48)Розкрийте особливості розвитку освіти в умовах незалежності України

З проголошенням державної незалежності розпочато перебудову в системі освіти. Згідно з розробленою 1992 р. Державною національною програмою "Українська освіта в XXI столітті" (керівники П. Таланчук та А. Погрібний), новостворена система національної освіти мала позбутися залишеної в спадок "репресивної педагогіки", гостро постала проблема атестації педагогічних кадрів, технічного забезпечення шкіл, видання підручників, упровадження нових критеріїв оцінки знань. Певних успіхів досягнуто в переведенні на україномовний режим середньої та вищої школи. За кілька років кількість першокласників, які навчаються українською мовою, зросла з 43,5 до 67,74% (станом на 1 вересня 1994 р.). На початок 1994 р. українською мовою велося викладання у 37% академічних груп вищої школи (1989 р. — 6, 1991 — 24, 1992 — 28%). Водночас у східному та південному регіонах через спротив антиукраїнських сил справи просувалися дуже повільно, а надання права учневі самому вирішувати, вивчати чи не вивчати йому державну мову, в школах Криму свідчило про відсутність належної політики держави в галузі освіти. До успіхів у галузі науки і освіти слід віднести відкриття 1992 р. навчального і наукового закладу нового типу — незалежного університету "Києво-Могилянська академія" (мовний режим — українська та англійська мови), де розпочали навчатися 200 першокурсників.

Основні тенденції розвитку освіти

Позитивні	Негативні
• Поступове утвердження у сфері освіти української мови  • Демократизація навчального процесу  • Зв'язок освіти з національною історією, культурою і традиціями  • Поява навчальних закладів різних видів і форм власності  • Орієнтація реформ в освіті на європейські зразки з урахуванням національної специфіки	• Обмеженість державного фінансування освітніх закладів  • Недостатня матеріально-технічна база  • Падіння соціального престижу педагогічної діяльності і як наслідок загострення кадрової проблеми  • Помилки в проведенні реформ

49)Охарактеризуйте механізм інформаційно-культурної залежності сучасної України від Заходу та Росії

 Відносини з Росією були і залишаються одним із пріоритетів української політики. На сьогодні від цих відносин залежить і економічна, і політична, і соціальна сфери, в кожній з яких склалися свої проблеми. На сьогодні це дуже актуальна тема, тому що саме в останні роки обидві держави стали розуміти важливість цих стосунків (див. Діаграму 1). Підтвердженням тому став 2002 рік України у Росії та 2003 - рік Росії в Україні.  Україна і Росія мають іс­тотні спільні інтереси, серед яких — збереження миру і ста­більності у взаєминах. Сферою можливої кооперації є, напри­клад, конверсія військово-промислового комплексу, екологія, розвиток окремих науково-технічних напрямів. На сьогодні ба­зові правові та політичні проблеми у наших міждержавних від­носинах у цілому вирішені. Набув чинності Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною та Ро­сійською Федерацією  У той же час постійною складовою російської політики залишається праг­нення втримати Україну у сфері свого впливу, зберегти реаль­ні важелі тиску на неї. Головний напрямок "завоювання" Ук­раїни - це втягування її у нові інтеграційні структури на кшталт союзу Білорусь-Росія або зміцненняорганізаційних структур СНД через поступове м'яке перетворення цього об'єднання із співдружності держав на державну співдружність. [16;  89]  При цьому необхідно відзначити, що у сучасних умовах якщо Росія зацікавлена у тісній політичній співпраці це зовсім не означає, що вона готова піти на такі поступки в економічній сфері які б завдали їй значних збитків.  У результаті дослідження українсько-російських відносин можна зробити деякі узагальнюючі висновки:  1) Українсько-російські відносини є одним з визначальних факторів для подальшої історії України. 2) Головними напрямками українсько-російських відносин є стосунки в економічній та політичній сфері.  3) У кожній з цих сфер склалися свої проблеми. 4) На сучасному етапі в українсько-російських відносинах стоїть питання вирішення цих проблем. 5) Кожна з сторін у тій чи іншій мірі зацікавлена у їх вирішенні, при чому кожна з сторін пропонує свої шляхи їх вирішення. 6) Вирішення існуючих проблем мають стати основою для подальшого розвитку в українсько-російських відносинах. 7) Існуючі перспективи заслуговують на увагу як з боку України, так і з боку Росії. Кожна з сторін зацікавлена в активізації відносин. 8) Розвиток українсько-російських відносин має сприяти посиленню позицій обох країн у світі. Цьому можуть допомогти лише спільні дії двох держав.    Визначаючи майбутнє українсько-російських відносин, слід зауважити, що Україні слід співпрацювати з Росією за принципом: «У нас не має друзів, у нас не має ворогів ─ у нас є власні інтереси». Тобто Україні слід уникнути різних “братерських” стосунків з Росією і на перший план висунути власні інтереси, це послужить шляхом до розв’язання проблеми рівноправності (див. Діаграму 3)  та багатьох інших політичних і економічних проблем, бо на державному рівні не може бути людських  емоційних почуттів, тобто Україна і Росія можуть бути лише партнерами та добрими сусідами.