§ 10. Приватизація державного житлового фонду

Приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 року. Цей Закон визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його наступного використання та утримання.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні та збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир, (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації:

– квартири-музеї;

– квартири (будинки), які знаходяться на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних і біосферних заповідників, національних парків, парків-пам’ятників, садово-паркового мистецтва, музеїв, заповідників та інше;

– кімнати в гуртожитках;

– квартири (будинки), які віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), які знаходяться в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, забрудненої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Приватизація здійснюється шляхом:

1) безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв.м загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 кв.м на сім’ю;

2) продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або знаходяться на черзі для поліпшення житлових умов.

Для проведення приватизації громадянами України використовуються спеціальні приватизаційні документи – житлові чеки, які видаються наймачу та членам його сім’ї у випадку, якщо загальна площа житла менша за нормативи, передбачені в Законі.

За громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму. Крім цього, громадяни до приватизації можуть переселитися у квартири меншої площі і отримати відповідну компенсацію.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Тема 1. Правознавство

1.6. СІМЕЙНЕ ПРАВО

§ 1. Кодекс про шлюб та сім’ю України

Кодекс про шлюб та сім’ю України, який був прийнятий у 1969 році і вступив у дію з 1 січня 1970 року, діє і нині з багатьма змінами та доповненнями.

Завданнями Кодексу про шлюб та сім’ю України є:

– подальше зміцнення сім’ї;

– побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі чоловіка й жінки, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги усіх членів сім’ї;

– виховання дітей сім’єю з обов’язковим піклуванням батьків про їх здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і підготовку до праці;

– всебічна охорона інтересів матері і дітей;

– виховання почуття відповідальності перед сім’єю.

Цей кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім’ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім’ї, відносини, які виникають у зв’язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.

Кодекс про шлюб та сім’ю України складається з таких розділів:

І. Загальні положення.

ІІ. Шлюб.

ІІІ. Сім’я.

ІV. Опіка й піклування.

V. Акти громадянського стану.

VI. Застосування законодавства України про шлюб та сім’ю до іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб та сім’ю іноземних держав та міжнародних договорів.

Здійснювані в Україні соціально-економічні реформи вимагають прийняття нового шлюбно-сімейного законодавства. У проект Цивільного кодексу України, який подано до Верховної Ради України на розгляд, є книга шоста “Сімейне право”, яка складається з трьох розділів: “ Шлюб”, “Сім’я та родина”, “Опіка та піклування”.

Проект книги шостої “Сімейне право” викладено за текстом проекту Цивільного кодексу України, опублікованим у науково-практичному часописі “Українське право”, – 1996 рік, № 2.

Положення запропонованого проекту більш детально регламентують сімейні відносини, що сприятиме захисту прав подружжя, батьків і дітей.