Лабораторна робота №3

Тема: ГНІЗДО БДЖІЛ

МЕТА РОБОТИ:

Вивчити будову різних видів комірок в стільнику медоносної бджоли. Освоїти практичні розрахунки кількості стільників, необхідних для забезпечення нормальної роботи бджіл сильної сім'ї.

Вивчити будову воскових дзеркалець, ознайомитися з препаратами воскових залоз. Ознайомитися з процесом відбудовою робочими бджолами стільників в рамках, оснащених вощиною.

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мікроскопи МБС-1 і МБІ-1, ванни, препарувальні голки, пінцети, предметне скло, гліцерин, серветки, вода, колекція постійних препаратів воскових залоз, макет бджоли, таблиці, бджоли, матки, трутні. Гніздові і магазинні стільники гнізд, які мають різні типи комірок (включаючи ройові і свищеві маточники), лінійки, штангенциркулі, мірні піпетки Мора.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Будова і використання гнізда.

Бджоли живуть в побудованих для них людиною житлах – вуликах. Дикі бджоли знаходять притулок в дуплах дерев, розщелинах скель, печерах і інших місцях, захищених від несприятливих впливів зовнішнього середовища: дощу, вітру і т.п.

Простір в житлі медоносної бджоли, зайнятий стільниками з розплодом, медом, пергою і який служить місцем для існування всіх особин сім'ї, називається гніздом.

Але де б не жили бджоли, устрій їх гнізда залишається однаковим. Гніздо бджолиної сім'ї складається з декількох рядів воскових стільників, побудованих бджолами з воску, що виділяється ними. Кожний стільник складається із спільного вертикального середостіння, по обидві сторони якого горизонтально рядами відходять шестигранні комірки. Пласти стільників в гнізді розташовуються завжди вертикально. В рамкових вуликах стільники заключені всередину дерев'яних рамок, що дає можливість виймати їх з вулика, оглядати, замінювати іншими. Розмір кожного стільника в рамкових вуликах визначається розміром рамки, а в природних умовах (дуплах) – звичайно шириною дупла.

По відношенню до льотку стільники можуть бути розташовані перпендикулярно і паралельно. В природних умовах, без втручання людини, бджоли найчастіше розміщують стільники навкіс по відношенню до льотку.

Розплід і кормові запаси розміщені в гнізді залежно від того, як розташовані у вулику рамки: ребром до льотку (холодний занос), плоскістю паралельно льотку (теплий занос). В типовому 12-рамковому вулику рамки можна розташувати за бажанням бджоляра холодним або теплим заносом. Помічено, що у вуликах з теплим заносом весною і восени вирощується розплоду більше, краще проходить зимівля бджіл. В літній жаркий час, навпаки, бджолині сім'ї у вуликах з теплим заносом через недостатню вентиляцію гнізда відстають в розвитку, більше рояться. У виробництві, у тому числі і в тепличних господарствах, прийнято користуватися вуликами з холодним заносом.

Якщо дивитися на звичайну рамку гнізда, узяту з середини гнізда бджіл з холодним заносом, то її верхня частина звичайно заповнена запечатаним медом, нижче півкільцем розміщена перга, до середини рамки - розплід. Комірки з пергою мають малу теплопровідність, вони захищають розплід від втрати тепла.

При теплому заносі перша рамка від льотка звичайно буває зайнята невеликою кількістю перги і меду, на наступних рамках розташовується розплід, а далі, у напрямку до задньої стінки вулика, - мед і перга.

Будування стільників починається згори. Між ними залишається місце, яке називається вуличкою. Ширина вуличок між стільниками (десять-дванадцять міліметрів) якраз в два рази більше середньої висоти бджіл і дозволяє їм, не зачіпаючи одна одну, спиною до спини рухатися по двох поряд розташованих стільниках. Бджоли не допускають значного збільшення або зменшення відстані між стільниками. В збільшених вуличках бджоли завжди будують «язики» нових стільників.

Стільники можуть мати різні розміри і форму, однак у сучасному бджільництві їх виготовляють відповідно до прийнятих типів і стандартів. При розміщенні рамок у вуликах беруть до уваги природні особливості будови гнізда:

– відстань між середостінням двох сусідніх стільників становить 37 мм, з них товщина стільника близько 25 мм;

– відстань між стінами вулика і бічною планкою рамок − 7,5 мм;

– надрамковий простір (під стелею) – 10 мм;

– підрамковий, тобто простір між дном і нижнім краєм рамок – 10-20 мм;

– відстань між двома ярусами рамок становить 10 мм.

Стільники складаються з шестигранних призматичних комірок, розташованих по обидві сторони від загального середостіння, яке може бути штучним (вощина). причому в стандартній стільниковій рамці з обох боків в п'ятдесят рядів розташовано близько семи тисяч п'ятисот шестигранних комірок, ємкістю приблизно по четверть кубічного сантиметра кожна.

Денце комірки складається з трьох ромбів, нахилених так, що вони утворюють призму, що поглиблює комірку. Денце кожної комірки однієї сторони стільника служить одночасно частинами денець трьох осередків іншої сторони стільника. При такій будові стільника підвищується його міцність і місткість, зменшуються витрати будівельного матеріалу, ефективніше використовується простір, який займає стільник.

Природно збудовані стільники мають слідуючі типи комірок (рис. 1):

б

Трутневі комірки бджоли будують в меншій кількості. Три трутневі комірки займають площину більш 1 кв. см.

джолині – використовуються для виведення бджіл, складання меду й перги. Форма їх шестигранна, а розмір залежить від розміру бджоли. Найчастіше діаметр комірки (відстань між двома паралельними стінками) становить 5,37-5,42 мм. Звичайна глибина бджолиної комірки становить 11-12 мм;

трутневі – призначені для виведення самців, діаметр їх становить 6,9 мм. Під час медозбору порожні трутневі комірки наповнюються медом;

		5
	6
Рисунок 1 – Види комірок: 1- бджолині; 2 – трутневі; 3 – перехідні; 4 - мисочки на сотах; 5 маточники (із одного з них вийшла матка); 6 - свищеві маточники

маточники – комірки, в яких бджоли виводять маток. Розрізняють ройові та свищеві маточники. Ройові маточники бджоли відбудовують влітку на ребрах і знизу стільників (мал. 1) у вигляді перекинутих вниз мисочок, які схожі на чашечки плодів жолудя. Відкладене в миску яйце вказує на те, що бджолина сім'я готується до роїння або зміни старої або хворої матки. По мірі росту маткової личинки маточник добудовується, приймає форму жолудя, а потім запечатується. Наприкінці літа бджоли розгризають їх, залишаючи лише мисочки. Якщо матка раптово загинула, маточники можуть будуватися на місці бджолиних комірок, де з личинок виховують маток. Такі маточники дістали назву свищевих, і розміщуються вони серед бджолиного розплоду.

Кількість маточників в гнізді залежить від багатьох факторів: породи бджіл, сили сім'ї і їх призначення і наявності медозбору в природі. Так, сірі кавказькі бджоли при підготовці до роїння закладають невелику кількість маточників, в протилежність їм кубанські бджоли відбудовують до 100 маточників і більше. При зміні старої матки на молоду без роїння (тиха зміна) бджоли закладають мало маточників – 2-3 шт.

перехідні - комірки чотиригранної або п'ятигранної неправильної форми, які будують бджоли при переході від бджолиних до трутневих звичайно біля верхніх і бокових брусків рамок, а також особливі потовщені комірки, які служать для прикріплення стільників до планок рамок;

м

на споруду однієї бджолиної комірки бджоли витрачають близько 13 міліграм воску, трутевої - 30 міліграм, на споруду всього стільнику - 140-150 г.

едові - розташовані, як правило, у верхній частині стільника. Вони мають подовжену форму і помітний нахил.

Розмір бджолиних і трутневих комірок залежить від географічної зони і породи бджіл. Оскільки розмір бджіл різних порід неоднаковий, то абсолютно природно, що вони будують і стільники з комірками різного розміру (таблиця 1). Розмір тіла бджіл зменшується з півночі на південь. Діаметр бджолиних комірок закономірно зростає з півдня на північ. Це повністю відповідає географічній мінливості розміру тіла бджіл.

Таблиця 1

Розміри комірок природних стільників, відбудованих бджолами різних порід, мм

Породи бджіл та їхні помісі	Бджолині комірки	Трутневі комірки
Українська степова	5,32	6,59
Карпатська	5,45	6,59
Країнська	5,44	6,71
Сіра гірська кавказька	5,42	6,64
Помісі 1 покоління (сіра гірська кавказька X українська степова)	5,37	6,51

Таблиця 2

^{Об'єм маточників різних порід бджіл та їхніх помісів, см3}

Породи бджіл та їхні помісі	Лісостепова зона	Степова зона
Українська степова	1,18	1,20
Карпатська	1,03	-
Країнська	1,00	-
Сіра гірська кавказька	0,94	1,02
Італійська	-	1,24
Помісі 1 покоління (сіра гірська кавказька X українська степова)	1,28	-

Розмір комірок вощини, що випускається в різних країнах світу, має різну величину (США – 5,28 мм, Франція, Югославія – 5,3, Чехословаччина – 5,35, Польща – 5,3–5,6, Німеччина – 5,4, Румунія – 5,41, Англія – 5,4 мм для рамок гнізд і 5,7 мм для магазинних рамок).

Розташування в гнізді розплоду і запасів корму підкоряється певній закономірності:

– на стільниках поблизу льотку бджоли звичайно зосереджують розплід, де кращі умови вентиляції;

– на віддаленіших від льотку стільниках вони складають запаси перги і меду, де кращі умови для їх охорони, щоб бути менш доступним бджолам-крадійкам і «іншим любителям солодкого».

Восени, взимку і на початку весни багато місця в гнізді займають кормові запаси – мед, а також перга. Окремі рамки бувають заповнені медом майже цілком, в інших мед займає тільки верхню і частково бічні сторони стільників. В ці періоди року мед і перга майже цілком бувають запечатані тонкими восковими кришками.

Весною картина в гнізді поступово міняється: медові запаси зменшуються, поступаючись місцем бджолиному розплоду. В розпал яйцекладки половина всіх комірок гнізда, а іноді і більше, буває зайнята розплодом. Мед залишається лише в крайніх стільниках, а в рамках з розплодом він зберігається тільки у верхній їх частині на невеликій площі. В цей період в стільниках накопичуються багато перги, яку бджоли складають, головним чином, на сусідніх з розплодом стільниках і дещо менше на рамках, що містять розплід. Розплід завжди оточують (кільцем) трутневі комірки.

З настанням багатого взятку кількість розплоду в гнізді різко скорочується, оскільки комірки, що звільняються після виходу бджіл, заливаються медом.

П. I. Прокопович, у винайденому ним у 1814 р. розбірному вулику, вперше розділив гніздо на дві частини. В центрі його розміщувався розплід, а у верхній частині, відділеній спеціальною роздільною решіткою, залишалось місце для меду. Цей принцип покладено в основу й сучасних методів пасічникування при утриманні сімей у вертикальних вуликах. Мед бджоли складають угорі гнізда окремо від розплоду. У горизонтальних вуликах запаси меду створюються збоку, далі від льотка. У стільниках біля льотка, де більше свіжого повітря, знаходиться розплід, який навесні займає 5–7, а влітку – до 12–14 стільників. У сусідніх кількох стільниках (по обидва боки) переважає перга. Невелика кількість її утворюється навколо розплоду.

У період активної життєдіяльності сім'ї для підтримання температури 34-35 °С у вуличках розплідної частини гнізда досягається певна щільність бджіл. У вуликах із стандартною рамкою, розміром 435X300 мм, між двома стільниками або з обох боків на кожному залежно від зовнішньої температури і стану сім'ї розміщується по 200-300 г бджіл.

Влітку під час медозбору гніздо має бути просторим, достатнім для розміщення і переробки нектару. При наповненні медом стільників зрілу продукцію відкачують або замінюють їх порожніми. Наприкінці літа гніздо скорочують. На осінньо-зимовий і ранньовесняний період для розміщення бджіл та запасів корму залишають в середньому 8-11 стандартних стільників.

Дикі бджоли складають мед головним чином у верхній частині гнізда, розплід – внизу, пергу – навкруги розплоду. Гніздо бджоли використовують протягом всього життя сім'ї. Відомі випадки, коли сім'я жила в одному і тому ж гнізді більше 30 років.