2.2. Проблеми формування державного бюджету.

Особливої актуальності в останні роки поряд із реформою податкової системи набули проблеми формування державного бюджету. Одна частина з них є похідною від загальноекономічного стану в країні, інша ж полягає в суто суб'єктивному підході до процесу його складання, затвердження та виконання.

Економічні категорії бюджету та податків досить тісно пов'язані між собою. Їх взаємозв'язок виражається в тому, що за допомогою податків та зборів формується дохідна частина, яка пізніше перерозподіляється для забезпечення виконання державою притаманних їй функцій. Однак ефективним він буде лише за оптимального співвідношення рівня оподаткування суб'єктів господарювання та політики у сфері видатків бюджету.

Практика використання податків та бюджету в Україні, як двох найбільш дієвих інструментів фіскальної політики, свідчить, що вони втратили роль стимула та регулятора розвитку економіки. Податкова та бюджетна системи поки що не посіли відведеного їм місця в загальноекономічній системі, що гальмує перехід країни до цивілізованого ринкового господарства.

Оптимальне поєднання переваг і виключення недоліків у функціонуванні даних двох економічних категорій, зміна підходів до розуміння їх економічної сутності та впливу на народне господарство дасть змогу проводити ефективну фіскальну політику, спрямовану на досягнення зростання в економіці.

Аналіз планових та фактичних показників дохідної та видаткової частин бюджету показав невідповідність сучасним економічним реаліям існуючої податкової та бюджетної систем. Яскравим підтвердженням цьому є рівень виконання передусім за все державного бюджету, який за останні роки становив близько 70 % від запланованих показників. Такий стан речей є не тільки результатом кризи в економіці, більшою мірою це пов'язано із надмірним податковим тиском, неефективно сформованою структурою доходів та видатків державного бюджету, відсутністю їх диверсифікації, нереальними плановими показниками з окремих груп надходжень тощо.

2.3. Проблема сучасного оподаткування.

Існуюча система оподаткування свідчить про те, що діюча сьогодні податкова система внаслідок нестабільності законодавства перешкоджає зусиллям суб'єктів підприємницької діяльності. Нестабільність податкового законодавства зумовлена численними доповненнями до законів, нечіткими роз'ясненнями та формулювання ставок сплати податків. Розглянемо конкретні приклади. Сьогодні в Україні використовуються три системи спрощеного оподаткування. Перша - для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб - єдиний податок до 200 грн на місяць на для юридичних осіб за ставкою 6 чи 10% від обороту. Проте нещодавно для фізичних осіб було введено додатковий збір до Пенсійного фонду в розмірі 300 грн, і оподаткування фізичних осіб складало не 200, а 500 грн - це унеможливило діяльність багатьох підприємців. Через велику кількість скарг та протестів підприємців, в грудні 2009 року даний збір відмінили.

Що стосується єдиного податку, то він тільки звучить "єдиним" оскільки підприємства доплачують збори до фондів на соціальне страхування, і часто податкове навантаження малого підприємства становить не 10%, а цілих 20-25%, що для малого підприємства є дуже обтяжливим.

Зазначимо, що для малих підприємств, що користуються спрощеною системою оподаткування практикується також авансова сплата податків, що з однієї сторони є гарантованим джерелом поповнень місцевих бюджетів, проте з іншої сторони це також викликає незадоволення серед підприємців, оскільки в них вилучаються кошти наперед, а гарантія їх заробітку не завжди є.

Ще однією проблемою є те, що протягом десяти років для малих підприємств застосовується максимально можлива межа обороту. Проте за даний період рівень заробітних плат зріс щонайменше в 10 разів, а межа виміру малого підприємства залишилася незмінною. Складність та обтяжливість загальної системи оподаткування що спонукає окремих суб'єктів господарювання знаходити можливі шляхи оптимізації сум податкових зобов'язань, загальне фінансове навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності не стимулюють розвитку їх діяльності, а призводять до тінізації економічних процесів.