Багато страв подарували світу наші предки і всі вони присвячувалися божествам, переважно Місяцю (ліплені пироги, паляниці, вареники) та Сонцю (млинці, пампушки). Усьому світу відомі українські національні страви – борщ, куліш, галушки.
В українських хатах так само є зображення вічного дерева у сучасному трактуванні: квітка у вазоні, вишивки на рушниках.