Розділ 2. Наративні особливості роману «Мадам Боварі» г.Флобера

2.1 Місце г.Флобера у літературному процесі XIX століття

У розвитку кожної національної літератури є своя золота доба. Такою добою для французької літератури стало ХІХ – початок ХХ століття, коли відбувався поступовий перехід до реалізму та нових тенденцій у мистецтві. В цей період у французькій літературі формуються різні художні явища, які на багато років наперед визначили розвиток не тільки французької літератури, але й світового літературного процесу загалом. Реалізм, натуралізм, імпресіонізм, символізм розвивалися паралельно, тісно взаємодіяли між собою і по-різному виявлялися у творчості митців. В ХІХ столітті у Франції, як і в інших європейських країнах, формується і активно розвивається реалізм. Саме в цій країні він набув класичних ознак і представлений великим розмаїттям художніх явищ, що увійшли до скарбниці світової літератури.

Реалізм – (лат. realis – речовий, дійсний) – літературно-мистецький напрям, який полягає у всебічному відображенні взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості.

Постать Г. Флобера наскрізь суперечлива. Романтизм і реалізм у нього зливаються в єдиний метод, про який досить влучно сказав Р. Роллан, назвавши письменника «поетом пристрастю, ритмом і кольором – і реалістом душею».[5; 83] Песимістичний світогляд Флобера, його боротьба проти письменників з табору «демократичного реалізму», його теорія «об’єктивного» мистецтва, «об’єктивного» роману довгий час були предметом гострої полеміки. Творчість Флобера не вміщається в жодну теоретичну схему. За ним залишається велика заслуга видатного діяча критичного реалізму у французькій літературі другої половини XIX століття, який викривав потворні явища буржуазного суспільства.

2.2 Історія створення роману «Мадам Боварі».

Перші літературні твори митця були виконані у романтичній традиції. Молодий письменник цікавився історичною тематикою, образами виняткових героїв. Проте, у 1848 році Флобер вирушає у велику подорож на Схід. Він сподівається познайомитися екзотикою Індії, побачити романтичних баядерок (так європейці називали індійських танцівниць і співачок –служниць релігійних культів при храмах) і написати повість про «жінку, яка мріяла про кохання Бога». Але повернувшись влітку 1851р. з подорожі, Флобер починає реалістичний роман про роман про Емму Боварі. Отже, відвідання Сходу стало переломним у мистецькій його долі, відокремивши ранній романтичний період творчості від зрілого, реалістичного. Такий перехід до реалізму не був непередбаченим, як може здатися на перший погляд. Ще в 1850 р. він писав: «Чому смерть Бальзака так засмутила мене? Завжди шкода, коли вмирає людина, яка викликала захоплення. Була надія колись з ним познайомитися і заслужити його любов. Так, це була людина сильна, людина, яка диявольськи збагнула свою епоху...» [8; 47-49]

Роман був новаторським твором за своєю поетикою та основними компонентами. Він став свого роду еталоном «об’єктивного» реалізму і викликав появу численних послідовників. Цим твором Флобер дав поштовх для обгрунтування теорії «експериментального роману» Е.Золя. Cам Золя вважав роман «Мадам Боварі» «кодексом нового мистецтва», порівняно з тим кодексом, який викликав О.Бальзак у своїй «вавілонській вежі» – «Людській комедії». Роман «Мадам Боварі» мав великий і різнобічний вплив на світову літературу, який захоплює й ХХ століття.